Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Пінська різанина масова страта 35 єврейських жителів Пінська проведена 5 квітня 1919 польськими військами Польський кома

Пінська різанина

Пінська різанина

Пінська різанина — масова страта 35 єврейських жителів Пінська, проведена 5 квітня 1919 польськими військами. Польський командувач «прагнув залякати єврейське населення», заявивши, що двоє солдатів-євреїв попередили його про можливе повстання більшовиків. Подія сталася на початковому етапі радянсько-польської війни після того, як польська армія захопила Пінськ. Страчені євреї були заарештовані після зборів у сіоністському центрі, на яких обговорювався розподіл американської гуманітарної допомоги: поляки назвали ці збори «незаконними». Уповноважений польський офіцер наказав страчувати заарештованих без суду, побоюючись нападу і отримавши інформацію про мету зборів, засновану на чутках. Його рішення було схвалено високопосадовцями польських офіцерів, але піддалося широкій критиці з боку міжнародної громадськості.

image
Фотографії жертв Пінської різанини

Масова страта

Битва за Пінськ була виграна генералом Антонієм Лісовським, командувачем польської армії в Підляському воєводстві. Місто було захоплене з великими людськими втратами 35-м піхотним полком, під командуванням майора , який змусив більшовиків відступити на інший берег річки. Однак, до свого відходу, більшовики організували з місцевих селян та молодих єврейських комуністів невеликий, але боєздатний загін народного ополчення, члени якого продовжили опір полякам.

У Пінську було створено тимчасову громадянську адміністрацію, але тривали військові дії. Були випадки, коли польських солдатів вистежували та вбивали. 5 квітня 1919 року сімдесят п'ять єврейських жителів міста зустрілися в місцевому сіоністському центрі, щоб, за свідченням очевидців, обговорити розподіл американської гуманітарної допомоги. На той час громадські збори були заборонені, оскільки все ще відбувалися перестрілки, а саме місто нещодавно перебувало під контролем більшовиків. Коли майор Нарбут-Лучинський дізнався, що збори були більшовицькими, він спочатку наказав заарештувати організаторів зборів. Уночі напередодні події двоє солдатів-євреїв, Даніель Козак та Мотель Колкер, повідомили, що їм пропонували хабар, щоб вони в місцевій синагозі долучилися до більшовицької змови. Комендант міста, побоюючись повстання, про яке не мав відомостей, наказав розстріляти заручників. Протягом години тридцять п'ять затриманих було приведено до стін місцевого кафедрального собору, де страчено розстрільним загоном, що складався з польських солдатів. Стверджувалося, що деякі чоловіки та жінки були роздягнуті та побиті.

За словами історика Нормана Дейвіса, страта проводилася з метою залякування тих, хто планував подальші заворушення. Девіс зазначає, що точний характер зустрічі ніколи не з'ясовувався, і вона описується по-різному: як збори комітету з розподілу гуманітарної допомоги, більшовицького осередку чи місцевого кооперативу.

Початкові повідомлення

Початкові повідомлення про різанину, у яких повторювалися твердження про те, що жертви були змовниками-більшовиками, були засновані на свідченнях американського слідчого, д-ра Франтішка (Френсіса) Фрончака, колишнього уповноваженого відділу охорони здоров'я в Баффало. Фрончак став членом в Парижі, де він керував Відділом громадського добробуту організації, допомагаючи тисячам біженців. Він прибув до Європи у травні 1918 року з дозволу Державного департаменту. Повернувшись додому, він був керівником Національного польського департаменту Америки, великої організації польсько-американських емігрантів. Після прибуття він представився місцевій владі як підполковник місії Американського Червоного хреста, спрямованого для вивчення умов у місцевих лікарнях. Не будучи очевидцем, Фрончак прийняв твердження Лучинського про те, що збори з розподілу гуманітарної допомоги насправді були збіговиськом більшовиків, здійсненими для отримання зброї та знищення невеликого польського гарнізону в Пінську. Сам він стверджував, що, коли підійшли польські війська, він чув постріли із зали для єврейських зборів. Він також стверджував, що почув зізнання від смертельно пораненого єврея, коли прибув на міську площу, де відбувалася страта. Початкові телеграми про масові вбивства та польські військові звіти, що обіляли польську військову владу від будь-яких правопорушень і засуджували єврейських жертв, були засновані головним чином на свідченнях Фрончака.

