Протиповітряна оборона

Див. також: Засоби ППО та Протиракетна оборона

Протипові́тряна оборо́на (ППО) — сукупність засобів, організаційних заходів та бойових дій, які спрямовані на відбиття ворожого удару з повітря, прикриття угрупувань власних наземних військ або важливих об'єктів у тилу. Військова ППО сприяє завоюванню й утриманню панування в повітрі. Вона створюється на всіх етапах та в усіх видах бою, протягом пересування військ, та під час постійного їх розташування.

Український зенітний ракетний комплекс «Бук» в зоні АТО

НАТО визначає ППО як «усі заходи, спрямовані на відвернення або зменшення дієвості ворожого повітряного удару». Це наземні, надводні й повітряні системи зброї, пов'язані з ними системи виявлення, засоби керування та спостереження й пасивні заходи (наприклад, загороджувальні повітряні кулі). Засоби ППО можуть бути використані для захисту військово-морських, наземних та повітряних сил у будь-якому місці, але для більшості країн головним призначенням ППО, насамперед, є оборона власної території.

Протиракетна оборона (ПРО), а також заходи щодо перехоплення будь-яких снарядів у польоті (C-RAM), є продовженням протиповітряної оборони. Здебільшого, системи протиракетної оборони цілеспрямовано розробляють для боротьби з надзвичайно швидкими та дуже винятковими загрозами, як балістичні ракети. Однак системи протиракетної оборони можуть виконувати завдання і проти крилатих ракет повітряного базування та літаків супротивника.

ППО здійснюється військами протиповітряної оборони сухопутних частин та винищувальною авіацією у взаємодії з військами ППО країни, а в разі бойових дій у районі морського узбережжя — з частинами ППО військово-морського флоту. До переліку дій військових частин ППО належать: розвідка повітряних сил супротивника, сповіщення про його наближення, бойові дії зенітно-артилерійських та зенітно-ракетних підрозділів, дії винищувальної авіації. Частини ППО знищують ворожі літаки, вертольоти, крилаті ракети та інші засоби повітряного нападу, ведуть боротьбу із десантом та аеромобільними військами ворога, перешкоджають його спробам вести повітряну розвідку.

Одним із далекосяжних напрямів розвитку ППО є залучення штучного інтелекту до вправного керування оборонними системами й серіями стрільби.

Термінологія

Напад бомбардувальників королівських ВПС на німецькі позиції в Кале під час Другої світової війни.

Визначення «повітряна оборона» (англ. air defence), ймовірно, вперше було використано у Великій Британії, де 1925 року створили командування ^[en] (ADGB) у складі Королівських ВПС.

В англійській мові також закріпився вжиток англ. anti-air («протиповітряний») або скорочено AA. Іншими назвами, що стосуються протиповітряної оборони, є, наприклад: англ. anti-aircraft warfare; нім. Flugabwehr; фр. défense contre les aéronesfs, DCA.

В російській та українській мовах вживаються поняття «протиповітряна оборона» (ППО) (рос. противовоздушная оборона, ПВО) та прикметник «зенітний» (напр. «зенітна гармата», «зенітний комплекс»; тобто «такий, що спрямований на зеніт»). На Галичині також існувала назва «протилетунський».

Загальний опис

Американські зенітники під час II Світової війни

Мета ППО полягає у вчасному виявленні ворожих літаків, гелікоптерів чи ракет та їх знищенні. Найважливіше завдання — вразити ворожу ціль, що рухається в тривимірному просторі. Атака мусить не лише відповідати цим трьом координатам, а також миті, коли ціль перебуває в певній точці. Це означає, що снаряди треба скерувати на влучення безпосередньо в повітряну ціль, або на місце її ймовірного розташування в мить потрапляння снаряда, з урахуванням швидкості і напрямку як цілі, так і снаряда.

Протягом усього XX століття протиповітряна оборона була однією з галузей військової техніки, які розвивалися найшвидше. Системи ППО повинні були враховувати удосконалення повітряних суден і використовувати різні сприятливі технології, зокрема радари, керовані ракети й обчислювальну техніку (спочатку, з 1930-х років, це були електромеханічні аналогові обчислення). Розвиток протиповітряної оборони охоплював галузі: давачів і технічного контролю за вогнем, зброї та командування й керування.

На початку XX століття ці засоби були дуже недосконалими або їх взагалі не існувало.

Спочатку давачі були оптичними та акустичними пристроями, розробленими ще під час Першої світової війни і їх застосовували до 1930-х років, але згодом їх швидко витіснили радари ― у 1980-х роках доповнені оптоелектронікою. Командно-штабні можливості залишалися спрощеними до кінця 1930-х років, аж поки Велика Британія, створила інтегровану систему для ADGB (ППО). З часом НАТО назвало ці установки «середовищем протиповітряної оборони», яке визначалося як «мережа наземних радіолокаційних станцій та (центрів керування), на певному театрі операцій, котрі використовуються для тактичного керування завданнями протиповітряної оборони».

Правила ведення бойових дій мають вирішальне значення для запобігання загрози з боку ППО, дружнім або безстороннім літакам. Застосування таких правил підтримується, але не цілком забезпечується електронними пристроями IFF (визначення «друг-ворог»), введеними ще під час Другої світової війни. Тим часом, як ці правила стосуються вищого керівництва, також можуть застосовуватися й інші настанови щодо різних видів протиповітряної оборони, котрі охоплюють один район одночасно. AAAD (загальновійськова ППО), зазвичай, працює за найжорсткішими правилами.

До 1950-х років артилерія з балістичними боєприпасами була звичайною зброєю. Згодом почали переважати керовані ракети, за винятком найкоротших відстаней. Цілі не завжди легко знищити, проте пошкоджені літаки можуть бути змушені перервати своє завдання, і, навіть, якщо їм вдасться повернутися та приземлитися на дружній території, вони, ймовірно, не працюватимуть упродовж кількох діб, або й зовсім.

