Пужники колишнє село на території України Розташовувалося на території колишнього Бучацького повіту за радянщини і до 20

Пужники
Країна	Україна
Адмінодиниця	Монастириський район
Часовий пояс
	Пужники Пужники (Україна)

Пужники — колишнє село на території України. Розташовувалося на території колишнього Бучацького повіту (за радянщини і до 2020 року — Монастириського району, з 2020 року Чортківського району Тернопільської області). Сусідні населені пункти: Велеснів, Залісся, (Садове) (раніше називалось Новосілка Коропецька).

Короткі історичні відомості

Перша згадка про село Пужники датується 1424 роком.

Власником маєтку у 1880 р. був Титус Шавловський.

Кількість мешканців:

1841 р. 20 українців
1870 р. — 557 ос.,
1880 р. — 640 ос., з них: 55 (8,6 %) українців, 567 (88,6 %) поляків, 18 (2,8 %) євреїв; споруджено дерев'яну каплицю РКЦ в селі
1882 року посвятили каплицю, яка через кілька була в поганому стані
1900 р. — 852 ос. з них: 44 (5,2 %) українців, 790 (92,7 %) поляків, 18 (2.1 %) євреїв.
1929 р. — 833 ос.,
1939 р.: всього — 1040, з яких 20 (2,0 %) були українцями, 1020 (98,0 %) поляками.

У лютому 1945 року село спалено дотла. Мешканці околиць стверджують: досить часто за часів ІІ-ї Речі Посполитої під час проїзду українців селом на них здійснювались напади зі сторони екзальтованих поляків (кидання камінням, образи, лайка, побиття). Спочатку були поодинокі факти підпалу помешкань як поляками, так і українцями під час ІІ-ї світової, а підпал села вночі з 12 на 13 лютого 1945 р. — «справа» рук НКВД. За іншими даними: польські джерела (зокрема, («Жечпосполіта»)) стверджують, що значна кількість польських помешкань села була спалена вояками УПА під командуванням (Петра Хамчука-«Бистрого») вночі з 12 на 13 лютого 1945 р.^[]

Релігія

У селі був (костел святого Антонія), католицьке проборство (помешкання ксьондза),

Освіта

2-класна парафіяльна школа з польською мовою навчання. Парафія РКЦ входила до складу Бучацького деканату РКЦ. 1949 року село було зрівняне із землею.

Цвинтар

Покинутий цвинтар заріс деревами, чагарниками. Споруджено пам'ятну капличку на місці села.

Відомі люди

Гнатюк Володимир записав у селі кілька байок
(Дзялошинський Михайло) — війт села, посол: Райхстаґу Австрійської імперії в 1848—1849 роках, Райхсрату, Галицького Сейму в 1867 році.
(Анеля Кшивонь) — уродженка села, репресована «совітами», перша жінка, удостоєна найвищої військової нагороди Польщі — Хреста військової доблесті, Герой Радянського Союзу.
(Артур Целецький) — польський громадський діяч, посол до Галицького Сейму, власник маєтків у Галичині.

Примітки

Сайт Монастириської РДА. Монастирищина туристична
Puźniki (2)… — S. 325.
Пужники / Калейдоскоп минулого // Бучач і Бучаччина… — C. 635.
В. Кубійович. Статистика Бучаччини // Бучач і Бучаччина… — С. 422—429.
Tomasz Zaucha. Kościół parafialny p.w. Świętego Antoniego w Pużnikach… — S. 227.
Була просьба не називати прізвищ
Zagłada Puźnik (пол.)
Осип Залеський. Наше шкільництво від сивої давнини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 827.
Там само. — С. 825.
Світлина цвинтаря^{[недоступне посилання з вересня 2019]}
Світлина каплиці^{[недоступне посилання з вересня 2019]}

Джерела

Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
Puźniki (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 325. (пол.) — S. 325. (пол.)
Zaucha Z. Kościół parafialny p.w. Świętego Antoniego w Pużnikach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — T. 18. 386 s., 509 il. — S. 225—231. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. І). — . (пол.)

Посилання

Це незавершена стаття з історії.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[М1-1] Сайт Монастириської РДА. Монастирищина туристична

[П0-2] Puźniki (2)… — S. 325.

[П1-3] Пужники / Калейдоскоп минулого // Бучач і Бучаччина… — C. 635.

[К9-4] В. Кубійович. Статистика Бучаччини // Бучач і Бучаччина… — С. 422—429.

[5] Tomasz Zaucha. Kościół parafialny p.w. Świętego Antoniego w Pużnikach… — S. 227.

[6] Була просьба не називати прізвищ

[7] Zagłada Puźnik (пол.)

[8] Осип Залеський. Наше шкільництво від сивої давнини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 827.

[9] Там само. — С. 825.

[10] Світлина цвинтаря^{[недоступне посилання з вересня 2019]}

[11] Світлина каплиці^{[недоступне посилання з вересня 2019]}