Поту торів село в Україні у Шумській міській громаді Кременецького району Тернопільської області Розташоване на річці Ку

Поту́торів — село в Україні, у Шумській міській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на річці Кума (права притока р. Вілії), на сході району. У селі 130 дворів.

село Потуторів
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Кременецький район
Громада	Шумська міська громада
Облікова картка	Потуторів
Основні дані
Засноване	1440
Населення	445
Територія	2.192 км²
Поштовий індекс	47142
Телефонний код	+380 3558
Географічні дані
Географічні координати	50°04′03″ пн. ш. 26°08′41″ сх. д. / 50.06750° пн. ш. 26.14472° сх. д. / 50.06750; 26.14472Координати: 50°04′03″ пн. ш. 26°08′41″ сх. д. / 50.06750° пн. ш. 26.14472° сх. д. / 50.06750; 26.14472
Водойми	Кума
Відстань до районного центру	7 км
Найближча залізнична станція	Лепесівка
Відстань до залізничної станції	20 км


Місцева влада
Адреса ради	47100, Тернопільська обл., Кременецький р-н., м. Шумськ, вул Українська, 59
Карта
Потуторів
Потуторів
Мапа

Потуторів у Вікісховищі

Населення — 445 осіб (2016).

Історія

Перша письмова згадка про Потуторів – 1440 рік, згодом згадане у 1513 році, коли село почало належати Боговитину. У 1853 році власником села був Станіслав Лащ.

Імовірно, що назва села походить від словосполучення «по ту сторону», бо колись село ділилося на дві частини. Відомо, що волиняни в період російської окупації у XVIII ст. перейменували село із чужої їм назви Потуторов на зрозумілу Полуторів (від Полутор); можливо, походить від прізвища Полутор.

Наприкінці ХІХ ст. у селі було 98 дворів, 661 житель. За переказами, у 1911 році в селі було 311 десятин великої земельної власності. У 1931 році Потуторів нараховував 857 жителів.

У селі діяли філії «Просвіти» та інших товариств.

Від початку липня 1941 року до 2 березня 1944 року село було під нацистською окупацією. У жовтні 1944 року сталася велика пожежа, під час якої згоріла половина будівель села. У національно-визвольній боротьбі ОУН і УПА брали участь понад 40 осіб. За радянської влади репресовано 27 родин. Із мобілізованих на фронти ІІ Світової війни загинуло 32 чоловіки, 20 пропало безвісти.

У 1949 р. примусово організовано колгосп. Нині земельні паї селян орендують ФГ «Лотос», агрофірми «Мрія» та «Шумськ-Агро».

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Шумської міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Шумського району, село увійшло до складу Кременецького району.

Пам'ятки

У селі побудовані кам’яна церква Покрови Пресвятої Богородиці (1799 року), 3 муровані фігури.

Споруджено пам’ятник односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1968).

Соціальна сфера

У селі працюють клуб,спортивний зал(GYM) фельдшерський пункт.

У селі народилися господарник, літератор Володимир Остап’юк (1949 р.н.); самодіяльний режисер, актор, заслужений працівник культури УРСР Василь Скрип’юк (1928-2005 рр.).

Примітки

. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 9 жовтня 2021.
Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

Література

Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — ., М. Бесараб, О. Романюк.

[1] . www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 9 жовтня 2021.

[2] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»