Протиповітряна оборона, якій довгий час не приділялося належної уваги в повітряних кампаніях із низьким рівнем загроз, що переважали у бойових діях протягом останніх 18 років, знову опинилася на передньому краї планування оборони. Наприклад, збитий силами Корпусу вартових ісламської революції у червні 2019 року висотний безпілотний літальний апарат (ББЛА) ВМС США RQ-4A, який пролітав над Перською затокою, значно посилив напруженість у взаєминах між Сполученими Штатами та Іраном, що ледь не призвело до відплатного воєнного удару. Висотний літак розвідки, спостереження та рекогностування (ISR), широко застосовуваний для операцій на Близькому Сході, був знищений іранською модифікацією російського Бук М3 (SA-17), зенітно-ракетним комплексом середньої дальності. Відносна легкість, з якою Іран вразив американський розвідувальний комплекс, спричинила стурбованість у багатьох військових дослідників та оглядачів. Декан Інституту Мітчелла та генерал-лейтенант ВПС у відставці Девід А. Дептула наголосив, що дозвукові літаки, які не є малопомітними, як-от RQ-4, не призначені для роботи в місцевостях, охоплених сучасними ЗРК або загрозами класу «повітря-повітря». За його словами, передові зенітно-ракетні комплекси поширилися в усьому світі, навіть для другорядних військових держав, як-от Іран, тощо.

Способи розгортання

Для прикладу, НАТО називає ці правила Наказами контролю над озброєннями (WCO), а саме:

• Вільна зброя: спосіб керування зброєю, що встановлює порядок, за якого, системи зброї можуть стріляти по будь-якій цілі, що не визнається дружньою.
• Жорстка зброя: спосіб керування зброєю, котрий встановлює порядок, за якого, системи зброї можуть стріляти лише по об'єктах, визнаних ворожими.
• Зброя на триманні: спосіб керування зброєю, що встановлює порядок, за якого системи зброї може бути застосовано лише у порядку самозахисту, або згідно з офіційним наказом.

Існують такі різновиди ППО:

• Самооборона сухопутних військ, які використовують власну штатну зброю.
• Супровідна оборона; спеціальні елементи захисту, які супроводжують бронетанкові або (піхотні) частини.
• Точковий захист; щодо поважної цілі, такої як: міст, важлива урядова будівля або корабель.
• Зональна протиповітряна оборона; зазвичай, пояси протиповітряної оборони — щоб забезпечити загородження, або, іноді і «парасолю», що прикриває певну зону. Площа може змінюватися в широких межах. Вони, наприклад, можуть поширюватися уздовж національного кордону, або як пояси холодної війни MIM-23 Hawk і Nike. У наземних операціях ділянки протиповітряної оборони можуть використовуватися за допомогою швидкого перерозподілу за наявними маршрутами руху повітряних суден.
• Пасивна протиповітряна оборона; визначається, наприклад, НАТО як: «пасивні заходи, прийняті для фізичної оборони та захисту персоналу, основних установок і обладнання, зменшення наслідків повітряного та / або ракетного нападу». Це залишається життєво важливою діяльністю сухопутних військ і передбачає дії, щодо уникнення виявлень власних підрозділів, розвідувальними й атакувальними літаками противника. Такі заходи, як (імітація аеродромів) і техніки на них, приховування важливих будівель абощо, набули поширення під час Другої світової війни й надалі. За часів Холодної війни, злітно-посадкові смуги та рульові доріжки деяких аеродромів фарбували в зелений (під траву), колір.

Властивості

Найважливішим показником системи ППО є найбільша відстань, на якій зброя або ракета може вражати повітряне судно противника. Також використовують термін «ефективна стеля», який означає висоту, на яку зброя може доправити зенітний боєприпас проти рухомої цілі. Це може бути обмежено найбільшим часом роботи підривника, а також можливостями наявної протиповітряної зброї. На ефективну стелю та дальність протиповітряних гармат впливають такі небалістичні чинники:

• Найдовший час роботи підривника — задає найбільшу допустиму відстань польоту снаряда.
• Прилади керування вогнем — дають можливість визначати висоту цілі на великій відстані.
• Задля точності циклічної швидкості стрільби час підривника повинно бути розраховано й налаштовано для того місця, де ціль була би під час польоту після миті стрільби.

Засоби та системи ППО

Докладніше: Засоби ППО

Хоча вогнепальна зброя, що використовується піхотою, зокрема кулемети, іноді з помітним успіхом, може застосовуватися для ураження повітряних цілей на малій висоті, її дієвість, зазвичай, обмежена, а дульні спалахи виявляють позиції піхоти. Швидкість і висота сучасних реактивних літаків звужують можливості прицілювання, а важливі системи на літаках, призначених для наземної ударної дії, можуть бути броньовані. Пристосована звичайна автоматична гармата спочатку призначалася для використання «повітря-земля», а важкі артилерійські системи широко застосовувалися у якості зенітної артилерії, початково, зі стандартними складниками на нових опорах, і розвивалися, до Другої Світової війни, як навмисно розроблені гармати, з набагато вищою продуктивністю.

Боєприпаси та снаряди, випущені цією зброєю, зазвичай, оснащені різними видами підривників (барометричних, із затримкою часу або наближення), щоби вибухнути поблизу повітряної цілі, та вивільнити зливу швидких металевих часток. Для роботи на більш коротких відстанях, потрібна легша зброя з вищою швидкістю стрільби, щоби збільшити ймовірність влучення у швидку повітряну ціль. Для цього, широко використовується зброя калібру 20 мм і 40 мм.

На відміну від важких гармат, ця, більш дрібна зброя, часто застосовувалася через її низьку вартість та можливість швидко переслідувати ціль. Класичними прикладами автоматичних і великокаліберних гармат, були 40-мм автоматична гармата та 8,8-сантиметрова , розроблені шведською фірмою Bofors. Артилерійську зброю такого роду, в основному, замінили дієвими зенітно-ракетними системами, які було введено у 1950-х роках. Розробка ракет класу («земля-повітря»), почалася в нацистській Німеччині наприкінці Другої світової війни, з таких ракет, як «Wasserfall» (хоча до закінчення війни, жодну робочу систему не було розгорнуто) і представляла нові спроби підвищення влучності систем протиповітряної оборони, що зіткнулися зі зростальною загрозою з боку бомбардувальників. Наземні ракетні системи, може бути розгорнуто з нерухомих чи пересувних установок, колісних або гусеничних пускових установок. Гусеничні машини, переважно, є броньованими транспортними засобами, безпосередньо призначеними для перевезення зенітних керованих ракет (ЗКР).

