Прокопович Мар'яна Іванівна

|Ukrcenter= |Примітки=

Мар'яна Іванівна Прокопович
Ім'я при народженні	Мар'яна Іванівна Прокопович
Народилася	28 березня 1961(1961-03-28) (63 роки) Винники (Львів)
Громадянство	СРСР →  Україна
Національність	українка
Діяльність	перекладачка, мовознавиця, лексикограф
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка
Мова творів	українська
Роки активності	від 1989 до сьогодні
Жанр	прозові твори
Magnum opus	Умберто Еко, «Маятник Фуко»
Членство	Національна спілка письменників України
Нагороди	Ars Translationis

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Прокопович.

Мар'я́на Іва́нівна Прокопо́вич (нар. 28 березня 1961, Львів) — українська перекладачка, мовознавиця і лексикограф, член Національної спілки письменників України, лауреатка Премії Ars translationis імени Миколи Лукаша

Біографія

Мар'яна Прокопович народилась у сім'ї співака Державної заслуженої хорової капели України «Трембіта» Івана Прокоповича й викладача англійської мови у Львівському університеті Ольги Прокопович (з дому — Бреславська). З 1967 по 1970 рік навчалась у Винниківській середній школі № 29, а відтак — у Львівській середній школі № 44, яку закінчила у 1977-му. У 1977-му вступила до Львівського університету імени Івана Франка факультет (іноземних мов), (спеціальність — англійська мова) й 1982-го здобула диплом. З 1982 по 1983 рік викладала англійську мову у Верхньобілківській середній школі, у 1983–1995 роках працювала перекладачкою наукової літератури в Інституті фізіології і біохімії сільськогосподарських тварин. Від січня 1995 року — на творчій роботі. З 1996 по 1997 рік Мар'яна Прокопович стажувалась у Папському східному інституті (Рим) на спеціальності «Східні церковні науки» і водночас робила переклади на релігійну тематику. У липні — серпні 1998-го брала участь в роботі Міжнародної лабораторії лінгвістичного та літературного спілкування (Джемона-дель-Фріулі, Італія). У 2000–2001 роках обіймала посаду старшого наукового співробітника Центру італійської мови та культури Львівського університету, де викладала курс історії італійської літератури для слухачів курсів італійської мови. У тих же роках Мар'яна Прокопович брала участь у роботі міжнародної школі перекладачів та інтерпретаторів текстів «Перекладацька майстерня» Центру гуманітарних досліджень Львівського університету. У липні 2001-го вона провадила цикл семінарів із інтерпретації текстів (Яремче). 2002-го вона упорядковувала «Записки „Перекладацької майстерні“».

Крім того, Мар'яна Прокопович працювала усною перекладачкою з англійської та італійської у низці театральних міжнародних проєктів, як-от:

• Спільний російсько-італійський проєкт сценічної постановки п'єси Едварда Олбі «Хто боїться сірого вовка» (режисер , 1992);
• Спільний українсько-італійський проєкт сценічної постановки п'єси Олега Лишеги «Друже Лі Бо, брате Ду Фу» (режисер (Сергій Проскурня), 1994)
• Міжнародний театральний фестиваль у Лозанні (1994);
• Англійсько-італійсько-німецько-український проєкт дитячих театрів (місто (Рокка Ґрімальда), Італія, 1994)
• Міжнародний театральний фестиваль (Київ, 1994 — 1995).

У 2007 і 2009–2011 роках Мар'яна Прокопович одержувала стипендію міністерства закордонних справ Італії. Член Національної спілки письменників України з 2000 року. У 1998 році здобула Премію Ars translationis імени Миколи Лукаша за переклад роману Умберто Еко «Маятник Фуко». У 2017 році була нагороджена державною нагородою Італії — Орденом Зірки Італії.

