Azərbaycanca
Deutsch
Русский
Українська
Пінчо (італ. Pincio, лат. Mons Pincius) — римський пагорб, на північ від Квіринала, який не належить до семи класичних горбів Риму, хоча й охоплений Авреліанською стіною. Спочатку пагорб лежав поза обрисами античного міста, в період пізньої Республіки там зводилися великі вілли і сади (наприклад, Сади Лукулла, Сади Саллюстія, Помпея). Через безліч садів пагорб також називався collis hortulorum — пагорб садів.
| Пінчо | ||||
 | ||||
| 41°54′42″ пн. ш. 12°28′46″ сх. д. / 41.91176300002777566° пн. ш. 12.47965300002777944° сх. д.Координати: 41°54′42″ пн. ш. 12°28′46″ сх. д. / 41.91176300002777566° пн. ш. 12.47965300002777944° сх. д. | ||||
| Країна |  Італія | |||
|---|---|---|---|---|
| Регіон | Рим | |||
| Тип | пагорб і парк | |||
| Висота | 50 м | |||
  Пінчо Пінчо (Італія) | ||||
 Пінчо у Вікісховищі | ||||
За часів Імперії пагорб увійшов в міські межі і став забудовуватися. Сьогоднішня назва пагорба походить від сімейства Пінчо, якому належали великі володіння на пагорбі.
В епоху Відродження на пагорбі побудовано віллу Медічі, яку сьогодні займає Французька академія в Римі. Інший великий садовий комплекс — вілла Боргезе. Своє нинішнє планування навколо обеліска Адріана сади Пінчо отримали в епоху класицизму за проектом Джузеппе Валадьера. З пагорба, який довгий час служив центром французької громади Риму, відкривається вид на Марсове поле.
З вершини влаштовані два монументальних спуски, з яких один веде з майданчика Наполеона на П'яцца дель Пополо, а другий, ще пишніший і іменований Іспанськими сходами, — від французької церкви Триніта-дей-Монті до Іспанської площі.
Посилання
Pincius Mons на LacusCurtius(англ.)