Переносні зенітні ракетні комплекси (ПЗРК) призначені для озброєння піхоти. Цілі для непереносних зенітних систем, зазвичай визначаються на відстані радіолокатором стеження повітря, а потім ним супроводжуються, натомість ПЗРК «заблокований», а у разі виявлення ворожої повітряної цілі, після націлювання за допомогою мушки (range ring), запускається (сучасні переносні комплекси мають цифрову систему обробки сигналу, яка дає змогу справно відсіювати теплові пастки). Перш ніж застосовувати зброю, ймовірні цілі, якщо вони є військовими літаками чи вертольотами, необхідно визначити як «друзі» або «вороги».

Згодом, у цій ролі автоматичні гармати почали замінювати останніми розробками відносно дешевих ракет, малої дальності.

Літак-перехоплювач (або просто перехоплювач) — це тип винищувачів, призначених саме для перехоплення і знищення літаків супротивника, зокрема бомбардувальників, котрі, здебільшого, покладаються на високу швидкість і висоту. Низка реактивних перехоплювачів, таких як F-102 Delta Dagger, F-106 Delta Dart і МіГ-25, було побудовано в період, що почався по закінченню Другої світової війни й завершився наприкінці 1960-х років, коли вони стали менш важливими, оскільки стратегічне бомбардування було покладено на МБР. Цей різновид літаків відрізняється від інших будов винищувачів, вищими швидкостями та коротшими робочими відстанями, а також значно зменшеними корисними навантаженнями боєприпасів.

Радіолокаційні системи використовують електромагнітні хвилі для визначення дальності, висоти, напрямку або швидкості руху повітряних суден і (метеорологічних) явищ, задля надання тактичних та оперативних попереджень, насамперед, під час оборонних операцій. Своїми можливостями, вони забезпечують цільовий пошук загроз, керування, розвідку, навігацію, інструментарій та надання погодних повідомлень, для ведення бойових дій.

Повітряна оборона раніше мала й інші засоби, хоча після Другої світової війни більшість із них не використовується:

• Аеростати загородження на прив'язі — для стримування та загрози літакам, що пролітали нижче висоти повітряних куль, де на них чекало руйнівне зіткнення зі сталевими тросами.
• Прожектори для освітлення літаків вночі — для гарматних розрахунків і для операторів оптичних приладів. Під час Другої світової війни, прожектори були керованими радарами.
• Великі димові завіси — з метою загороджувальної дії та заваді точному прицілюванню літаків.

C-RAM

Докладніше: C-RAM

Важливим завданням ППО в сучасних умовах є знищення некерованих ракет, снарядів та мін під час їхнього польоту. Здебільшого, для цього використовуються вогневі системи малої дальності та ближньої дії.

Силові структури

Більшість збройних сил Заходу об'єднують протиповітряну оборону винятково з традиційними військами (тобто армією, флотом і військово-повітряними силами), як окреме крило, або як частину артилерії. У британській армії, наприклад, протиповітряна оборона є частиною артилерійського підрозділу, натомість, у пакистанській армії, ППО було відокремлено від артилерії 1990 року, щоби створити окрему армію. Це, на відміну від деяких (насамперед комуністичних або колишніх комуністичних) країн, де існують не лише положення про протиповітряну оборону в армії, на флоті й у військово-повітряних силах, але, і є окремі підрозділи захисту, які опікуються суто протиповітряною обороною земель, наприклад, радянська ППО країни. У СРСР також, були окремі стратегічні ракетні сили, що відповідали за ядерні міжконтинентальні балістичні ракети.

Військово-морський флот

Есмінець Royal Navy Type 45 — це високорозвинене протиповітряне судно. Його система ППО PAAMS, може відстежувати понад 2000 цілей разом, та водночас скеровувати й узгоджувати дії багатьох ракет у повітрі, що дає можливість перехопити та знищити велику кількість цілей будь-якої миті.

У малих суден зазвичай є кулемети або швидкострільні гармати, які часто можуть бути небезпечними для літаків на низькій висоті. Сучасні кораблі можуть мати на борту як зенітні артилерійські комплекси з радіолокаційним наведенням, так і повноцінні зенітні ракетні комплекси. Наприклад, протиповітряна та протиракетна оборона США значною мірою заснована на флоті в межах системи Aegis.

Авіаносні групи часто складаються із багатьох суден з важким зенітним озброєнням, але також мають (палубні винищувачі) й інші літаки, здатні забезпечити виявлення та перехоплення повітряних загроз.

Деякі сучасні підводні човни також оснащено зенітно-ракетними системами, оскільки вертольоти і протичовнові бойові літаки є для них серйозною загрозою.

Підземні пускові установки протиповітряних ракет були вперше запропоновані контр-адміралом ВМС США у статті від 1953 року.

ППО в морській тактиці, особливо в (авіаносній групі), часто будується як система кругових шарів, з авіаносцем у центрі. Зовнішній шар зазвичай контролюється літаком радіолокаційного виявлення та керування у поєднанні з патрульним літаком. Якщо нападник спромігся пройти в цей шар, то наступні шари будуть захищатися (палубними винищувачами) авіаносця й зенітними ракетами, що є на кораблях супроводження: ракети зонального захисту, такі як з дальністю до 180 кілометрів і ракети з точковим захистом, такі як RIM-162 ESSM з дальністю до 60 кілометрів. Нарешті, практично кожен сучасний військовий корабель оснащено ЗАК та C-RAM з автоматичним наведенням.

Сухопутні війська

У підрозділах сухопутних військ зазвичай є ешелонована протиповітряна оборона — від ПЗРК, наприклад, RBS 70, Stinger або «Ігла» для підрозділів низького рівня, до систем протиракетної оборони армійського рівня, як-от С-300, С-400 і Patriot. Нерідко висотні ракети далекого радіуса дії змушують літальні апарати противника літати на низькій висоті, де їх можуть збивати зенітні гармати та ПЗРК. Для ефективної протиповітряної оборони поряд із малими і великими системами ППО мають існувати також і проміжні системи.

