Повість про мусьє Жордана — вченого-ботаніка і дервіша Масталішаха, знаменитого чаклуна

«Повість про мусьє Жордана — вченого-ботаніка і дервіша Масталішаха, знаменитого чаклуна» (азерб. Hekayəti Müsyo Jordan həkimi nəbatat və Dərviş Məstəli şah cadukuni-məşhur) — друга комедія в чотирьох діях азербайджанського письменника і драматурга Мірзи Фаталі Ахундова, написана 1850 року азербайджанською мовою. Зазначається, що комедія спрямована проти середньовічної феодальної ідеології, проти забобонів. Комедію в перекладі самого автора російською мовою опубліковано 1851 року в газеті «». Перша постановка на російській сцені в перекладі автора відбулася в Петербурзі, п'єсу поставлено в Тифлісі, а  — в Нахічевані.

Повість про мусьє Жордана — вченого-ботаніка і дервіша Масталішаха, знаменитого чаклуна
Жанр	комедія
Автор	Ахундов Мірза Фаталі
Мова	азербайджанська
Опубліковано	1850
Видавництво	^d
Цей твір у Вікісховищі

Прототипом мусьє Жордана став французький вчений-натураліст Алексіс Жордан (1814—1897), який дійсно в ті роки приїжджав у Закавказзя з науковою метою і вивчав, зокрема, флору Карабаху, де й відбувається дія в комедії. Передбачається навіть, що М. Ф. Ахундов був особисто знайомим із французьким вченим і розмовляв з ним, що й допомогло йому створити художній образ вченого. Зазначається, що у творі М. Ф. Ахундов повідомляє справжні відомості про наукову діяльність Алексіса Жордана і про поправки, які він вніс до класифікації рослин.

Сюжет

Дія відбувається в Карабасі 1848 року. Французький ботанік, член Королівської академії Жордан приїжджає сюди для вивчення місцевих видів рослин. Він гостює у володаря кочів'я Текле-Муганли Хатамхан-аги. Його племінника, молодого Шахбаза приваблюють розповіді Жордана про Париж і він збирається їхати туди разом з Жорданом вчитися наукам. Але цього не хочуть його наречена Шарафніса і тітка Шахрабану-ханум. Щоб перешкодити поїздці, вони вдаються до допомоги відомого дервіша Масталі, який приїхав з Ірану. За сто червінців, які Масталі дали наївні й забобонні жінки, він починає руйнувати столицю Франції. Масталі вимовляє страшні заклинання, викликає чортів і дияволів і дає їм наказ одним ударом зруйнувати Париж, подібно до того, як він зруйнує його зображення. Дервіш підходить до розкладених на підлозі дощечок, що зображують грішне місто, і одним сильним ударом розбиває їх ущент. Раптом пролунав сильний стукіт у двері, увійшов мусьє Жордан і схвильовано повідомив, що Париж зруйновано і що він негайно має їхати до Франції. Жінки злякалися швидкого виконання магічних дій. Навіть сам дервіш, наляканий скоєним, ховається за завісою, щоб його ніхто не виявив. А на питання Хатамхана: «Хто ж розорив Париж?», Жордан відповідає: «Чорти!.. Сатана!.. Дияволи!.. Лиходії!..». У жінок не залишається ніяких сумнівів, що Париж зруйнував дервіш Масталі. Насправді ж у Парижі відбулася революція, а король утік. Наляканий цим, Жордан змушений негайно покинути Карабах. Він їде, а Шахбаз залишається. Жінки торжествують.

Екранізація

1976 року на кіностудії «Азербайджанфільм» за мотивами комедії режисери Шаміль Махмудбеков і Кяміль Рустамбеков зняли фільм «Дервіш підриває Париж». Мусьє Жордана грав заслужений артист РРФСР Сергій Юрський, дервіша — заслужений артист Азербайджанської РСР . У фільмі грали також народний артист СРСР (Хатамхан-аги), народна артистка Азербайджанської РСР Лейла Бадірбейлі (Шахрабану-ханум), (Рашид-бек) та інші.

Примітки

1. . Āḵūndzāda // Encyclopædia Iranica. — 1984. — Vol. I (12 July). — P. 735-740.
2. М. Г. Рафили. Ахундов / Под общей редакцией Дж. Джафарова. — 2-е. — М. : «Молодая гвардия», 1959. — 192 с. — (Жизнь замечательных людей) — 25000 прим.
3. . Реализм М.Ф. Ахундова. — Б. : Маариф, 1982. — 286 с.
4. История Азербайджана. — Б. : Издательство Академии наук Азербайджанской ССР, 1960. — Т. II. — С. 408.

Література

• М. Рафили. Пушкин и Мирза-Фатали Ахундов. // «Пушкинский временник». — Издательство Академии наук СССР, 1936. — 12 липня. — С. 240-256.
• ^[az], ^[az]. Азербайджанская литература // История всемирной литературы в девяти томах. — Наука, 1991. — Т. 7 (12 липня). — С. 216.