Версія подій, на яку посилається польський сейм, заснована на доповіді Барнета Цукермана, представника Американського єврейського об'єднаного розподільчого комітету, який опитав тих, хто вижив у день різанини. Тоді він відповідав за постачання надзвичайної допомоги комітету і вів переговори про те, як правильно її розподілити. Замість того, щоб особисто розслідувати це питання, він, як тільки дізнався про те, що сталося, вирушив із Берестя до Варшави, де опублікував свою версію подій під назвою «Різанина безневинних цивільних осіб».

Незважаючи на спроби польської влади приховати цю історію, повідомлення про інцидент у міжнародній пресі викликали скандал, який міг мати серйозні наслідки. .

Реакція на події

У польській армії

Польський командувач генерал Антоній Листовський заявив, що це були збори більшовиків, і що єврейське населення напало на польські війська. Загальна напруженість військової кампанії була висунута як виправдання злочину. У своєму наказі населенню Пінська від 7 квітня 1919 року, тобто через два дні після трагічних подій, Лісовський виправдовував бійню, оскільки «євреї міста були винні у злочині кричущої невдячності».

Польські військові відмовилися надати слідчим доступ до документів, а офіцери та солдати не були покарані. Майор Лучинський не був звинувачений у жодних провинах і був зрештою переведений і отримав звання полковника (1919) та генерала (1924) польської армії. Події були піддані критиці в сеймі, але представники польської армії заперечували будь-які правопорушення.

Міжнародна реакція

У західній пресі на той час різанину називали польським погромом у Пінську, і вона привернула увагу громадськості. За запитом польської влади до президента Вільсона, в Польщу було направлено американську комісію для розслідування характеру передбачуваних злочинів. Комісія, очолювана єврейсько-американським дипломатом , опублікувала 3 жовтня 1919 . Згідно з висновками цієї комісії, унаслідок загинули загалом близько 300 євреїв. Комісія також піддала різкій критиці дії майора Лучинського та його командування через розслідування подій у Пінську. Водночас інша комісія визначила, що причину цих подій не можна віднести до антисемітизму, а представник США лейтенант Фостер заявив, що дії майора Лучинського були виправдані обставинами.

Моргенто пізніше розповів про різанину в автобіографії, де він написав:

Кто были эти тридцать пять жертв? Они были лидерами местной еврейской общины, духовными и моральными лидерами 5000 евреев в городе, восемьдесят пять процентов которого были евреями. Они были организаторами благотворительных организаций, директорами больниц, друзьями бедных. И всё же, для этого невероятно жестокого и ещё более невероятно глупого офицера, который приказал их казнить, они были всего лишь какими-то евреями

Пам'ять

У 1926 році емігрантами з Пінська в Підмандатну Палестину на згадку про жертв Пінської різанини було засновано кібуц (Гват).