Водночас, потреба вдатної боротьби з безпілотними літальними апаратами й іншими низько-висотними, малорозмірними та малорухомими цілями, спонукає до використання змішаної системи ППО, що крім штатних засобів передбачає також використання стрілецької зброї, танків, БМП, БТР абощо.

Країни без окремо виділених сил ППО (наприклад, Україна) часто перекладають обов'язки стратегічної та об'єктової протиповітряної оборони на військово-повітряні сили.

Повітряні сили

Український (Су-27С)

ППО військово-повітряних сил, зазвичай забезпечують винищувачі, що несуть ракети класу «повітря — повітря». Проте більшість військово-повітряних сил посилюють оборону власних авіабаз за допомогою наземних комплексів, оскільки вони самі є дуже важливими цілями й можуть піддаватися атакам ворожої авіації.

Зональна протиповітряна оборона

Зональна протиповітряна оборона — це оборона окремого району або місця розташування (на відміну від точкової оборони), котра історично використовувалася деякими арміями (наприклад, Командуванням протиповітряної оборони британської армії і ВПС Повітряних сил США із ракетами перехоплювачами ). Зональна оборона має системи захисту району від середньої до великої відстані, які можуть складатися з різних інших систем або об'єднуватися в суцільну систему оборони району (у цьому разі, вона може складатися з декількох систем короткого радіусу дії, з'єднаних для ефективного прикриття території). Прикладами районної оборони є захист Саудівської Аравії та Ізраїлю ракетними батареями MIM-104 Patriot, під час першої війни в Перській затоці, де метою було убезпечити населені пункти.

Тактика

Мобільність

Переважно, сучасні системи ППО досить рухливі. Ранні ракетні системи були громіздкими і вимагали великої розбудови; багато з них, не могли бути переміщені взагалі.

З розширенням завдань протиповітряної оборони, набагато більше уваги, було приділено рухомості. Більшість сучасних систем зазвичай, або самохідні (тобто, встановлені на колісному або гусеничному шасі) чи легко буксируються. Навіть системи, що мають багато складників, (пускові установки, радари, командні пункти та інше), отримують вигоду від встановлення на швидкі транспортні засоби. Загалом, нерухому систему, може бути визначено, атаковано і знищено, тоді як пересувна система може з'являтися в місцях, де вона не очікується. Радянські системи особливо, почали тяжіти до мобільності після уроків, отриманих під час війни у В'єтнамі між США та В'єтнамом.

Під час російського вторгнення в Україну серед українських сил оборони набули значного поширення мобільні вогневі групи, що виявились надзвичайно ефективними проти масованих атак російських безпілотників, забезпечуючи значний відсоток збиття.

Боротьба проти придушення ППО

Ізраїль і ВПС США, спільно з членами НАТО, розробили показову тактику для зміцнення протиповітряної оборони. Деяка зброя, як-от: протирадарні ракети та вдосконалені електронні засоби розвідки й електронної протидії, прагне придушити або звести нанівець ефективність системи протиповітряної оборони противника. Завдяки перегонам у озброєнні, розробляються більш дієві електронні завади, проти-заходи і протирадарна зброя, тому краще використовувати SAM-системи з можливостями радіоелектронного захисту (ECCM) і здатністю збивати протирадарні ракети та інші боєприпаси, наведені на них або цілі, які вони захищають.

Повстанська тактика

(Реактивні гранатомети), можуть і доволі часто, використовуються проти завислих вертольотів (наприклад, сомалійськими ополченцями під час битви при Могадішо 1993 року). Стрільба з РПГ під крутими кутами, становить небезпеку для гранатометника, оскільки випал від стрільби, відбивається від землі. У Сомалі, наприклад, члени ополчення, іноді, приварювали сталеву пластину з боку вихлопної частини трубки РПГ, щоби відводити тиск від стрільця під час стрільби по американських вертольотах. Загалом, РПГ використовуються для цієї мети лише тоді, коли недоступна більш дієва зброя.

Для повстанців, найбільш доступним способом боротьби з повітряними суднами противника, є завдання знищити їх на землі; або спроба потрапити на периметр авіабази й завдати шкоди літакам окремо, чи пошук місця, де повітряні судна може бути пошкоджено непрямим вогнем, наприклад мінометами.

Боротьба з протиповітряною обороною

Для зменшення можливості протиповітряної оборони виявити літак (або безпілотник чи ракету), застосовуються різноманітні технології, відомі як «стелс». Зокрема, малопомітність є вимогою для винищувачів п'ятого покоління. Однак, наскільки зростає, технологія «стелс», настільки-ж, розвиваються й технології «анти-стелс». Вважається, що кілька видів радарів, таких як бістатичні та низькочастотні радари, мають здатність виявляти «невидимі» літаки. Вдосконалені форми термографічних камер, такі, які мають QWIP, могли-б оптично бачити малопомітний літак, незалежно від радіосигнатури літака. Крім того, радари Side look, високопродуктивні оптичні супутники і сканувальні радіолокатори з високою апертурою та великою чутливістю, такі як радіотелескопи, зможуть звузити межу виявлення стелс-літака, за певних параметрів.

Захист проти БПЛА

З появою та розвитком БПЛА з'явилась потреба у системах (англ. counter unmanned aircraft system, C-UAS), що здатні їм протидіяти. БПЛА можуть бути завантажені небезпечним вантажем та атакувати вразливі цілі. Таким вантажем можуть бути вибухові, хімічні, радіологічні чи біологічно небезпечні речовини. Для цього можуть використовуватись навіть дешеві комерційні безпілотники. Держави розробляють системи протидії БЛА для усунення цих загроз.

Бойове застосування БЛА призвело до розробки технологій протидії безпілотним повітряним системам (C-UAS), наприклад Aaronia AARTOS, які були встановлені у великих міжнародних аеропортах. Зенітні ракетні системи, як-от (Залізний купол), також покращуються застосуванням технологій C-UAS.

