Рома Прийма-Богачевська

Рома Прийма-Богачевська (англ. Roma Pryma-Bohachevsky, * 1927(1927), м. Перемишль —  23 травня 2004) — українська танцюристка, хореограф і педагог, прима-балерина Львівської опери, згодом прима-балерина театрів Австрії, зокрема в Інсбруку (солістка балетної трупи Національного театру) і Зальцбурзі, у Королівському балеті у Вінніпезі. Своїм модерним драматичним танцем підкорила провідні мистецькі центри — Нью-Йорк, Париж, Мюнхен, Відень, Женеву, Лондон, Торонто, Афіни.

Рома Прийма-Богачевська
Зображення
Основна інформація
Дата народження	1927(1927)
Місце народження	Перемишль
Дата смерті	23 травня 2004(2004-05-23)
Місце смерті	США
Громадянство	II Польська Республіка  США
Національність	українка
Професія	танцівниця, хореограф
Батько	(Прийма Остап Іванович)
Мати	(Прийма-Шмериковська Іванна)

Життєпис

Народилась в музичній сім'ї у Перемишлі. Мати, (Іванна Шмериковська), була професійною піаністкою, віолончелісткою і співачкою й мала великий успіх у міжвоєнній Галичині. Батько-лікар теж був небайдужим до мистецтва, тож в їхньому домі завжди лунала музика або велися цікаві розмови про неї.

Виховувалась у Львові, де почалась її мистецька кар'єра. Вже в п'ятирічному віці маленька Ромця пішла до танцювальної зали. У восьмирічному віці вступила до школи ритмічного танцю за методикою Еміля Жак-Далькроза у Львові, згодом до балетної школи Львівської опери. Випускниця школи модерного танцю за М. Броневської.

Із 13-ти років Рома Прийма танцювала в Львівській опері — в операх «Аїда», «Кармен», «Фавст», балетах , та ін.

Виступала у Львівському театрі опери та балету впродовж 1939-1944 років.

1944 Рома та її мати переселилися до Австрії, де через 3 роки вона з відзнакою закінчила Академію музики і драматичного мистецтва у Відні (студії під керівництвом ). Згодом стала солісткою балетної трупи Національного театру в Інсбруку і Зальцбурзі.

Удосконалювала знання та техніку у хореографа Г. Кройцберга. Після зустрічі з Гаральдом Кройцбергом на своїй віллі в Альпах почала зосереджуватися на експресіоністській хореографії.

Після переїзду до Канади виступала як солістка в Королівському балеті у Вінніпезі, танцювала в театрі знаменитої балерини у Монреалі.

1951 стала громадянкою США і оселилася в Нью-Йорку, де танцювала із відомою танцювальною групою (Марти Ґрем).

Разом із мамою як акомпаніатором здійснила концертне турне з оригінальною програмою «Танці і характери України» культурними центрами Канади, Північної і Центральної Америки й упродовж п'яти років концертувала Європою і найбільшими містами США.

1963 у Римі одружилася з оперним співаком (бас-баритон) (Юрієм Богачевським), і невдовзі молоде подружжя вирушило у спільне турне Італією, згодом виступали в Австрії, Швейцарії, Німеччині.

Після повернення до США створила власну школу балету та українських народних танців у Нью-Йорку, Йонкерсі, Ньюарку. Балетна школа Прийми здобула популярність своїми великими балетними постановками — «Попелюшка», «Квіт папороті» (1970), «Пригоди Пер Ґінта» (1973). Як хореограф-постановник тяжіла до драматичного, експресивного мистецтва, в якому намагалася розкрити таємниці людської підсвідомості. Водночас надзвичайно вміло у своєму індивідуальному танці поєднувала класичний вишкіл і український фольклор.

Як педагог провадила для дітей літні курси-табори українських танців, які були дуже популярними серед української діаспори.

1978 створила ансамбль «Сизокрилі» і стала його мистецьким керівником.

1992 здійснилася заповітна мрія української танцівниці — вона разом із ансамблем «Сизокрилі» та своїми дітьми відвідала рідну землю і виступила у Львові, Києві, Харкові й Івано-Франківську. 

Навіть на схилі літ Рома Прийма-Богачевська дивувала навколишніх своєю життєрадісністю і невтомною енергією. Легендарна прима-балерина все своє життя присвятила служінню Терпсихорі, пам'ятаючи при цьому про своє походження і популяризуючи на кожному кроці свою національну культуру.

Постановки

• повні балети: «Попелюшка» (1967, в головній ролі — Квітка Цісик), «Квіт папороті» (1970), «Пригоди Пер Ґінта» (1973);
• хореографічні креації: чайка, ікона, верховина, жах війни, відьма, мамона;
• танцювальні креації: «Ікона» (з нагоди 1000-ліття християнства в Україні), «Чорнобиль», «Боротьба за волю» та «Сюїта Івасюка».

Примітки

1. Софія, Легін (9 квітня 2016). Львівська красуня, яка підкорила світову сцену. Фотографії старого Львова (укр.). Процитовано 4 травня 2016.
2. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 квітня 2014. Процитовано 25 травня 2019.
3. Perozak Smindak H. «New York to See Ukrainian Version of «Cinderella» // «The Ukrainian Weekly», № 30, 18 February 1967, p. 3 [ 29 грудня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
   Perozak Smindak H. «Capacity Audience Applauds Premiere of «Cinderella» // «The Ukrainian Weekly», № 39, 4 March 1967, p. 1, 3 [ 29 грудня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
   «Балет «Попелюшка» — вже в цю неділю» // «Свобода», ч. 62, 7 квітня 1967, с. 1 [ 14 квітня 2014 у Wayback Machine.]

Посилання

• Прийма-Богачевська Рома // Українська музична енциклопедія. — Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2018. — Том 5: ПАВАНА — «POLIКАРП».  — С. 423
• Львівська красуня, яка підкорила світову сцену
• Танцювальний Ансамбль Сизокрилі
• (англ.)
• «Чи справді вже 25 років?» // «Свобода», ч. 68, 11 квітня 1990, с. 1, 7
• Вишотравка Л. І. «Розвиток творчого стилю Мері Вігман у хореографічних студіях українських танцюристок в Галичині (30–40 роки ХХ століття)» // «Мистецтвознавчі записки», 2011, вип. 19^{[недоступне посилання з липня 2019]}