Розв язання в теорії музики це перехід нестійкого звука ладу у стійкий або відносно стійкий або перехід від дисонансу до

Розв'язання в теорії музики — це перехід нестійкого звука ладу у стійкий або відносно стійкий, або перехід від дисонансу до консонансу. Необхідність і очікування розв'язання є найважливішим чинником тяжіння у тональній системі.

Складна система розв'язань мелодичної і акордової напруги властива насамперед європейській музиці XVII–XIX і більшості течій XX століття. Проте вона не характерна древній та середньовічній монодії, яким властивий принцип модального тяжіння, а також не властива атональній музиці XX–XXI століть, де діє принцип емансипованого дисонансу.

Див. також

Консонанс і дисонанс

Джерела

Юрій Юцевич. Музика: словник-довідник. — Тернопіль, 2003. — 404 с. — . (html-пошук по словнику, djvu)
Музыкальный энциклопедический словарь. — М. : «Советская энциклопедия», 1990.