Полеміка

Англійський історик Норман Дейвіс поставив під сумнів питання, чи були збори явно дозволені, і зазначає, що «характер незаконних зборів, які по-різному описуються як більшовицький осередок, збори місцевого кооперативу або збори місцевого комітету з розподілу гуманітарної допомоги, ніколи не було з'ясовано». Американський історик описав Пінську різанину як «страту тридцяти п'яти більшовицьких злочинців … виправдану в очах американського слідчого», водночас як зазначив, що доповідь Моргенто, короткий виклад американського розслідування в Пінську та інших масових вбивств , суперечить повідомленням Девіса та Лукаса. Моргенто у своєму звіті з приводу подій у Пінську зазначає, що щодо тверджень польської влади про те, що ці збори були більшовицькою здибанкою:

Мы убеждены, что на этой встрече не было упомянуто никаких аргументов большевистского характера. Хотя признаётся, что некоторые сведения о большевистской деятельности в Пинске были сообщены двумя еврейскими солдатами, мы убеждены, что майор Лучинский, комендант города, проявил предосудительную и легкомысленную готовность верить в такие непроверенные утверждения и на этой недостаточной основе принял непростительно решительные действия против уважаемых граждан, чей лояльный характер мог был немедленно установлен путём консультации с любым известным жителем-неевреем.

У доповіді також вказувалося, що офіційні заяви генерала Антонія Листовського, командувача польського угрупування, про те, що польські війська зазнали нападу з боку євреїв, «позбавлені підстави».

У будь-якому випадку Дейвіс дійшов висновку, що «[ця тема] добре підходила для сенсаційних заголовків … публічність погано позначилася на польській армії [і] підтвердила популярну у всьому світі ідею про те, що всі польські солдати є антисемітами, а всі більшовики — євреями».

Примітки

  1. The town commander with judgment unbalanced by fear of a bolshevik uprising of which he had been forewarned by two Jewish soldier informers The Jews in Poland: official reports of the American and British Investigating Missions" CORNELL UNIVERSITY LIBRARY
  2. Norman Davies. . White Eagle, Red Star: The Polish-Soviet War 1919-20. Random House. с. 47—48. Архів оригіналу за 6 грудня 2021. Процитовано 26 квітня 2014.
  3. Anti-Jewish Violence: Rethinking the Pogrom in East European History [ 28 травня 2020 у Wayback Machine.], Indiana University Press, David Engel, с 33
  4. Yisrael Gutman. «Poles and Jews between the Wars: Historic Overview.» In: Herbert Arthur Strauss, ed. Hostages of Modernization: Studies on Modern Antisemitism, 1870—1933/39. [ 6 грудня 2021 у Wayback Machine.] Walter de Gruyter, 1993.
  5. Mieczysław B. Biskupski, Piotr Stefan Wandycz. Ideology, Politics, and Diplomacy in East Central Europe. [ 6 грудня 2021 у Wayback Machine.] Boydell & Brewer, 2003.
  6. Azriel Shohat. History of the Jews of Pinsk 1881—1941. [ 29 вересня 2012 у Wayback Machine.] Chapter 1. The Character of Pinsk from the 1880s to the First World War. Yizkor Book Project, Tel Aviv, 1966—1977
  7. Przegląd historyczny, Tom 95,Wydania 1-4 Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 2004, p. 238
  8. Davies, Norman. God's Playground: A History of Poland. — , 2005. — С. 192. — .
  9. Henry Morgenthau, French Strother. All in a Life-time. [ 6 грудня 2021 у Wayback Machine.] Doubleday, Page and Company, 1922, p. 360. Original from the New York Public Library, digitized Jul 17, 2007>
  10. Defending the Rights of Others: The Great Powers, the Jews, and International Minority Protection, 1878—1938 2008 Carole Fink, page 176
  11. Mission of The United States to Poland: Henry Morgenthau, Sr. Report (1919) by Henry Morgenthau, Sr
  12. Józef Lewandowski. «History and Myth: Pinsk, April 1919». [ 5 листопада 2021 у Wayback Machine.] Polin 2, 1988.
  13. [en]. [1] — [en], 2006. — С. 118. — . з джерела 6 грудня 2021
  14. Mission of The United States to Poland, Henry Morgenthau, Sr. Report
  15. Joseph W. Bendersky. [2] — Basic Books, 2000. — С. 84—85. — . з джерела 6 грудня 2021
  16. Carole Fink. [3] — Cambridge University Press, 2006. — С. 179—180. — . з джерела 6 грудня 2021
  17. Kenneth J. Calder. [4] — Cambridge University Press, 1976. з джерела 6 грудня 2021
  18. Józef Lewandowski History and myth: Pinsk, April 1919 [ 5 листопада 2021 у Wayback Machine.] Polin 2, 1988
  19. Документы и материалы по истории советско-польских отношений. Т. 2. М., 1963. С. 105—107.
  20. Документы внешней политики СССР, Т. 2. М., 1957. С. 74—76.
  21. . Архів оригіналу за 15 жовтня 2007. Процитовано 6 грудня 2021.
  22. See e.g. David Engel, «Poles, Jews, and Historical Objectivity», , Vol. 46, No. 3/4 (Autumn — Winter, 1987), pp. 568—580
  23. Henry Morgenthau. Appendix. Report of the Mission of the United States to Poland // [5] — Doubleday, Page and Company, 1922. з джерела 6 грудня 2021
  24. Czerniakiewicz, p. 587
  25. Henry Morgenthau, All in a Life-Time. [ 6 грудня 2021 у Wayback Machine.] Doubleday, Page and Company, 1922. Оригинал хранится в Нью-Йоркской публичной библиотеке:
    Dringend

    An die Amerikaner

    Arieforschungs- Kommission in Warschau

    Wir die Eltern und Familien von den 35 unschuldig Ermordeten in Pinsk am 5 April of J. haben bevollmächtigt den Herrn Silbermann mit dem Herrn Botschafter Morgentau, wahrend seiner Anwesenheit in Pinsk zu sprechen und ihn zu bitten.

    I. Um die Bestrafung aller Personen welche an der Ermordung unserer Kinder am 5 April teilgenommen haben die Höheren Leute, wie auch die gewöhnlichen Soldaten.

    II. Um Geld-Belohnung der ohne Stutze hinterbliebenen Eltern und Familien die im Blütenjahren erwachsene Kinder mit Gewalt entrissen worden welche ihre ganze Hoffnung und Lebensquelle warm.
  26. . Poland's Holocaust: Ethnic Strife, Collaboration with Occupying Forces and Genocide…. — , 1997. — С. 41–42. — .
  27. David Engel. Poles, Jews, and Historical Objectivity. Slavic Review, Vol. 46, No. 3/4 (Autumn — Winter, 1987), pp. 568—580.

Література

  • Lewandowski, Józef. History and Myth: Pinsk, April 1919 // Polin 2, 1988. — 1988. [6] [ 18 квітня 2021 у Wayback Machine.]
  • Czerniakiewicz, Andrzej. Ekscesy antyżydowskie wojsk polskich na Kresach Północno-Wschodnich RP // Świat niepożegnany. — Warsaw/London : ISP PAN / RYTM, 2004. — .

