Юдіф Григо́рівна Рожа́вська (12 листопада 1923, Київ — 10 березня 1982, там само) — українська композиторка.
Юдіф Григорівна Рожавська | |
---|---|
| |
Юдіф Рожавська | |
Основна інформація | |
Дата народження | 12 листопада 1923 |
Місце народження | Київ |
Дата смерті | 10 березня 1982 (58 років) |
Місце смерті | Київ |
Громадянство | |
Національність | українка |
Професія | композитор |
Освіта | Київська консерваторія |
Життєпис
Народилася 12 листопада 1923 року у Києві. В дитинстві була музичним вундеркіндом, з п'яти років чудово грала на фортепіано. Під час війни брала участь у фронтових концертних бригадах Сталінградського фронту.
1946 року закінчила Київську консерваторію по класу фортепіано Є. М. Сливака, а 1947 року — по класу композиції (М. А. Гозенпуда); 1951 року — тут же аспірантуру за спеціальністю фортепіано (керівник О. М. Сливак). У повоєнні роки була прийнята до Спілки композиторів.
Мала винятковий слух і феноменальну музичну пам'ять — могла, слухаючи пісню по радіо, відразу записувати її ноти.
Була дружиною київського поета (1923—1991). Юдіф Григорівну рідні та колеги називали «Діді». Була (кідалтом): недарма написала багато музичних творів для дітей. Проте як особистість не була легковажною, серйозно сприймала нові віяння в музиці й житті. Створила низку творів в новітнй музичній техніці (серіальній, додекафонія). Не оцінена гідно епохою, навіть не була удостоєна почесних звань.
Померла 10 березня 1982 року у Києві, похована у селі Кичеєвому (нині — частина міста Ворзель) на Київщині.
Творчість
Найкраще з творчості:
- опера «Казка про загублений час» (лібрето власне та (Лідією Компанієць) за Євгеном Шварцом, 1971);
- балет «Королівство кривих дзеркал» (1966);
- оркестрова поема «Дніпро» (1948);
- кантата «Моя радянська Україна» (на слова Михайла Стельмаха, 1952);
- кантата «Слава жінкам-трудівницям» (сл. (Ольги Марунич), 1950),
- сюїта «Снігуронька» (для соліста, читця і симфонічного оркестру, 1955);
- концерт «Фантазія» для оркестру народних інструментів (1949);
- фортепіанний концерт з оркестром;
- концерт для фортепіано «Сонатіна» (1951).
Також створила 10 п'єс (1959); 3 мініатюри (1966), 2 етюди (1973), Соната (1976); численні романси на слова Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Джорджа Байрона, Павла Тичини, Максима Рильського, Володимира Сосюри, (Віталія Коротича), Анни Ахматової; цикли пісень для дітей на слова радянських поетів, в тому числі: «Пісні-картинки» (1962), «Пісні-прислів'я» (1966), «Пісні-загадки» (1967), «Пісні-лічилки» (1968), «Мій квітник» (1969).
Написала музику до драматичних спектаклів, радіо- і телепрограм, фільмів; мультфільмів «Веснянка» (1961), «Пушок і Дружок» (1962), «Веселий художник» (1963), «Тяв і Гав)» (1967).
Створила понад 100 українських пісень на вірші різних авторів — «Летять ніби чайки», «Сповідь пам'яті», «Коло вікон твоїх», «Чуєш, кохана?» та ін. Пісня «Летять ніби чайки» стала однією з найкращих українських пісень XX століття.
Примітки
Посилання
- Фільмографія на animator.ru(рос.)
- Юдіф Рожавська на discogs.com
- Рита Кулик, Юрій Токарєв. — Юдіф РОЖАВСЬКА, Київ, «Музична Україна», 1982 р.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Історія створення пісні «Летять ніби чайки» від доньки композитора
- Пісня «Летять ніби чайки» у виконанні Дмитра Гнатюка
- Українська естрада. Пісні серця. "Летять, ніби чайки"
- Музична енциклопедія, 1973-1982
![]() | Це незавершена стаття про особу. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет