Послання до Филимона

Послання до Филимона — лист Апостола Павла до заможного християнина Филимона з міста Колоси, книга Нового Заповіту.

Історія написання

Послання до Филимона написане під час перебування під першим арештом апостола Павла у Римі у 62 −65 роках. Там апостол знайомиться із рабом християнина Филимона — Онисимом, що щось украв і втік від свого пана. Апостол привітав Онисима як брата та охристив. Павло пише лист до Филимона і відправляє його з Онисимом назад до Колосів. Завдяки тому листові Филимон не тільки простив все Онисимові, але й звільнив від рабства. Повернувшись у Рим, Онисим став єпископом у Верії і помер як мученик, як і сам Филимон, його дружина Апфія і Аристарх.

Послання до Филимона — найкоротше із послань апостола Павла і нараховує всього 25 віршів та всього одну главу.

Лист згадується Отцям Церкви — Тертуліаном та Орігеном та іншими стародавніми письменниками.

Павло викладає у цьому листі євангельські засади свободи, рівності і братерства. Правда він мусив їх висловлювати дуже тактично через тогочасний устрій, за якого рабство було зрозумілим само собою.

Зміст листа, та його розділи

• Привітання (Филим. 1:1-3)
• Похвала Филимона за його віру і любов (Филим. 1:4-7)
• Апостол має право наказати, але замість цього просить (Филим. 1:8-9)
• Клопотання за Онисима (Филим. 1:10-22)
• Вітання та благословення (Филим. 1:23-25)

Брати і сестри

Християнство із своїми засадами спромоглося проламати старий суспільний лад і показати світові, що у Христі «немає ні невільника, ні вільного, а всі одно у Христі» (Гал. 3:28). У своїй 2 енцикліці Spe Salvi (укр. Надією спасенні), папа Бенедикт XVI опирається на Послання до Филимона (Филим. 1:10-16): Люди, що у своєму цивільному статусі є пани і раби, проте будучи членами Церкви стають братами і сестрами. папа пише, що християнство не було соціально-революційною ідеологією, але змінювало суспільство зі середини, хоча його колишні структури залишалися колишніми.

Див. також

• Послання апостола Павла

Примітки

1. . Архів оригіналу за 11 травня 2011. Процитовано 6 березня 2011.

Джерела

• Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.
• Р. Шнакенбург. Етичне послання Нового Завіту. Київ, Дух і Літера, 2005, −340 с,