Руанський собор

Руа́нський собо́р (фр. Cathédrale Notre-Dame de Rouen, Собор Руанської Божої Матері) — готичний собор у місті Руан. Кафедральний собор архієпископа Руана та Нормандії, місце коронації та поховання нормандських герцогів. Належить до числа пам'яток національної спадщини Франції. З 1876 до 1880 року був найвищою будівлею світу (151 метр), поступившись цим титулом Кельнському собору.

lon_sec = lat_dir = region = lon_dir = lat_sec = lat_min = CoordScale = скасований = lon_min =
Руанський собор Cathédrale Notre-Dame de Rouen
Вид на собор з боку апсиди Вид на собор з боку апсиди
49°26′25″ пн. ш. 1°05′41″ сх. д. / 49.44028° пн. ш. 1.09472° сх. д. / 49.44028; 1.09472Координати: 49°26′25″ пн. ш. 1°05′41″ сх. д. / 49.44028° пн. ш. 1.09472° сх. д. / 49.44028; 1.09472
Країна	Франція
Місто	Руан
Тип	^d^[1]^[2]
Тип будівлі	собор
Висота	151 м
Стиль	готичний
Дата заснування	1030
Початок будівництва	1145
Побудовано	1880
Сайт	http://www.cathedrale-rouen.net/
Адреса	^d
Руанський собор Руанський собор (Франція)
Медіафайли у Вікісховищі

Історія

Вперше факт існування руанського єпископа згадується у 314 році. Наприкінці IV століття на місці сучасного собору було зведено базиліку. Археологічні розкопки показують, що єпископський комплекс Руана складався із двох церков, присвячених Божій Матері і святому Стефану, та, ймовірно, баптистерію. У 841 році пожежа під час набігу вікінгів знищила комплекс. Оскільки політична ситуація Руана залишалась невизначеною, комплекс не стали відновлювати. У 911 році Руан став столицею Нормандського герцогства, і перший герцог Ролло хрестився під ім'ям Роберт у простій базиліці. Близько 1020 року починаються роботи над новим собором у романському стилі. Нині від нього збереглась лише крипта. Решта собору зведено у готичному стилі.

Найдавнішою частиною готичного собору є північна вежа (Сен-Ромен), зведена 1145 року. Вона цілком вигоріла 1 червня 1944 року після бомбардувань, від первинної будівлі лишились тільки стіни. Південна вежа (Масляна) була збудована 1485 року. Неф було зведено 1200 році, коли існуючий романський неф впав у результаті пожежі. Єдиний первинний портал, що зберігся — північний, портал Івана Богослова, який представляє сцени з життя Івана Богослова та Івана Предтечі. Його неодноразово реставрували після 1769 року. Два інших портали були сильно пошкоджені у XVI столітті. Архієпископський палац, що складає із собором єдиний комплекс, є сучасником готичного собору.

Собор постраждав від урагану у XVIII столітті, а потім зазнав сильних пошкоджень під час бомбардування Руана авіацією союзних військ у 1944 році в ході Другої світової війни: 19 квітня зазнали сильного пошкодження неф і капели (влучання семи бомб, з яких шість розірвались), а після бомбардування 31 травня вигоріла північна вежа. Під час сильної бурі у грудні 1999 року була пошкоджена дзвіниця.

Розміри

• Довжина: 137 м
• Ширина фасаду: 61,60 м
• Довжина нефу: 60 м
• Ширина нефу: 11,30 м
• Висота нефу: 28 м
• Висота підвісу лампи: 51 м
• Довжина хору: 34,30 м
• Ширина хору: 12,70 м
• Висота вежі Сен-Ромен: 82 м
• Висота Масляної вежі: 75 м
• Висота шпилю: 151 м

Галерея

• Масляна вежа
• Поперечний неф
• Центральний неф
• ‎Музейна експозиція
• Хор

Руанський собор у мистецтві

Клод Моне. , портал і вежа Сен-Ромен, при сонячному світлі. Гармонія блакитного й золотого. (Музей Орсе), Париж.

У 1890-х роках Клод Моне створив цикл картин, що представляють собор у різному освітленні, у різних кліматичних умовах і в різні пори доби. Було створено 50 полотен. Їх написано з трьох різних точок, що дає три різних види собору. Деякі з полотен були завершені у майстерні художника в Живерні.

У 1969 році Рой Ліхтенштейн створив триптих «Руанський собор».

Цікаві факти

• 6 червня 2010 року понад тисяча чоловік зайняли всю площу перед міською ратушею в Руані (600 м²). Кожен з них тримав у руках збільшений фрагмент картини Клода Моне . «Живу картину» сфотографували та зафільмували з гелікоптера, щоб надати доказ для Книги рекордів Гіннеса.

Див. також

• Список найвищих церков світу

Примітки

1. base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
   d:Track:Q384602d:Track:Q68471231d:Track:Q809830
2. archINFORM — 1994.
   d:Track:Q265049
3. Dominique Seridji. Le guide du patrimonie en France, 2002, .
4. Вести.Ru http://www.vesti.ru/doc.html?id=366207&cid=549