Півці

Пі́вці — село в Україні, в Обухівському районі Київської області. Населення становить 230 осіб(в 2019 році).

село Півці
Герб Прапор
Країна	Україна
Область	Київська область
Район	Обухівський
Рада	(Півецька сільська рада)
Основні дані
Засноване	1650
Населення	230
Площа	3,121 км²
Густота населення	132,65 осіб/км²
Поштовий індекс	09251
Телефонний код	+380 4573
Географічні дані
Географічні координати	49°54′56″ пн. ш. 31°04′45″ сх. д. / 49.91556° пн. ш. 31.07917° сх. д. / 49.91556; 31.07917Координати: 49°54′56″ пн. ш. 31°04′45″ сх. д. / 49.91556° пн. ш. 31.07917° сх. д. / 49.91556; 31.07917
Середня висота над рівнем моря	152 м
Місцева влада
Адреса ради	09251, Київська обл., Обухівський р-н, с.Півці, вул. Центральна, 9
Карта
Півці
Півці
Мапа
Півці у Вікісховищі

Географія

Розташоване за 18 км від районного центру Кагарлик. Найближча залізнична станція — Кагарлик, за 18 км. Площа: 3,121 кв. км.

Назва

Більш як два століття тому у мальовничому куточку недалеко від річки Дніпро поселилося декілька сімей. Будинки будували невеличкі і ставили їх одна біля одної — кучками. І це місце першопоселенців було назване Кучанка. Люди тут жили веселі, співучі. Вони побудували корчму. Веселий і гарний спів завжди подобався приїжджим. І далеко за межами цього поселення знали про гарних співців. Коли подорожнього запитували, звідки він іде, то відповідь була така: «Від співців». Так і закріпилась за селом назва Співці, пізніше в документах згадується як Півці.

Історія

В історичному документі «Сказание о населенных пунктах Киевской губернии» Л. Похилевича сказано, що село Півці існувало вже у 18 столітті. Першими володарями села були князі Любомирські. Стефан Любомирський був генерал-майором народної кавалерії. В 1789 р. Маєток перейшов до Гната Головинського, який в свою чергу продав його в 1840 р. Осипу Францовичу Перро. В 1722 р. в селі була побудована церква Вознесіння Господнього, маленька, дерев'яна. На її місці в 1850 р. побудували нову кам'яну, з новою дзвіницею. Головним заняттям жителів села було хліборобство, а крім того селяни ходили на заробітки в Таврію.

У 1858 р. в селі побудували цукровий завод, директором якого був німець Бернард Якович Шуваль. На той час в селі була церковно-приходська школа, 9 вітряних млинів і 1 винна лавка. Під час революції 1905—1907 рр. робітники і селяни, що працювали в економії, влаштували страйк. Організований виступ трудящих змусив пана Перро встановити на підприємстві і в економії 8-годинний робочий день та підвити платню на 40 %, підліткам — на 50 %.

Після захоплення влади більшовиками почалося усуспільнення сільського господарства. Колгосп ім. Сталіна організувався в 1929 р. з одноосібних господарств. Його ініціаторами стали Миткита Носик, Йон Рябокляч та Ничипір Чорномаз. А коли вступив до колгоспу і селянин-заможник Василь Нетреба, перехід на колективне господарювання став масовим.

В серпні 1941 р. в зв'язку з тимчасовою окупацією німецько-фашистськими загарбниками, колгосп ім. Сталіна припинив своє існування, а в січні 1944 р. відновив роботу.

В січні 1951 року до колгоспу ім. Сталіна було приєднано колгосп"20-річчя Жовтня" с. Онацьки та колгосп «Перемога» с. Яблунівка(згідно протоколу загаль них зборів колгоспників колгоспу від 17 жовтня 1950 р.) В лютому місяці 1952 р. відбулося розукрупнення колгоспу. Від колгоспу ім. Сталіна відокремився колгосп «Перемога» с. Яблунівка (Протокол звітно-виборчих зборів колгоспників колгоспу ім. Сталіна від 7 лютого 1952 р.) В листопаді 1959 р. до колгоспу ім. Сталіна був приєднаний колгосп ім. 1 Травня селища Ржищів (протокол № 15 засідання правління колгоспу ім. Сталіна від 19 листопада 1959 р.) В грудні 1962 року колгосп ім. Сталіна був перейманоіваний в колгосп ім. Горького, а в квітні 1964 р. — в колгосп ім. Дімітрова. В 1974 р. до колгоспу ім. Діфмітрова було приєднано колгосп «Здобуток Жовтня» с. Яблунівка. На основі колективної праці і широкого застосування механізації, хімізації і меліорації земель колгосп виробляє зерно, молоко, м'ясо та іншу сільськогосподарську продукцію. Згідно виписки з протоколу № 2 від 25 грудня 1992 р. колгосп ім. Дімітрова реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство «Лан», головою якого працював Ковтун Володимир Олександрович.

27.11.1995 р. відбулося розпаювання земель КСП «Лан». Громадяни одержали на руки сертифікати на право на земельну частку-пай і створили СТОВ «Лан». З 18.10.2001 р. громадяни-власники земельних сертифікатів колишнього СТОВ «Лан» уклали договори оренди земельних сертифікатів з ТОВ «БРСМ — Агро» с. Яблунівка, а з 2007 р. — «Еталон-2007». Керівником якого є Алазаров Юрій Євгамович.

Сьогодення

Протягом останніх років в селі Півці побудована міні-котельня біля приміщення школи, що дало змогу проводити навчальний процес в зимовий час в нормальному температурному режимі. Зроблено ремонт в сільському клубі, завдяки чому в селі почала відроджуватись художня самодіяльність, запрацював фольклорний ансамбль «Берізка», до роботи якого стали залучати дітей шкільного віку, що дає можливість зберегти спадщину поколінь. В селі відроджується духовність. 27.09.2004 р. відкрилась Хресто-Воздвиженська церква.

Працюють 7 фермерських господарств, 9 одноосібників, ТОВ "Еталон-2007.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	387	93.48%
російська	15	3.62%
вірменська	11	2.66%
інші/не вказали	1	0.24%
Усього	414	100%

Люди

В селі народилися:

• Семен Крамаренко — козак 7 Синього полку 3 пішої Залізної дивізії армії УНР, загинув під час російсько-української війни (не пізніше 1919 року);
• (Причепа Яків Максимович) (1919—?) — український радянський графік.
• (Рябокляч Іван Панасович) (1914—1999) — український журналіст і письменник. Лауреат Сталінської премії.

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

1. https://socialdata.org.ua/projects/mova-2001/