Марі́я Гаври́лівна Са́віна (рос. Мария Гавриловна Савина, дівоче — Подраменцова; 30 березня (11 квітня) 1854, Кам'янець-Подільський — 8 вересня (21 вересня) 1915, Петроград, нині — Санкт-Петербург) — російська актриса.
Савіна Марія Гаврилівна | ||||
---|---|---|---|---|
Народилася | 30 березня (11 квітня) 1854 Кам'янець-Подільськ, Російська імперія | |||
Померла | 8 (21) вересня 1915 (61 рік) Петроград, Російська імперія[2] | |||
Громадянство | Російська імперія | |||
Діяльність | акторка | |||
Заклад | Александринський театр | |||
Нагороди та премії | ||||
d | ||||
| ||||
Савіна Марія Гаврилівна у Вікісховищі |
Біографічні дані
Народилася в родині чиновника 12-го класу, скромного викладача чистописання та малювання Кам'янець-Подільської чоловічої гімназії Гаврила Подраменцова. Невідомо, як склалася б її доля, якби не пристрасне захоплення батька театром. Пробувала свої сили на сцені й Маріїна мама — Марія Петрівна. Недарма, спогади Марії про Кам'янець-Подільський чисто театральні: собача комедія, яку зображав дресований пудель в актовій залі гімназії; участь у благодійному спектаклі, який улаштували Маріїні батьки.
Пропрацювавши вісім років (1851—1859) викладачем гімназії, Гаврило Миколайович, підігрітий успіхами в любительських спектаклях, зважився на рішучий крок — покинути забезпечене місце з державною квартирою заради примарної акторської кар'єри. Він підібрав собі й відповідне сценічне ім'я — Гаврило Стремлянов. 1860 року родина Подраменцових назавжди покидає Кам'янець-Подільський й переїжджає до Одеси. А в гімназії місце викладача чистописання й малювання з 1859 року замість Гаврила Подраменцова обіймає український художник (Іван Васьков).
Уже семирічною Марія бере участь у спектаклях. А 3 червня 1864 року в Одесі для 10-літньої актриси, що виступає під сценічним іменем Марія Стремлянова, навіть влаштували бенефіс. У серпні 1869 року у Мінську 15-літня Марія здобула перший ангажемент і стала професійною актрисою. Наступного року Марія виходить заміж за актора Миколу Славича й, узявши його сценічний псевдонім, назавжди стає на сцені Марією Савіною.
Шлюб був випадковий: безглуздість і непотрібність його стала зрозумілою уже на третій день. Чоловік пиячив, з приятелями пропадав у клубі, з'являвся додому лише під ранок, п'яний, усе програвши. Невдалим був й другий шлюб (1882) з Микитою Всеволожським. З гіркотою казала Марія Гаврилівна, що вона вдова при двох живих чоловіках. І лише 1910 року, вийшовши заміж утретє, актриса вперше відчула надійне чоловіче плече свого супутника — Анатолія Молчанова.
В Александринському театрі
Поворотним днем в акторському житті Марії Савіної стало 9 квітня 1874 року, коли 20-літня провінційна актриса з великим успіхом дебютувала на сцені Александринського театру у Санкт-Петербурзі (нині — Російський академічний театр драми імені Олександра Пушкіна). Посівши центральне місце в петербурзькій трупі, Савіна потім усе життя в безперервній боротьбі доводила своє право на прем'єрство.
41-й сезон Савіна провела як прима на сцені Александринського театру. Разом із (Марією Єрмоловою), (Гликерією Федотовою), , (Вірою Коміссаржевською) у другій половині ХІХ — на початку XX століть входила до п'ятірки найкращих російських актрис.
Чверть віку (1887—1911) Савіна щороку відправлялася в гастрольні поїздки по провінції.
1899 року Марії Гаврилівні надали почесне звання — заслужена артистка імператорських театрів. Досконало володіла мистецтвом стислої, вичерпної характеристики персонажів. Грі властиві простота, психологічна тонкість і вишуканість.
Ролі
- Вірочка («Місяць на селі» Івана Тургенєва).
- Юлія Тугіна («Остання жертва» Олександра Островського).
- Акуліна («Влада темряви» Льва Толстого).
Вшанування
У 1946-1991 роках у Львові була вулиця Марії Савіної (нині — ( вулиця Якова Остряниці)).
Примітки
- П. В. Савина, Марья Гавриловна // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1900. — Т. XXVIIIа. — С. 31–32.
- Савина Мария Гавриловна // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1983. — Т. 9 : Поплужне — Салуїн. — 558, [2] с., [24] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с. — С. 541.
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — 848 с. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.] — С. 509.
- Іванов А. Наша землячка в репертуарі письменника // Прапор Жовтня. — 1968. — 17 серпня. — С. 4.
- Козлова Н. М. Г. Савіна: Наші славетні // Прапор Жовтня. — 1972. — 24 березня. — С. 4.
- Лебедєва О. В. Вона народилась на Поділлі // Духовні витоки Поділля: Творці історії краю: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (9—11 вересня 1994 р., м. Кам'янець-Подільський). — Хмельницький: Поділля, 1994. — С. 112—114.
- Савін Ю. Сцена — її життя // Прапор Жовтня. — 1989. — 9 вересня. — С. 6.
- Завальнюк О. М., Комарніцький О. Б. Минуле і сучасне Кам'янця-Подільського. — Випуск 1. — Кам'янець-Подільський, 2003. — С. 74—79.
Посилання
- Савина Марія // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1657. — 1000 екз.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет