Підрива ч підривни к пристрій призначений для підриву основного заряду боєприпасів артилерійського снаряда міни авіабомб

Підрива́ч, підривни́к — пристрій, призначений для підриву основного заряду боєприпасів ( артилерійського снаряда, міни, авіабомби, бойової частини ракети, торпеди).

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: (Підривник).

За принципом спрацьовування підривачі поділяються на контактні (ударні) і неконтактні.

Підривач артилерійського снаряда, ( **1936**)

Перший, найпростіший підривач був розроблений А. Нобелем для забезпечення надійного вибуху винайденого ним динаміту, і складається з капсуля й детонатора. Ініціюючим імпульсом у ньому був вогонь. Згодом у арміях різних країн одержали широке розповсюдження ударні підривачі, які домінують протягом останніх 100 років.

Контактні підривачі

Ударної дії — спрацьовують від удару об поверхню.
Натискної дії — спрацьовують від натиску на чутливий датчик.

Неконтактні підривачі

автоматичні, поділяють по типу впливу:
- магнітний,
- оптичний,
- : і ін.

Дистанційно керовані .

Підривачі індукційного типу мають індукційний датчик ( вихровий генератор), що забезпечує підрив БЧ при проходженні ракети/снаряда поблизу металічної обшивки цілі. При підрив БЧ здійснюється дублюючим контактним підривачем.

Див. також

Посилання

[1] [ 10 грудня 2009 у Wayback Machine.]

Примітки

Підривник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

Це незавершена стаття про зброю.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Підривник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.