Полотно (основа для живопису)

Полотно — основа в живопису, матеріал, на який наноситься фарбовий шар. Для живопису (темперою, олійними фарбами) застосовують натягнутий на (найчастіше, дерев'яну) рамку прямокутний чи іншої форми (за потреби) шматок лляного чи бавовняного полотна, спеціально попередньо підготований (проклеєний і проґрунтований).

Малярське полотно на підрамнику

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: (Полотно (значення)).

Історія

На території сучасної Італії полотно стало вживатися для живопису з початку XVI століття, на півночі Європи — з початку XVII століття, на території тодішньої Російської імперії — з другої половини XVII століття. Поступово воно майже витіснило основу з дерева. Щоб полотно не вбирало в себе всю олію, якою розведені фарби, його слід проґрунтувати.

Переваги подібної основи очевидні

• Полотно дешевше, його легше виготовити, придбати, простіше перевозити (наприклад, згорнувши в трубочку).
• Полотно може бути натягнуте на дерев'яний підрамник або наклеєне на картон.
• Полотно має привабливу фактуру, дозволяє повніше розкрити потенціал живопису олійними фарбами чи темперою.

Використання

Якщо полотно для роботи художник не купує у спеціалізованому магазині в готовому вигляді на підрамнику, він може виготовити основу для власної майбутньої картини самостійно.

Для цього перед натяжкою на підрамник полотно рекомендується випрати в теплій воді. При пранні полотно дає незначну усадку і надалі також незначною мірою змінюється від вологості повітря.

Підрамник виготовляється із сухої деревини, інакше при висиханні він покоробиться, викривиться і зіпсує готову картину. Краї підрамника з лицьового боку повинні мати на 0,5 см укіс всередину, щоб полотно не торкалося країв підрамника і не приклеювалося до нього. До того ж видимі ребра рамки підрамника виглядатимуть не естетично.

Натягування і закріплення полотна проводиться рівномірно від середини в обидві сторони до країв. Закріпивши полотно з коротких сторін, переходять до довгих. Полотно кріплять від середини до країв. Якщо полотно слабо чи нерівномірно натягнуте на підрамник, то дуже важко нанести ґрунтувальну пасту однакової товщини; такий ґрунт по всій площі буде змінюватися під впливом вологості і температури повітря також нерівномірно, чим урешті-решт картина буде зіпсована.

Лицьова сторона полотна змочується з проклейкою пульверизатора теплою водою.

Змочування полотна має на меті послабити проникнення клею при проклейці на виворіт полотна.

Іноді полотно перед проклейкою шліфують пемзою, щоб скуйовдити поверхню і одночасно ущільнити її, але зайве шліфування порушує фактуру тканини.

Проклеювання

Проклейка є сполучним шаром між полотном і ґрунтом, вона перешкоджає просочуванню сполучної речовини (наприклад, олії) з фарб на полотно. Для проклеювання застосовують звичайно 5-7 % розчини різних клеїв — риб'ячого, желатину, (казеїнового), (столярного), (ПВА) та ін.

Для проклеювання полотна та інших гнучких матеріалів слід застосовувати клеї, що дають при висиханні еластичну плівку. Найкращим клеєм в цьому відношенні можна вважати полівініловий спирт. Найщільніший шар при однакових концентраціях дає риб'ячий клей, він меншою мірою піддається загниванню і після висихання дає досить еластичну плівку.

Столярний та малярний клей легко піддаються гниттю від вогкості, а, висихаючи, дають ламку плівку.

Желатин добре розчиняється в гарячій воді. Риб'ячий клей попередньо замочують у холодній воді протягом 12-20 годин; після набрякання клей слід розім'яти в руках і розпустити в гарячій воді.

Казеїн також спочатку замочують в теплій воді 3-про годин, а потім додають 2-3 % розчин нашатирного спирту або бури, і помішування при температурі 50-70°С утворює клейовий розчин. Казеїновий клей мало чутливий до вогкості і загнивання.

Столярний клей спочатку розмочують у холодній воді, а потім при нагріванні він легко розходиться в ній.

Сучасний художник може придбати у спеціалізованому відділі готовий клей і готовий ґрунт для своїх полотен.

Див. також

• Калька (папір)
• Картон
• Папір

Примітки

1. Як основа для живопису можуть бути використані: дерево, полотно (як правило, лляне, хоча можна і бавовняне), фанера, картон, папір, пап'є-маше, пергамент, слонова кістка, перламутр, (природний камінь), скло, , лінолеум та інші матеріали.
2. Що дасть рівну площину без зморшок і перекосів
3. Найкраще тонке лляне нефарбоване
4. Оскільки внаслідок набухання волокон тканина ущільнюється і дещо перешкоджає просочуванню клею
5. Щоб при згинанні картини поверхня не лопала, а загорталася, як папір

Джерела

• А. М. Лентовский. Технология живописных материалов. — Л.: Государственное издательство «Искусство», 1949

Посилання

• А. М. Лентовський. Технология живописных материалов (рос.)
• Картины маслом: как это делается? Подготовка холста (рос.)