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Pinska rizanina masova strata 35 yevrejskih zhiteliv Pinska provedena 5 kvitnya 1919 polskimi vijskami Polskij komanduvach pragnuv zalyakati yevrejske naselennya zayavivshi sho dvoye soldativ yevreyiv poperedili jogo pro mozhlive povstannya bilshovikiv Podiya stalasya na pochatkovomu etapi radyansko polskoyi vijni pislya togo yak polska armiya zahopila Pinsk Stracheni yevreyi buli zaareshtovani pislya zboriv u sionistskomu centri na yakih obgovoryuvavsya rozpodil amerikanskoyi gumanitarnoyi dopomogi polyaki nazvali ci zbori nezakonnimi Upovnovazhenij polskij oficer nakazav strachuvati zaareshtovanih bez sudu poboyuyuchis napadu i otrimavshi informaciyu pro metu zboriv zasnovanu na chutkah Jogo rishennya bulo shvaleno visokoposadovcyami polskih oficeriv ale piddalosya shirokij kritici z boku mizhnarodnoyi gromadskosti Fotografiyi zhertv Pinskoyi rizaniniMasova strataBitva za Pinsk bula vigrana generalom Antoniyem Lisovskim komanduvachem polskoyi armiyi v Pidlyaskomu voyevodstvi Misto bulo zahoplene z velikimi lyudskimi vtratami 35 m pihotnim polkom pid komanduvannyam majora yakij zmusiv bilshovikiv vidstupiti na inshij bereg richki Odnak do svogo vidhodu bilshoviki organizuvali z miscevih selyan ta molodih yevrejskih komunistiv nevelikij ale boyezdatnij zagin narodnogo opolchennya chleni yakogo prodovzhili opir polyakam U Pinsku bulo stvoreno timchasovu gromadyansku administraciyu ale trivali vijskovi diyi Buli vipadki koli polskih soldativ vistezhuvali ta vbivali 5 kvitnya 1919 roku simdesyat p yat yevrejskih zhiteliv mista zustrilisya v miscevomu sionistskomu centri shob za svidchennyam ochevidciv obgovoriti rozpodil amerikanskoyi gumanitarnoyi dopomogi Na toj chas gromadski zbori buli zaboroneni oskilki vse she vidbuvalisya perestrilki a same misto neshodavno perebuvalo pid kontrolem bilshovikiv Koli major Narbut Luchinskij diznavsya sho zbori buli bilshovickimi vin spochatku nakazav zaareshtuvati organizatoriv zboriv Unochi naperedodni podiyi dvoye soldativ yevreyiv Daniel Kozak ta Motel Kolker povidomili sho yim proponuvali habar shob voni v miscevij sinagozi doluchilisya do bilshovickoyi zmovi Komendant mista poboyuyuchis povstannya pro yake ne mav vidomostej nakazav rozstrilyati zaruchnikiv Protyagom godini tridcyat p yat zatrimanih bulo privedeno do stin miscevogo kafedralnogo soboru de stracheno rozstrilnim zagonom sho skladavsya z polskih soldativ Stverdzhuvalosya sho deyaki choloviki ta zhinki buli rozdyagnuti ta pobiti Za slovami istorika Normana Dejvisa strata provodilasya z metoyu zalyakuvannya tih hto planuvav podalshi zavorushennya Devis zaznachaye sho tochnij harakter zustrichi nikoli ne z yasovuvavsya i vona opisuyetsya po riznomu yak zbori komitetu z rozpodilu gumanitarnoyi dopomogi bilshovickogo oseredku chi miscevogo kooperativu Pochatkovi povidomlennyaPochatkovi povidomlennya pro rizaninu u yakih povtoryuvalisya tverdzhennya pro te sho zhertvi buli zmovnikami bilshovikami buli zasnovani na svidchennyah amerikanskogo slidchogo d ra Frantishka Frensisa Fronchaka kolishnogo upovnovazhenogo viddilu ohoroni zdorov ya v Baffalo Fronchak stav chlenom v Parizhi de vin keruvav Viddilom gromadskogo dobrobutu organizaciyi dopomagayuchi tisyacham bizhenciv Vin pribuv