Творчість

Мар'яна Прокопович дуже добре володіє італійською, англійською, російською і добре — польською, французькою та іспанською мовами. Перекладає здебільшого з італійської, трохи менше — з англійської. Дебютувала перекладом оповідання Італо Кальвіно «Гриби в місті» (альманах «Вітрила», 1989). Серед її найвагоміших робіт — твори відомих італійських і англомовних авторів, зокрема Умберто Еко, Луїджі Піранделло, Джеймса Джойса та інших. На 2011 рік у творчому доробку перекладачки налічувалося опублікованих окремих перекладних видань: з італійської — 17, з англійської — 4, з французької — 1. Крім того, Мар'яна Прокопович, у співпраці з італійськими колегами, переклала італійською мовою «Польові дослідження з українського сексу» Оксани Забужко, «(Ворошиловград)» та «Месопотамія» Сергія Жадана, а також англійською — двотомник «Ancient Ukraine (Archaeology of Ukraine)» (в друці). Творчій манері перекладачки притаманні багатство словника, точність і раціональність добору лексичних засобів, уміння знайти золоту середину, не вдаючись у непотрібні крайнощі. Рівень її роботи оцінив видавець Василь Ґабор: «Неможливо оминути увагою у Львові й таких першокласних перекладачів, як (…) Мар'яна Прокопович (перекладач Джеймса Джойса та Умберто Еко)…»

Мар'яна Прокопович працювала також у галузі лексикографії. Разом із Лоренцо Помпео вона уклала невеликий італійсько-український та українсько-італійський словник, який у 2000 році вийшов у міланському видавництві «A. Valardi». Нині працює над створенням більшого.

Бібліографія

Переклади українською мовою

Художні твори

• Italo Calvino, «Funghi in città» — Італо Кальвіно, Гриби в місті, переклад з італ. // Вітрила, Київ, 1989, СС. 180—182.
• Umberto Eco, «Uno, due, tre — nessuno. Fenomenologia di Mike Bongiorno» — Умберто Еко, Один, два, три — жоден. Феноменологія Майка Бонджорно, переклад з італ. // Всесвіт, 1991, 3, СС. 173—176.
• Askold Melnyczuk, «Roman Coins, Scythian Pottery» — (Аскольд Мельничук), Римські монети, скіфська кераміка, переклад з англ. // Всесвіт, 1991, 11, СС. 101—102.
• Giorgio Scerbanenco, «Traditori di tutti (Garzanti)» — (Джорджо Щербаненко), Тенета зради, переклад з італ. // Всесвіт, 1992, 9, СС. 3-97.
• Robert Kroetsch, «The Ledger» — , переклад з англ. // Мистецькі студії, 1993, 2-3, СС. 112—122.
• Umberto Eco, «Il pendolo di Foucault» — Умберто Еко, Маятник Фуко, переклад з італ. // Всесвіт, 1998, № 8-12; Львів: Літопис, 1998, 2004, 619 с.
• Cesare Pavese, «Il diavolo sulle colline» — (Чезаре Павезе), Диявол на пагорбах, переклад з італ., Львів: Класика, 2000, 116 с.
• James Joyce, «A Portrait Of The Artist As A Young Man» — Джеймс Джойс, Портрет митця замолоду, переклад з англ., Львів: Класика, 2005, 272 с.,
• Luigi Pirandello, «Sei personaggi in cerca d'autore», «Enrico IV», «Come prima, meglio di prima». «La cassa riposta», «Un po’ di vino», «La morte addosso» — Луїджі Піранделло, П'єси. Оповідання («Шестеро персонажів у пошуках автора». «Генріх IV». «Як раніше, краще, ніж раніше». Оповідання: «Труна на потім». «Краплина вина». «Смерть на плечі»), переклад з італ., Львів: ВНТЛ-Класика — Італійський інститут культури, 2006, 335 с.
• Umberto Eco, «Il nome della rosa» — Умберто Еко, Ім'я рози, переклад з італ., Харків: Фоліо, 2006, 575 c.
• Italo Svevo, «La coscienza di Zeno» — (Італо Звево), Самопізнання Дзено, переклад з італ., Харків: Фоліо, 2009, 444 с.
• Umberto Eco, «Baudolino» — Умберто Еко, Бавдоліно, переклад з італ., Харків: Фоліо, 2009, 411.
• Giuseppe Tomasi di Lampedusa, «Il Gattopardo» — (Джузеппе Томазі ді Лампедуза), Гепард, переклад з італ. у співпраці з Миколою Мещеряком, Харків: Фоліо, 2010, 256 с.
• Cesare Pavese, «La luna e i falò», «Il diavolo sulle colline» — Чезаре Павезе, Місяць і вогнища. Диявол на пагорбах, переклад з італ., Харків: Фоліо, 2010, 283 c.
• Giovanni Catelli, «Geografie» — Джованні Кателлі. Географії, переклад з італ. — Буча: Видавництво Жупанського, 2012, 129 с.,
• Umberto Eco — Умберто Еко «Три оповідки», переклад з італ., Laurus, 2013
• Франческа Меландрі, «Ева спить». пер. з італ., Київ: Нора-Друк, 2017, 400 с. — Серія «День Європи».
• Франческа Меландрі, «Вище від моря». пер. з італ., Київ: Нора-Друк, 2018, 176 с. — Серія «День Європи».
• (Елена Ферранте). «Історія втечі та повернення» (книга 3). Переклад з італ. — Харків: КСД, 2020. 448 стор. ISBN TBA
• П'єрдоменіко Баккаларіо, «Улісс Мур. Кам'яні охоронці», переклад з італ. — Харків: АССА, 2020, 272 с.
• (Арчібальд Джозеф Кронін), «Юдине дерево», переклад з англ. — Львів: Апріорі, 2021, 320 с.
• Марко Бальцано, «Я залишаюсь тут», пер. з італ. — Київ: Нора-друк, 2022, 192 с.

