Пірі (лат. Peary) — великий давній кратер, найближчий великий кратер до північного полюса Місяця (полюс знаходиться на його валу). На такій широті чаша кратера одержує мало сонячного світла, а південна частина кратера постійно залишається в тіні. З Землі кратер видно поблизу північного лімбу Місяця. Носить ім'я американського дослідника Арктики Роберта Пірі. Ця назва була затверджена Міжнародним астрономічним союзом в 1964. Утворення кратера припадає на донектарський період.
Пірі лат. Peary | ||||
Небесне тіло | Місяць | |||
Діаметр | 78,8 км | |||
Найбільша глибина | 2800 м | |||
Епонім | Роберт Пірі | |||
Пірі у Вікісховищі |
Опис кратера
На південному заході кратер Пірі зливається з трохи меншим кратером [en]. На півдні його вал межує з валом більшого кратера , значно зруйнованого та заповненого застиглою лавою. На північний захід, близько чверті шляху навколо місячного полюса, розташований великий кратер [en]. По інший бік від місячного полюса (за 90 км) лежить ще більший кратер Рождественський. На краю кратера Пірі лежить кілька невеликих кратерів: на північному сході, [en] на північному заході та Ерлангер на півдні. Селенографічні координати центру кратера 88°38′ пн. ш. 24°24′ сх. д. / 88.63° пн. ш. 24.4° сх. д., діаметр 78,8 км, глибина 2800 м.
Кратер майже круглий, з опуклістю на північно-східному краю. По периметру кратера розташоване кільце зруйнованих зубчастих гір, що відкидають довгі тіні на його дно. Дно чаші кратера відносно плоске, але містить багато маленьких кратерів, особливо у південній частині. Південна третина кратера постійно перебуває в тіні, і визначити її рельєф можна лише з допомогою локації (наприклад, лазерної).
До отримання власного найменування в 1964 році кратер мав позначення [en] B (у системі позначень сателітних кратерів).
У 2004 році наукова група під керівництвом [en] з Університету Джонса Гопкінса, використовуючи зонд «Клементина», встановила, що чотири гірські райони на краю кратера Пірі залишаються освітленими протягом усього місячного дня. Ці безіменні піки вічного світла можливі через дуже малий нахил місячної осі, який також призводить до постійної тіні на дні багатьох полярних кратерів. Подібні регіони вічного світла відсутні поблизу менш гористого південного полюса Місяця. Знімки зонда «Клементина» були зроблені під час літнього сезону в північній півкулі Місяця, і невідомо, чи освітлені ці чотири вершини взимку.
Північний край кратера Пірі вважається можливим місцем для майбутньої місячної бази через постійне сонячне освітлення, яке забезпечить як відносно стабільну температуру, так і безперебійне постачання сонячної електростанції. Крім того, поруч знаходяться постійно затінені області, які можуть містити замерзлу воду.
Примітки
- Peary. Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.). International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 3 грудня 2014. Процитовано 3 грудня 2014.
- Lunar Impact Crater Database. Losiak A., Kohout T., O’Sulllivan K., Thaisen K., Weider S. (Lunar and Planetary Institute, Lunar Exploration Intern Program, 2009); updated by Öhman T. in 2011. Archived page.
- #author.fullName}. Sunny spot picked out for future lunar base. New Scientist (амер.). Процитовано 18 серпня 2023.
- Speyerer, Emerson J.; Robinson, Mark S. (1 січня 2013). Persistently illuminated regions at the lunar poles: Ideal sites for future exploration. Icarus. Т. 222, № 1. с. 122—136. doi:10.1016/j.icarus.2012.10.010. ISSN 0019-1035. Процитовано 18 серпня 2023.
- CNN.com - Researchers find ideal spot for moon base - Apr 13, 2005. www.cnn.com. Процитовано 18 серпня 2023.
Посилання
- Цифровий фотографічний атлас місяця. Архівовано березень 4, 2016 на сайті Wayback Machine.
- Кратер Пірі на карті LAC-1 Архівовано жовтень 19, 2020 на сайті Wayback Machine.
- Описание кратера на сайте The Moon-Wiki (англ.). Архів оригіналу за 31 травня 2018.
- Морфологический каталог кратеров Луны / Ж. Ф. Родіонова, А. А. Карлов, Т. П. Скобелєва та ін. За загальною редакцією В. В. Шевченка. - М.: Вид-во МДУ, 1987. — 173 с.
- Researchers find ideal spot for moon base Архівовано березень 4, 2016 на сайті Wayback Machine. , CNN, April 18, 2005 (accessed 2010 August 22)
- McKee, Maggie (13 квітня 2005). . New Scientist. Архів оригіналу за 9 березня 2009. Процитовано 11 вересня 2007.