do Yevropi u travni 1918 roku z dozvolu Derzhavnogo departamentu Povernuvshis dodomu vin buv kerivnikom Nacionalnogo polskogo departamentu Ameriki velikoyi organizaciyi polsko amerikanskih emigrantiv Pislya pributtya vin predstavivsya miscevij vladi yak pidpolkovnik misiyi Amerikanskogo Chervonogo hresta spryamovanogo dlya vivchennya umov u miscevih likarnyah Ne buduchi ochevidcem Fronchak prijnyav tverdzhennya Luchinskogo pro te sho zbori z rozpodilu gumanitarnoyi dopomogi naspravdi buli zbigoviskom bilshovikiv zdijsnenimi dlya otrimannya zbroyi ta znishennya nevelikogo polskogo garnizonu v Pinsku Sam vin stverdzhuvav sho koli pidijshli polski vijska vin chuv postrili iz zali dlya yevrejskih zboriv Vin takozh stverdzhuvav sho pochuv ziznannya vid smertelno poranenogo yevreya koli pribuv na misku ploshu de vidbuvalasya strata Pochatkovi telegrami pro masovi vbivstva ta polski vijskovi zviti sho obilyali polsku vijskovu vladu vid bud yakih pravoporushen i zasudzhuvali yevrejskih zhertv buli zasnovani golovnim chinom na svidchennyah Fronchaka Versiya podij na yaku posilayetsya polskij sejm zasnovana na dopovidi Barneta Cukermana predstavnika Amerikanskogo yevrejskogo ob yednanogo rozpodilchogo komitetu yakij opitav tih hto vizhiv u den rizanini Todi vin vidpovidav za postachannya nadzvichajnoyi dopomogi komitetu i viv peregovori pro te yak pravilno yiyi rozpodiliti Zamist togo shob osobisto rozsliduvati ce pitannya vin yak tilki diznavsya pro te sho stalosya virushiv iz Berestya do Varshavi de opublikuvav svoyu versiyu podij pid nazvoyu Rizanina beznevinnih civilnih osib Nezvazhayuchi na sprobi polskoyi vladi prihovati cyu istoriyu povidomlennya pro incident u mizhnarodnij presi viklikali skandal yakij mig mati serjozni naslidki Reakciya na podiyiU polskij armiyi Polskij komanduvach general Antonij Listovskij zayaviv sho ce buli zbori bilshovikiv i sho yevrejske naselennya napalo na polski vijska Zagalna napruzhenist vijskovoyi kampaniyi bula visunuta yak vipravdannya zlochinu U svoyemu nakazi naselennyu Pinska vid 7 kvitnya 1919 roku tobto cherez dva dni pislya tragichnih podij Lisovskij vipravdovuvav bijnyu oskilki yevreyi mista buli vinni u zlochini krichushoyi nevdyachnosti Polski vijskovi vidmovilisya nadati slidchim dostup do dokumentiv a oficeri ta soldati ne buli pokarani Major Luchinskij ne buv zvinuvachenij u zhodnih provinah i buv zreshtoyu perevedenij i otrimav zvannya polkovnika 1919 ta generala 1924 polskoyi armiyi Podiyi buli piddani kritici v sejmi ale predstavniki polskoyi armiyi zaperechuvali bud yaki pravoporushennya Mizhnarodna reakciya U zahidnij presi na toj chas rizaninu nazivali polskim pogromom u Pinsku i vona privernula uvagu gromadskosti Za zapitom polskoyi vladi do prezidenta Vilsona v Polshu bulo napravleno amerikansku komisiyu dlya rozsliduvannya harakteru peredbachuvanih zlochiniv Komisiya ocholyuvana yevrejsko amerikanskim diplomatom opublikuvala 3 zhovtnya 1919 Zgidno z visnovkami ciyeyi komisiyi unaslidok zaginuli zagalom blizko 300 yevreyiv Komisiya takozh piddala rizkij kritici diyi majora Luchinskogo ta jogo komanduvannya cherez rozsliduvannya podij u Pinsku Vodnochas insha komisiya viznachila sho prichinu cih podij ne mozhna vidnesti do antisemitizmu a predstavnik SShA lejtenant Foster zayaviv