Релігійно-філософські твори

• Henry Nouwen, «Behold the Beauty of the Lord» — (Генрі Ноуен), Споглядаючи красу Господа, переклад з англ., Львів: Свічадо, 1995, 56 с.
• Marko Ivan Rupnik, «La vita spirituale» — Марко Іван Рупнік, Духовне життя, переклад з італ., Рим: Ліпа, 1996, 118 с.
• «La dottrina sociale della Chiesa» — Соціальна доктрина Церкви, збірник статей, переклад з італ., англ., франц., рос., Львів: Свічадо, 1998, 300 с.
• Marko Ivan Rupnik, «Adamo e il suo costato» — Марко Іван Рупнік, Адам і його ребро, переклад з італ., Львів: Свічадо, 1998, 75 с.
• C. S. Lewis, «The Problem of Pain» — К. С. Люїс, Проблема страждання, переклад з англ., Львів: Свічадо, 1998, 138 с.
• Tomáš Špidlík, «La spiritualità dell'Oriente cristiano» — Томаш Шпідлік, Духовність християнського Сходу, переклад з італ., Львів: Видавництво Львівської богословської академії, 1999, 496 с.
• Tomáš Špidlík, Marko Ivan Rupnik, «Narrativa dell'immagine» — Томаш Шпідлік, Марко Іван Рупнік, Про що розповідає ікона, переклад з італ., Львів: Свічадо, 1999, 124 с.
• Marko Ivan Rupnik, «Dire l'uomo» — Марко Іван Рупнік, Коли говоримо «людина»…, переклад з італ., Львів: Свічадо, 2000, 197 с.
• Vittorio Peri, «La pentarchia: Istituzione ecclesiale (IV—VII sec.) e teoria canonico-teologica» — Вітторіо Пері, Пентархія: церковний інститут (IV—VII ст.) та канонічно-теологічна теорія, переклад з італ. // у кн.: Ковчег. Науковий збірник з церковної історії. Число 3, Львів: Інститут історії Церкви ЛБА, 2001, СС. 55-120.
• Papa Giovanni Paolo II, «Memoria e identità» — Іван-Павло II, Пам'ять та ідентичність, переклад з італ., Львів: Літопис, 2005, 168 с.
• Joseph Gill, «The Council of Florence» — Джозеф Ґілл, Флорентійський собор, переклад з англ., Львів: Видавництво УКУ, 2016, 442 с.

Соціально-політичні та літературознавчі твори

• Sonia Combe, «Après Nazi / après Stasi» — Соня Комб, Після наці / після штазі, переклад з франц. // Сучасність, 1994, 4, СС. 115—120.
• Thomas Friedman, «The Lexus and the Olive Tree» — Томас Л. Фрідмен, Лексус і оливкове дерево. Зрозуміти глобалізацію, переклад з англ. у співпраці з Романом Скакуном, Львів: Ї, 2002, 623 с.
• Andrea Graziosi, «Guerra e rivoluzione in Europa, 1905—1956» — Андреа Ґраціозі, Війна і революція в Європі, 1905—1956 рр., переклад з італ., Київ: Основи, 2005, 350 с.
• «Lettere da Kharkov (La carestia in Ucraina e nel Caucaso del Nord nei rapporti dei diplomatici italiani, 1932—1933)» — Листи з Харкова. Голод в Україні та на Північному Кавказі в повідомленнях італійських дипломатів, 1932—1933 роки (упор. Андреа Ґраціозі), переклад з італ., Харків: Фоліо, 2007, 255 с.
• Luigi Sevafini, Daniela Trasatti, «Il Coniglio d'oro» — Луїджі Серафіні, Даніела Тразатті, Золотий кролик, переклад з італ. — Київ: Лаурус, 2017, 160 с.
• Maria Grazia Bartolini, «Introspice mare pectoris tui»: ascendenze neoplatoniche nella produzione dialogica di H.S. Skovoroda — Марія Ґрація Бартоліні, Пізнай самого себе. Неоплатонічні джерела в творчості Г. С. Сковороди, переклад з італ. — Київ: Академперіодика, 2017, 160 с.