- Andersson, LE, і EA Whitaker, NASA Категорії з Lunar Nomenclature, NASA Reference Publication 1097, October 1982. Архівовано жовтень 6, 2014 на сайті Wayback Machine.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Piri lat Peary velikij davnij krater najblizhchij velikij krater do pivnichnogo polyusa Misyacya polyus znahoditsya na jogo valu Na takij shiroti chasha kratera oderzhuye malo sonyachnogo svitla a pivdenna chastina kratera postijno zalishayetsya v tini Z Zemli krater vidno poblizu pivnichnogo limbu Misyacya Nosit im ya amerikanskogo doslidnika Arktiki Roberta Piri Cya nazva bula zatverdzhena Mizhnarodnim astronomichnim soyuzom v 1964 Utvorennya kratera pripadaye na donektarskij period Piri lat Peary Nebesne tiloMisyac Diametr78 8 km Najbilsha glibina2800 m EponimRobert Piri Piri u VikishovishiOpis krateraOkolici kratera Piri Znimok zonda Lunar Reconnaissance Orbiter Na pivdennomu zahodi krater Piri zlivayetsya z trohi menshim kraterom en Na pivdni jogo val mezhuye z valom bilshogo kratera znachno zrujnovanogo ta zapovnenogo zastigloyu lavoyu Na pivnichnij zahid blizko chverti shlyahu navkolo misyachnogo polyusa roztashovanij velikij krater en Po inshij bik vid misyachnogo polyusa za 90 km lezhit she bilshij krater Rozhdestvenskij Na krayu kratera Piri lezhit kilka nevelikih krateriv na pivnichnomu shodi en na pivnichnomu zahodi ta Erlanger na pivdni Selenografichni koordinati centru kratera 88 38 pn sh 24 24 sh d 88 63 pn sh 24 4 sh d 88 63 24 4 diametr 78 8 km glibina 2800 m Krater majzhe kruglij z opuklistyu na pivnichno shidnomu krayu Po perimetru kratera roztashovane kilce zrujnovanih zubchastih gir sho vidkidayut dovgi tini na jogo dno Dno chashi kratera vidnosno ploske ale mistit bagato malenkih krateriv osoblivo u pivdennij chastini Pivdenna tretina kratera postijno perebuvaye v tini i viznachiti yiyi relyef mozhna lishe z dopomogoyu lokaciyi napriklad lazernoyi Do otrimannya vlasnogo najmenuvannya v 1964 roci krater mav poznachennya en B u sistemi poznachen satelitnih krateriv U 2004 roci naukova grupa pid kerivnictvom en z Universitetu Dzhonsa Gopkinsa vikoristovuyuchi zond Klementina vstanovila sho chotiri girski rajoni na krayu kratera Piri zalishayutsya osvitlenimi protyagom usogo misyachnogo dnya Ci bezimenni piki vichnogo svitla mozhlivi cherez duzhe malij nahil misyachnoyi osi yakij takozh prizvodit do postijnoyi tini na dni bagatoh polyarnih krateriv Podibni regioni vichnogo svitla vidsutni poblizu mensh goristogo pivdennogo polyusa Misyacya Znimki zonda Klementina buli zrobleni pid chas litnogo sezonu v pivnichnij pivkuli Misyacya i nevidomo chi osvitleni ci chotiri vershini vzimku Pivnichnij kraj kratera Piri vvazhayetsya mozhlivim miscem dlya majbutnoyi misyachnoyi bazi cherez postijne sonyachne osvitlennya yake zabezpechit yak vidnosno stabilnu temperaturu tak i bezperebijne postachannya sonyachnoyi elektrostanciyi Krim togo poruch znahodyatsya postijno zatineni oblasti yaki mozhut mistiti zamerzlu vodu PrimitkiPeary Gazetteer of Planetary Nomenclature angl International Astronomical Union IAU Working Group for Planetary System Nomenclature WGPSN 18 zhovtnya 2010 Arhiv originalu za 3 grudnya 2014 Procitovano 3 grudnya 2014 Lunar Impact Crater Database Losiak A Kohout T O Sulllivan K Thaisen K Weider S Lunar and Planetary Institute Lunar Exploration Intern Program 2009 updated by Ohman T in 2011 Archived page author fullName Sunny spot picked out for future lunar base New Scientist amer Procitovano 18 serpnya 2023 Speyerer Emerson J Robinson Mark S 1 sichnya 2013 Persistently illuminated regions at the lunar poles Ideal sites for future exploration Icarus T 222 1 s 122 136 doi 10 1016 j icarus 2012 10 010 ISSN 0019 1035 Procitovano 18 serpnya 2023 CNN com Researchers find ideal spot for moon base Apr 13 2005 www cnn com Procitovano 18 serpnya 2023 PosilannyaCifrovij fotografichnij atlas misyacya Arhivovano berezen 4 2016 na sajti Wayback Machine Krater Piri na karti LAC 1 Arhivovano zhovten 19 2020 na sajti Wayback Machine Opisanie kratera na sajte The Moon Wiki angl Arhiv originalu za 31 travnya 2018 Morfologicheskij katalog kraterov Luny Zh F Rodionova A A Karlov T P Skobelyeva ta in Za zagalnoyu redakciyeyu V V Shevchenka M Vid vo MDU 1987 173 s Researchers find ideal spot for moon base Arhivovano berezen 4 2016 na sajti Wayback Machine CNN April 18 2005 accessed 2010 August 22 McKee Maggie 13 kvitnya 2005 New Scientist Arhiv originalu za 9 bereznya 2009 Procitovano 11 veresnya 2007 Andersson LE i EA Whitaker NASA Kategoriyi z Lunar Nomenclature NASA Reference Publication 1097 October 1982 Arhivovano zhovten 6 2014 na sajti Wayback Machine