Розроблено різні конструкції з використанням лазерів, електромагнітної зброї, мережних гармат і авіаційних сіток для переймання, придушення сигналів і захоплення дрона у польоті, способом перехоплення й перекодування керувального сигналу. Системи захисту від ББЛА, наприклад, було розгорнуто проти безпілотних літальних апаратів ІДІЛ, під час битви при Мосулі (2016—2017). Ефективними для боротьби з ББЛА є системи C-RAM.

Для малих безпілотників можливе застосування дробовика з близької відстані, або навіть навчання орлів задля усунення БЛА з повітря. Крім того, останнім часом для вирішення таких завдань використовується зброя нелетальної дії.

Дослідження 2022 року, яке оцінювало вплив ББЛА на бойові дії, показало, що безпілотні літальні апарати були дуже вразливі до засобів протиповітряної оборони та систем радіоелектронної боротьби, та що їх можна дієво використовувати лише за підтримки інших силових структур. У дослідженні було зроблено висновок, що самі по собі ББЛА не матимуть революційного впливу на війну.

RIM-67 перехоплює безпілотник Firebee у White Sands, 1980

(Laser Weapon System) aboard USS Ponce (AFSB(I)-15), 5 листопада 2014 року.

Ще одним перспективним напрямком є (лазерна зброя). Хоча авіатори уявляли собі лазери у бою вже з кінця 1960-х років, лише найсучасніші лазерні системи, досягають того, що можна вважати «дослідною корисністю». Зокрема, тактичний лазер із високою енергією, може використовуватися як зенітний, протичовновий і протиракетний. У листопаді 2014 року США вдало випробували розроблену ВМС лазерну систему AN/SEQ-3, яка може успішно пошкодити, зокрема, БПЛА, двигун патрульного катера, тощо та водночас має дуже низьку вартість пострілу.

Майбутнє зброї, що ґрунтується на балістичних пострілах, можна побачити в рейкотроні (електромагнітній гарматі). У лютому 2008 року ВМС США випробували рейкотрон; він вистрілив снаряд на 9000 км за допомогою використання 10 мегаджоулів енергії. Очікувана швидкість польоту снаряда становить понад 21 000 км/год, і він є досить точним, щоб уразити ціль розміром 5 метрів з відстані 370 км, за стрільби зі швидкістю 10 пострілів на хвилину. Очікується, що він буде готовий до 2020—2025 року.

ППО України

Огляд

В Україні, до 2004 року, завдання ППО виконували Війська́ протипові́тряної оборо́ни  України — вид збройних сил. З 2004 року протиповітряну оборону України здійснюють Повітряні сили Збройних сил України.

Загалом, на теренах України було розташовано^[] приблизно 10 зенітно-ракетних формувань, на озброєння яких перебували до 50 зенітно-ракетних комплексів і сотні ракет різної дальності.

Зенітно-ракетні комплекси С-200 з радіусом ураження приблизно 250 кілометрів створювали перекривні між собою зони й повністю захищали землі України — стояли на чергуванні до 2012 року. В такий же спосіб були розташовані бази літаків-винищувачів, межі їхньої дії складають декілька сотень кілометрів і вони також прикривали всю територію держави. Окремі міста, промислові і стратегічні об'єкти додатково охороняли зенітно-ракетні комплекси меншого радіусу дії: С-125, «Бук», «Оса», С-300, зенітний гарматний-ракетний комплекс «Тунгуска».

Станом на 2020-ті роки, Україна мала сьомі за розміром військово-повітряні сили у Європі, але більшу частину її повітряного флоту складали вже застарілі літаки радянського виробництва. Також використовувались декілька осучаснених (нові прицільні й навігаційні системи та ракети) варіантів винищувачів Су-27 та МіГ-29, однак, більшість запчастин, потрібних для глибокого їх оновлення, вироблялись на російських заводах і стали недоступними з початком російсько-української війни з 2014 року. За словами тодішнього командувача ПС ЗСУ генерал-полковника (Сергія Дроздова), після останнього удосконалення більшості військових літаків України залишилося ще 10–15 років застосування, отже питання переходу на сучасну військову техніку необхідно було розв'язати не пізніше 2035 року.

З 2018 року Повітряні сили ЗСУ вивчали можливості заміни радянських літаків на західні. 20 травня 2020 року Командування (Повітряних сил ЗСУ) опублікувало Візію щодо раціональних шляхів розвитку виду військ, в якій було визначено потреби в заміні радянських літаків на західні та уніфікації. Перша фаза передбачала протягом 2023—2025 закупити 6—12 нових літаків і випробувати їх. Друга фаза передбачала протягом 2025—2035 замінити основний парк літаків. На роль багатоцільового винищувача розглядались літаки 4++ покоління Saab JAS-39E/F Gripen та F-16 Block 70/72. Крім цього, там містились плани щодо заміни навчальних L-39 на інші літаки, уніфікація парку військових транспортних літаків, придбання ЗРК NASAMS та оновлення радіотехнічної складової. Станом на червень 2021 року розглядались Saab JAS-39E/F Gripen, F-16 Block 70/72, (F-15EX), а Франція також пропонувала придбання Dassault Rafale.

2014—2022

У травні 2016 року було проведено кінцевий етап державних випробувань АСК «Ореанда». Рішення державної комісії, до складу якої входило понад 100 військових фахівців, було схвальним, тож станом на вересень 2018 року, новітні мобільні автоматизовані системи керування (АСК) силами та засобами авіації, протиповітряної оборони ЗСУ «Ореанда», були взяті на озброєння.

У квітні 2017 року українське підприємство КП «НВК „Іскра“» показало нову РЛС МР-18 (MR-18), яка здатна виявляти й супроводжувати повітряні об'єкти, навіть (малопомітні), зокрема із впливом природних та створених активних і пасивних завад.

Станом на 2018 рік, Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» уперше в Україні, розробило нове сумішеве тверде ракетне паливо з поліпшеними властивостями (такими технологіями володіє декілька країн у світі), для відновлення застарілих ракет від радянських ЗРК «Бук-М1» та виготовлення нових. Завдяки новим порохам і деяким змінам у програмному забезпеченні ракет, їхня швидкість і дальність польоту може суттєво збільшитися.

До того ж в Україні до 2019 року розроблено надсучасні, цілком твердотілові радари для раннього відстеження повітряних цілей противника^[]. Ця РЛС здатна виявляти цілі, які залишаються невидимими на інших смугах частот. Водночас, робота таких радарів однаково ефективна за різних погодних умов. Вадою попередніх радіолокаторів перед радаром ультракоротких хвиль, була низька точність визначення цілі. У новому радарі ця хиба успішно вирішується за допомогою новітніх способів обробки сигналів і координат. Отже, новітній радар здатний забезпечити точне націлювання для союзних систем ППО. Разом з тим, ця РЛС залишається майже невразливою для протирадіолокаційних ракет.

У липні 2020 року Державне бюро розслідувань (ДБР) вилучило клістрони російського виробництва, потрібні для роботи систем наведення зенітних ракетних комплексів на ціль, у трьох бригадах Повітряних сил України (Хмельниччина, Одещина, Херсонщина). Вже узимку 2021 року «Укроборонпром» повідомив, що вітчизняний завод «Генератор» опанував поглиблене відновлення клістронів КІУ-43 для зенітних ракетних систем С-300ПТ/ПС (розробки велися з 2016 року). У червні 2022 року суд повернув оборонному підприємству ці високотехнологічні прилади, які не виготовляються в Україні та є однією з основних складових зенітно-ракетних комплексів, для відновлення роботи ЗРК.

Відомо, що у липні 2021 року 41-й навчально-тренувальний центр зенітних ракетних військ ПС ЗСУ отримав комплексний тренажер від ТОВ «Конструкторське бюро „Логіка“», для підготовки розрахунків зенітно-ракетних комплексів («Бук-М1»), що дає змогу відпрацьовувати стрільбу по високоманевровим повітряним цілям на зразок сучасної балістичної ракети, або ж крилатої ракети. До цього часу для зенітно-ракетних комплексів «Бук-М1», спроможність ураження крилатих ракет противника не була «базовою».

Водночас триває робота над створенням сучасних вітчизняних ЗРК. За словами генерального конструктора ДККБ «Луч» Олега Коростельова,

…ми вже маємо все потрібне для того, щоби розпочати макетне виробництво чотирьох типів ЗРК із найбільшими дальностями ураження повітряних цілей — відповідно в 7, 30, 50 і до 100 км. За належних і розумних грошових ресурсів, які Міноборони виділить під ракетні програми і проєкти, а також за умов чіткої взаємодії всіх державних структур і підприємств, це завдання може бути розв'язано вже за два роки.

Під час роботи виставки «Зброя та безпека-2021» ДККБ «Луч» представило повнорозмірний макет уніфікованої модульної зенітної керованої ракети середньої дальності («Корал»), котру створюють із 2016 року як основну багатоцільову ракету для наземних і корабельних ЗРК та Повітряних сил ЗСУ. На початку лютого 2022 року, одним з українських науково-виробничих комплексів, було розпочато осучаснення станції пасивної радіотехнічної розвідки СПРР «Кольчуга». Конструкцію української «Кольчуги-М» було захищено 8 патентами та 12 технологічними ноу-хау. Найважливіше місце серед них посідає технологія мікроелектроніки, на основі якої виготовляється 96 збірок, що застосовуються в станції розвідки.

«Українська протиповітряна оборона — зараз одна з найкращих у Європі, як би це парадоксально не звучало. Але якщо ви зараз подивитесь на стан протиповітряної оборони Польщі, Чехії, Словаччини, Румунії чи інших країн колишнього Варшавського договору, ви будете вражені — фактично протиповітряної оборони взагалі немає. Навіть протиповітряна оборона західноєвропейських країн НАТО є не надто новішою, ніж те, що ви бачили довкола Києва» — заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Михайло Самусь, грудень 2021 року.

Російське вторгнення (з 2022 року)

Екран стеження за повітряним простором

Завдяки тому, що українське командування знало про ймовірний час російського вторгнення в Україну, було вжито заходів для виведення українських засобів ППО з-під удару. У мить першого ракетного удару росіян вранці 24 лютого 2022 року, усі зенітно-ракетні підрозділи Повітряних Сил ЗСУ були відведені на запасні позиції. Однак частина техніки радіотехнічних військ усе-таки була пошкоджена, через що впродовж першого місяця війни, існували доволі великі «білі плями» на теренах України, які певний час не могли покривати наявні РЛС. Також, попри навальну ракетну атаку ЗС РФ (напад крилатими ракетами «Калібр» було здійснено по всіх основних аеропортах і військових аеродромах), Повітряні сили ЗС України не зазнали помітних втрат у літаках, бо військові заздалегідь підняли свою авіацію в повітря. Водночас, сигнали повітряної тривоги заздалегідь не прозвучали — у переважній більшості українських міст (Львів, Харків, Миколаїв, тощо) оповіщення почало працювати вже наступного дня після нападу.

Початок злету російських військових літаків для удару по території України радіотехнічні війська ППО, побачили приблизно о 3-й ранку 24 лютого 2022 року, перші ворожі літаки перетнули кордон України о 4:55 ранку, а найперший ракетний удар було засвідчено вже о 5-й ранку 24 лютого 2022 року. Літаки, вертольоти, ракети летіли з напрямків тимчасово анексованого Криму, Чорного, Азовського морів, окупованих із 2014 року Луганська та Донецька, а також із території Білорусі.

На деякий час ми стали майже сліпими на певній території України. Проте швидко все відновили. Саме радіотехнічні війська є нашими «очима», вони відстежують, як противник злітає з аеродромів, розвідка зі свого боку знає, який це літак та що він несе. На жаль, зенітних ракетних військ не вистачає, аби цілком надійно закрити величезну територію України. У місцях, котрі залишаються неприкритими, завдання ППО можуть виконувати літаки, також є чимало рухомих груп із ПЗРК — офіцер командування Повітряних Сил ЗСУ Денис Смажний.

