Савіна Марія Гаврилівна

Марі́я Гаври́лівна Са́віна (рос. Мария Гавриловна Савина, дівоче — Подраменцова; 30 березня (11 квітня) 1854, Кам'янець-Подільський — 8 вересня (21 вересня) 1915, Петроград, нині — Санкт-Петербург) — російська актриса.

Савіна Марія Гаврилівна
Народилася	30 березня (11 квітня) 1854 Кам'янець-Подільськ, Російська імперія
Померла	8 (21) вересня 1915 (61 рік) Петроград, Російська імперія^[2]
Громадянство	Російська імперія
Діяльність	акторка
Заклад	Александринський театр
Нагороди та премії
^d
Савіна Марія Гаврилівна у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Савіна.

Біографічні дані

Народилася в родині чиновника 12-го класу, скромного викладача чистописання та малювання Кам'янець-Подільської чоловічої гімназії Гаврила Подраменцова. Невідомо, як склалася б її доля, якби не пристрасне захоплення батька театром. Пробувала свої сили на сцені й Маріїна мама — Марія Петрівна. Недарма, спогади Марії про Кам'янець-Подільський чисто театральні: собача комедія, яку зображав дресований пудель в актовій залі гімназії; участь у благодійному спектаклі, який улаштували Маріїні батьки.

Пропрацювавши вісім років (1851—1859) викладачем гімназії, Гаврило Миколайович, підігрітий успіхами в любительських спектаклях, зважився на рішучий крок — покинути забезпечене місце з державною квартирою заради примарної акторської кар'єри. Він підібрав собі й відповідне сценічне ім'я — Гаврило Стремлянов. 1860 року родина Подраменцових назавжди покидає Кам'янець-Подільський й переїжджає до Одеси. А в гімназії місце викладача чистописання й малювання з 1859 року замість Гаврила Подраменцова обіймає український художник (Іван Васьков).

Уже семирічною Марія бере участь у спектаклях. А 3 червня 1864 року в Одесі для 10-літньої актриси, що виступає під сценічним іменем Марія Стремлянова, навіть влаштували бенефіс. У серпні 1869 року у Мінську 15-літня Марія здобула перший ангажемент і стала професійною актрисою. Наступного року Марія виходить заміж за актора Миколу Славича й, узявши його сценічний псевдонім, назавжди стає на сцені Марією Савіною.

Шлюб був випадковий: безглуздість і непотрібність його стала зрозумілою уже на третій день. Чоловік пиячив, з приятелями пропадав у клубі, з'являвся додому лише під ранок, п'яний, усе програвши. Невдалим був й другий шлюб (1882) з Микитою Всеволожським. З гіркотою казала Марія Гаврилівна, що вона вдова при двох живих чоловіках. І лише 1910 року, вийшовши заміж утретє, актриса вперше відчула надійне чоловіче плече свого супутника — Анатолія Молчанова.

В Александринському театрі

Поворотним днем в акторському житті Марії Савіної стало 9 квітня 1874 року, коли 20-літня провінційна актриса з великим успіхом дебютувала на сцені Александринського театру у Санкт-Петербурзі (нині — Російський академічний театр драми імені Олександра Пушкіна). Посівши центральне місце в петербурзькій трупі, Савіна потім усе життя в безперервній боротьбі доводила своє право на прем'єрство.

41-й сезон Савіна провела як прима на сцені Александринського театру. Разом із (Марією Єрмоловою), (Гликерією Федотовою), , (Вірою Коміссаржевською) у другій половині ХІХ — на початку XX століть входила до п'ятірки найкращих російських актрис.

Чверть віку (1887—1911) Савіна щороку відправлялася в гастрольні поїздки по провінції.

1899 року Марії Гаврилівні надали почесне звання — заслужена артистка імператорських театрів. Досконало володіла мистецтвом стислої, вичерпної характеристики персонажів. Грі властиві простота, психологічна тонкість і вишуканість.

Ролі

• Вірочка («Місяць на селі» Івана Тургенєва).
• Юлія Тугіна («Остання жертва» Олександра Островського).
• Акуліна («Влада темряви» Льва Толстого).

Вшанування

У 1946-1991 роках у Львові була вулиця Марії Савіної (нині — ( вулиця Якова Остряниці)).

Примітки

1. П. В. Савина, Марья Гавриловна // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1900. — Т. XXVIIIа. — С. 31–32.
   d:Track:Q656d:Track:Q24498654d:Track:Q19908137d:Track:Q18634144d:Track:Q23892962d:Track:Q602358
2. Савина Мария Гавриловна // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1983. — Т. 9 : Поплужне — Салуїн. — 558, [2] с., [24] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с. — С. 541.
• Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — 848 с. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.] — С. 509.
• Іванов А. Наша землячка в репертуарі письменника // Прапор Жовтня. — 1968. — 17 серпня. — С. 4.
• Козлова Н. М. Г. Савіна: Наші славетні // Прапор Жовтня. — 1972. — 24 березня. — С. 4.
• Лебедєва О. В. Вона народилась на Поділлі // Духовні витоки Поділля: Творці історії краю: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (9—11 вересня 1994 р., м. Кам'янець-Подільський). — Хмельницький: Поділля, 1994. — С. 112—114.
• Савін Ю. Сцена — її життя // Прапор Жовтня. — 1989. — 9 вересня. — С. 6.
• Завальнюк О. М., Комарніцький О. Б. Минуле і сучасне Кам'янця-Подільського. — Випуск 1. — Кам'янець-Подільський, 2003. — С. 74—79.

Посилання

• Савина Марія // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1657. — 1000 екз.