sho diyi majora Luchinskogo buli vipravdani obstavinami Morgento piznishe rozpoviv pro rizaninu v avtobiografiyi de vin napisav Kto byli eti tridcat pyat zhertv Oni byli liderami mestnoj evrejskoj obshiny duhovnymi i moralnymi liderami 5000 evreev v gorode vosemdesyat pyat procentov kotorogo byli evreyami Oni byli organizatorami blagotvoritelnyh organizacij direktorami bolnic druzyami bednyh I vsyo zhe dlya etogo neveroyatno zhestokogo i eshyo bolee neveroyatno glupogo oficera kotoryj prikazal ih kaznit oni byli vsego lish kakimi to evreyami Pam yat U 1926 roci emigrantami z Pinska v Pidmandatnu Palestinu na zgadku pro zhertv Pinskoyi rizanini bulo zasnovano kibuc Gvat PolemikaAnglijskij istorik Norman Dejvis postaviv pid sumniv pitannya chi buli zbori yavno dozvoleni i zaznachaye sho harakter nezakonnih zboriv yaki po riznomu opisuyutsya yak bilshovickij oseredok zbori miscevogo kooperativu abo zbori miscevogo komitetu z rozpodilu gumanitarnoyi dopomogi nikoli ne bulo z yasovano Amerikanskij istorik opisav Pinsku rizaninu yak stratu tridcyati p yati bilshovickih zlochinciv vipravdanu v ochah amerikanskogo slidchogo vodnochas yak zaznachiv sho dopovid Morgento korotkij viklad amerikanskogo rozsliduvannya v Pinsku ta inshih masovih vbivstv superechit povidomlennyam Devisa ta Lukasa Morgento u svoyemu zviti z privodu podij u Pinsku zaznachaye sho shodo tverdzhen polskoyi vladi pro te sho ci zbori buli bilshovickoyu zdibankoyu My ubezhdeny chto na etoj vstreche ne bylo upomyanuto nikakih argumentov bolshevistskogo haraktera Hotya priznayotsya chto nekotorye svedeniya o bolshevistskoj deyatelnosti v Pinske byli soobsheny dvumya evrejskimi soldatami my ubezhdeny chto major Luchinskij komendant goroda proyavil predosuditelnuyu i legkomyslennuyu gotovnost verit v takie neproverennye utverzhdeniya i na etoj nedostatochnoj osnove prinyal neprostitelno reshitelnye dejstviya protiv uvazhaemyh grazhdan chej loyalnyj harakter mog byl nemedlenno ustanovlen putyom konsultacii s lyubym izvestnym zhitelem neevreem U dopovidi takozh vkazuvalosya sho oficijni zayavi generala Antoniya Listovskogo komanduvacha polskogo ugrupuvannya pro te sho polski vijska zaznali napadu z boku yevreyiv pozbavleni pidstavi U bud yakomu vipadku Dejvis dijshov visnovku sho cya tema dobre pidhodila dlya sensacijnih zagolovkiv publichnist pogano poznachilasya na polskij armiyi i pidtverdila populyarnu u vsomu sviti ideyu pro te sho vsi polski soldati ye antisemitami a vsi bilshoviki yevreyami PrimitkiThe town commander with judgment unbalanced by fear of a bolshevik uprising of which he had been forewarned by two Jewish soldier informers The Jews in Poland official reports of the American and British Investigating Missions CORNELL UNIVERSITY LIBRARY Norman Davies White Eagle Red Star The Polish Soviet War 1919 20 Random House s 47 48 Arhiv originalu za 6 grudnya 2021 Procitovano 26 kvitnya 2014 Anti Jewish Violence Rethinking the Pogrom in East European History 28 travnya 2020 u Wayback Machine Indiana University Press David Engel s 33 Yisrael Gutman Poles and Jews between the Wars Historic Overview In Herbert Arthur Strauss ed Hostages of Modernization Studies on Modern Antisemitism 1870 1933 39 6 grudnya 2021 u Wayback Machine Walter de Gruyter 1993 Mieczyslaw B