За словами офіцера, хоча монітори, на яких відстежували становище в повітрі над Україною, 24 лютого були майже червоними від кількості ворожих літаків та крилатих ракет, безладу у військах не спостерігалося — знищувалося все, що бачили в небі. Наприклад, під час оборони Києва українська ППО здобула своєрідне досягнення з кількості збитих літаків — 7 одиниць за 11 хвилин, і це була якраз остання (насичена) повітряна атака російських літаків на Київ. За заявами українських повітряних сил, станом на 24 серпня 2022 року РФ втратила загалом 234 літаки, 199 вертольотів (водночас значну частину цієї авіатехніки, було знищено безпосередньо на аеродромах), 819 безпілотників оперативно-тактичного рівня, а з кінця квітня 2022 року, російська авіація взагалі більше не залітала на незахоплені терени України.

Див. також: (Постачання протиповітряної зброї в Україну під час російського вторгнення)

Німецький MIM-104 Patriot

З 2022 року, особливо після початку російських обстрілів критичної інфраструктури, союзники почали надавати сучасні ЗРК, зокрема, MIM-104 Patriot, IRIS-T SL, NASAMS та інші. Це значно посилило протиповітряну та протиракетну оборону: зокрема, наявність новітніх ЗРК дозволила збивати балістичні «Іскандер» та («Кинджал»), недоступні для ураження раніше. Також з'явились спільні розробки засобів ППО, як (FrankenSAM).

Після початку масового застосування («Шахедів») росіянами, українські сили оборони наростили застосування тактики , які виконують роль (ППО малої дальності) — до кількох кілометрів. Групи оснащені прожекторами, легкою зброєю, як кулемети, автоматичні гармати та ПЗРК, змонтованою на пікапах. Мобільні вогневі групи збивають до половини російських безпілотників, що дозволяє заощаджувати вартісні зенітні ракети.

Бойові застосунки

• єППО Спостерігач
• єРакета

Див. також

• Безпольотна зона
• Війська протиповітряної оборони
  • Війська Протиповітряної оборони ЗСУ
  • Зенітні ракетні війська України
• Засоби ППО
• Зенітна гармата
• Повітряна війна
• Протиракетна оборона
• Система попередження про ракетний напад
• (Список збитих цивільних літаків)