Переклади іноземними мовами

• Vladimir Soloviev, I fondamenti spirituali della vita (Владимир Соловьев, «Духовные основы жизни», переклад з російської на італійську, у співпраці з Maria Campatelli), Roma: Lipa, 1998, 134 p.
• Oksana Zabužko, Sesso ucraino: istruzioni per l'uso — Оксана Забужко, «Польові дослідження з українського сексу», переклад з української на італійську у співпраці з (Лоренцо Помпео) (Lorenzo Pompeo) та Ґжеґожем Ковальським (Grzegorz Kowalski), Besa Editrice, 2008, 154 p.
• Ancient Ukraine (Archaeology of Ukraine), у 2 томах (переклад з української на англійську)  — у співпраці з Ладою Онишкевич (Lada Onyshkevych), University of Pennsylvania Press (в друці).
• Serhij Žadan, La strada del Donbass (Сергій Жадан, «Ворошиловград», переклад із української італійською у співпраці з (Джованною Броджі) (Giovanna Brogi)) / editore Voland. 2016.
• Serhij Žadan, Mesopotamia (Сергій Жадан, «Месопотамія», переклад із української італійською у співпраці з (Джованною Броджі) (Giovanna Brogi)) / editore Voland. 2018, 368 p.
• Serhij Žadan, Il convitto (Сергій Жадан, «Інтернат», переклад з української на італійську, у співпраці з Giovanna Brogi), Roma: Voland, 2020, 320 с.

Публікації

• Дві мрії Умберто Еко // Всесвіт, 1991, 3, СС. 170 — 172.
• Роздуми з приводу запозичень слів, у кн.: Український правопис і наукова термінологія: проблеми норми та сучасність. Матеріали засідань Мовознавчої комісії і Комісії всесвітньої літератури НТШ у Львові 1996—1997 рр. // Наукове товариство ім. Шевченка у Львові. Філологічна секція. Праці сесій, конференцій, симпозіумів, круглих столів НТШ, Том 9, Львів, 1997, СС. 145 — 149.
• Середньовіччя Умберто Еко. Передмова до українського видання «Ім'я рози», Харків: Фоліо, 2006.

Лексикографія

• Італійсько-український, українсько-італійський словник (у співпраці з Лоренцо Помпео), Milano: A. Vallardi, 2000, 559 с.

Переклад фільмів і субтитрів

• Переклад італійською мовою субтитрів фільму «Владика Андрей» (режисер (Олесь Янчук), 2008)
• Переклад українською мовою фільмів Федеріко Фелліні («Солодке життя»), , «Рим» (2010)

Премії та нагороди

• 1998 — Премія «Ars Translationis» імени Миколи Лукаша
• 2010 — Приз Фестивалю незалежного кіно («КіноЛев») за переклад кіно українською мовою
• 2017 — Кавалер Ордена Зірки Італії.

Примітки

1. Curriculum vitaæ Мар'яни Прокопович
2. Сайт «Літературне обличчя сучасного Львова»
3. Перекладачка Мар’яна Прокопович стала Кавалером Ордена Зірки. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 7 квітня 2021.

Джерела

• Інтерв'ю з Мар'яною Прокопович
• Дані про Мар'яну Прокопович на сайті «Перекладацька майстерня»^{[недоступне посилання з жовтня 2019]}
• Передмова до українського видання «Ім'я рози»
• (Надія Мориквас) (30.03.2021). «Мар'яна Прокопович. Мати своїх святих на небі». Сайт часопису «Річ». Архів оригіналу за 03.04.2021. Процитовано 03.04.2021.