Biskupski Piotr Stefan Wandycz Ideology Politics and Diplomacy in East Central Europe 6 grudnya 2021 u Wayback Machine Boydell amp Brewer 2003 Azriel Shohat History of the Jews of Pinsk 1881 1941 29 veresnya 2012 u Wayback Machine Chapter 1 The Character of Pinsk from the 1880s to the First World War Yizkor Book Project Tel Aviv 1966 1977 Przeglad historyczny Tom 95 Wydania 1 4 Panstwowe Wydawnictwo Naukowe 2004 p 238 Davies Norman God s Playground A History of Poland 2005 S 192 ISBN 0 231 12819 3 Henry Morgenthau French Strother All in a Life time 6 grudnya 2021 u Wayback Machine Doubleday Page and Company 1922 p 360 Original from the New York Public Library digitized Jul 17 2007 gt Defending the Rights of Others The Great Powers the Jews and International Minority Protection 1878 1938 2008 Carole Fink page 176 Mission of The United States to Poland Henry Morgenthau Sr Report 1919 by Henry Morgenthau Sr Jozef Lewandowski History and Myth Pinsk April 1919 5 listopada 2021 u Wayback Machine Polin 2 1988 en 1 en 2006 S 118 ISBN 0 8032 3240 3 z dzherela 6 grudnya 2021 Mission of The United States to Poland Henry Morgenthau Sr Report Joseph W Bendersky 2 Basic Books 2000 S 84 85 ISBN 0 465 00618 3 z dzherela 6 grudnya 2021 Carole Fink 3 Cambridge University Press 2006 S 179 180 ISBN 0521029945 z dzherela 6 grudnya 2021 Kenneth J Calder 4 Cambridge University Press 1976 z dzherela 6 grudnya 2021 Jozef Lewandowski History and myth Pinsk April 1919 5 listopada 2021 u Wayback Machine Polin 2 1988 Dokumenty i materialy po istorii sovetsko polskih otnoshenij T 2 M 1963 S 105 107 Dokumenty vneshnej politiki SSSR T 2 M 1957 S 74 76 Arhiv originalu za 15 zhovtnya 2007 Procitovano 6 grudnya 2021 See e g David Engel Poles Jews and Historical Objectivity Vol 46 No 3 4 Autumn Winter 1987 pp 568 580 Henry Morgenthau Appendix Report of the Mission of the United States to Poland 5 Doubleday Page and Company 1922 z dzherela 6 grudnya 2021 Czerniakiewicz p 587 Henry Morgenthau All in a Life Time 6 grudnya 2021 u Wayback Machine Doubleday Page and Company 1922 Original hranitsya v Nyu Jorkskoj publichnoj biblioteke Dringend An die Amerikaner Arieforschungs Kommission in Warschau Wir die Eltern und Familien von den 35 unschuldig Ermordeten in Pinsk am 5 April of J haben bevollmachtigt den Herrn Silbermann mit dem Herrn Botschafter Morgentau wahrend seiner Anwesenheit in Pinsk zu sprechen und ihn zu bitten I Um die Bestrafung aller Personen welche an der Ermordung unserer Kinder am 5 April teilgenommen haben die Hoheren Leute wie auch die gewohnlichen Soldaten II Um Geld Belohnung der ohne Stutze hinterbliebenen Eltern und Familien die im Blutenjahren erwachsene Kinder mit Gewalt entrissen worden welche ihre ganze Hoffnung und Lebensquelle warm Poland s Holocaust Ethnic Strife Collaboration with Occupying Forces and Genocide 1997 S 41 42 ISBN 0 7864 0371 3 David Engel Poles Jews and Historical Objectivity Slavic Review Vol 46 No 3 4 Autumn Winter 1987 pp 568 580 LiteraturaLewandowski Jozef History and Myth Pinsk April 1919 Polin 2 1988 1988 6 18 kvitnya 2021 u Wayback Machine Czerniakiewicz Andrzej Ekscesy antyzydowskie wojsk polskich na Kresach Polnocno Wschodnich RP Swiat niepozegnany Warsaw London ISP PAN RYTM 2004 ISBN 83 7399 083 6

Дата публікації:
Топ