Примітки

1. Missile Defense Systems at a Glance | Arms Control Association. www.armscontrol.org. Процитовано 20 липня 2022.
2. Советская военная энциклопедия — М.: Воениздат, 1976—1980. — Том 6. Объекты — Радиокомпас. — М.: Воениздат, 1976 (рос.)
3. Layton, Peter (26 березня 2021). . https://www.airuniversity.af.edu/ (Англійська) . Dr. Peter Layton. Архів оригіналу за 25 листопада 2021. Процитовано 25 листопада 2021.
4. "ack-ack, adj. and n.". [ 24 September 2015 у Wayback Machine.] OED Online. September 2013. Oxford University Press. (accessed 14 September 2013).
5. Eyle, Wim van (2003). Van Rooyen, Ack. Oxford Music Online. Oxford University Press. Процитовано 7 грудня 2021.
6. Davis, Air Vice-Marshal Robert Leslie, (born 22 March 1930), RAF, retired 1983. Who's Who. Oxford University Press. 1 грудня 2007. Процитовано 7 грудня 2021.
7. Garnier, Yves. Le Petit Larousse : jalons historiques. Les dictionnaires Larousse. Presses de l’Université de Montréal. с. 83—89.
8. зенітний // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
9. зенітн* // пошук. Російсько-українські словники (r2u.org.ua). Процитовано 22 січня 2024.
10. Checkland, Peter; Holwell, Sue. Action Research. Information Systems Action Research. Boston, MA: Springer US. с. 3—17.
11. Ellen, Roy (1994-06). Elisabeth Croll and David Parkin (ed.): Bush base: forest farm. Culture, environment and development. xii, 263 pp. London and New York. Routledge, 1992. £12.99. Bulletin of the School of Oriental and African Studies. Т. 57, № 2. с. 456—456. doi:10.1017/s0041977x00025787. ISSN 0041-977X. Процитовано 7 грудня 2021.
12. What is a Modern Integrated Air Defense System. Air Force Magazine (амер.). Процитовано 4 вересня 2022.
13. Ameenuddin, N. (30 листопада 2012). Safe Sleeping Advice: Do Dr. Google and the AAP Agree?. AAP Grand Rounds. Т. 28, № 6. с. 66—66. doi:10.1542/gr.28-6-66. ISSN 1099-6605. Процитовано 7 грудня 2021.
14. Як користуватись ПЗРК FIM-92 Stinger - детальна інструкція від ССО та бійця армії США (оновлено) | Defense Express. defence-ua.com (укр.). Процитовано 27 серпня 2022.
15. Слюсар, В.І. (2009). (PDF). Камуфляж. - 2009. - № 4. с. С. 12 - 13. Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2019. Процитовано 31 жовтня 2018. {{}}: |pages= має зайвий текст ()
16. . web.archive.org. 28 жовтня 2014. Архів оригіналу за 28 жовтня 2014. Процитовано 14 квітня 2021.
17. Edwards, (John) Duncan, (born 28 March 1964), President and Chief Executive, Hearst Magazines International, since 2009; Vice Chairman, Hearst Magazines UK, since 2009. Who's Who. Oxford University Press. 1 грудня 2007. Процитовано 7 грудня 2021.
18. . LB.ua. 5 грудня 2023. Архів оригіналу за 12 грудня 2023. Процитовано 21 січня 2024.
19. . armyinform.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 25 листопада 2023. Процитовано 21 січня 2024.
20. Захищають небо Одещини: як мобільні вогневі групи нацгвардійців збивають дрони. Суспільне Новини. 7 березня 2023.
21. . uworld.news (укр.). Архів оригіналу за 27 вересня 2023. Процитовано 21 січня 2024.
22. Rivas, Jesús A. (1 жовтня 2020). The Anaconda Challenge. Anaconda. Oxford University Press. с. 8—22.
23. ODIN SMR Level 2 data products. ODIN SMR Level 2 data products. 2020. Процитовано 7 грудня 2021.
24. Rockoff, Hugh (2016-04). Friedman, Milton (31 July 1912–16 November 2006). American National Biography Online. Oxford University Press.
25. Leob, J. (1 квітня 2017). News Briefing: Exclusive - Anti-drone technology to be tested in UK amid terror fears. Engineering & Technology. Т. 12, № 3. с. 9—9. doi:10.1049/et.2017.0311. ISSN 1750-9637. Процитовано 7 грудня 2021.
26. Cureton, Paul (29 липня 2020). Drone mapping and AI. Drone Futures. Abingdon, Oxon ; New York, NY : Routledge, 2020.: Routledge. с. 71—107.
27. Pozniak, Martin; Ranganathan, Prakash (2019-05). Counter UAS Solutions Through UAV Swarm Environments. 2019 IEEE International Conference on Electro Information Technology (EIT). IEEE. doi:10.1109/eit.2019.8834140. Процитовано 7 грудня 2021.
28. Holten, Kasper, (born 29 March 1973), Director of Opera, Royal Opera House, Covent Garden, 2011–March 2017; freelance stage director, from March 2017. Who's Who. Oxford University Press. 1 грудня 2013. Процитовано 7 грудня 2021.
29. Calcara, Antonio; Gilli, Andrea; Gilli, Mauro; Marchetti, Raffaele; Zaccagnini, Ivan (2022). Why Drones Have Not Revolutionized War: The Enduring Hider-Finder Competition in Air Warfare. International Security. Т. 46, № 4. с. 130—171. doi:10.1162/isec_a_00431. ISSN 0162-2889. Процитовано 8 вересня 2022.
30. Excess deaths first peaked in March and April 2020, and again from October to December 2020, for both men and women aged 65 and older. COVID-19 and Well-being. 25 листопада 2021. doi:10.1787/fa347d49-en. Процитовано 7 грудня 2021.
31. Major General (Retd) Nirmal Ahuja,(Retd) AVSM, VSM. Medical Journal Armed Forces India. Т. 61, № 3. 2005-07. с. 309. doi:10.1016/s0377-1237(05)80201-1. ISSN 0377-1237. Процитовано 7 грудня 2021.
32. . tyzhden.ua. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
33. . uos.ua. Архів оригіналу за 9 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
34. . defence-ua.com (укр.). Архів оригіналу за 13 грудня 2021. Процитовано 13 грудня 2021.
35. Христофоров, Владислав (21 липня 2018). . Національний Промисловий Портал (укр.). Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
36. . uos.ua. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 9 грудня 2021.
37. . Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 22 серпня 2023. Процитовано 22 вересня 2023.
38. ЗСУ отримали нові мобільні системи управління повітряними силами.
39. В Україні презентували нову радіолокаційну станцію МР-18, призначену для виявлення літаків-невидимок. nv.ua (укр.). Процитовано 18 липня 2022.
40. Press, Hyung-Jin Kim, The Associated (28 липня 2020). South Korea to have solid-fuel rockets in major deal with US. Defense News (англ.). Процитовано 4 вересня 2022.
41. Мілітарний (2018). Україна почне виготовляти ракети до комплексів Бук.
42. Христофоров, Владислав (19 лютого 2019). . Національний Промисловий Портал (укр.). Архів оригіналу за 9 грудня 2021. Процитовано 9 грудня 2021.
43. "Дійшло до абсурду". Для чого ДБР вилучило клістрони і що це таке?. BBC News Україна (укр.). Процитовано 8 липня 2022.
44. . web.archive.org. 25 березня 2021. Архів оригіналу за 25 березня 2021. Процитовано 8 липня 2022.
45. Комплектуючі засобів ППО передано для відновлення української техніки. www.gp.gov.ua (англ.). Процитовано 13 липня 2022.
46. . defence-ua.com (укр.). Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
47. Розпочато модернізацію станції радіотехнічної розвідки «Кольчуга». armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 17 липня 2022.
48. Скандальна, але ефективна: Що таке РЛС "Кольчуга", про яку знову згадали в ЗСУ – Depo.ua. www.depo.ua (укр.). Процитовано 17 липня 2022.
49. . Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
50. 11 літаків за 7 хвилин та "сліпі зони" для РЛС: офіцер командування Повітряних Сил розповів про перші дні війни | Defense Express. defence-ua.com (укр.). Процитовано 24 серпня 2022.
51. За 11 хвилин було збито 7 російських літаків…. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 24 серпня 2022.
52. «Нас бомблять. Почалося»: спогади команди Громадського радіо про ранок 24 лютого. Громадське радіо (укр.). Процитовано 9 жовтня 2022.
53. У Львові лунали сирени. Варта 1 (укр.). Процитовано 9 жовтня 2022.
54. У Харкові оголосили повітряну тривогу. ТСН.ua (укр.). 25 лютого 2022. Процитовано 9 жовтня 2022.
55. Zaxid.net. Втрати росіян у війні проти України. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 24 серпня 2022.
56. Експерт пояснив, чому авіація РФ не з'являється в небі України. www.unian.ua (укр.). Процитовано 24 серпня 2022.
57. Речник ПС Юрій Ігнат: Цієї зими Росія буде застосовувати дрони в рази більше, ніж ракети. ВЕЛИКЕ ІНТЕРВ’Ю. novynarnia.com (укр.). 27 листопада 2023. Процитовано 27 листопада 2023.
58. Галів, Олег (28 листопада 2023). . Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 4 грудня 2023. Процитовано 21 січня 2024.

Джерела

• AAP-6 NATO Glossary of Terms. 2009.
• Bethel, Colonel HA. 1911. «Modern Artillery in the Field». London: Macmillan and Co Ltd
• Checkland, Peter and Holwell, Sue. 1998. «Information, Systems and Information Systems — making sense of the field». Chichester: Wiley
• Gander, T 2014. «The Bofors gun», 3rd edn. Barnsley, South Yorkshire: Pen & Sword Military.
• Hogg, Ian V. 1998. «Allied Artillery of World War Two». Malborough: The Crowood Press
• Handbook for the Ordnance, Q.F. 3.7-inch Mark II on Mounting, 3.7-inch A.A. Mark II — Land Service. 1940. London: War Office 26|Manuals|2494