Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до Вікіпедії. (січень 2020) |
Повстанський рух в Україні 1917—1921-го і пізніших років — масовий збройний рух українського селянства і частково робітництва, що спрямований на захист соціальних здобутків, зокрема права на вільне володіння землею та засобами виробництва, проти реставраторів старого ладу й окупаційних режимів в Україні, за народну владу і далі за національне і соціальне самовизначення українського народу.
Спершу обмежений своїм соціальним спрямуванням й анархістським характером, повстанський рух в Україні набирав поступово все більше національного змісту й оформився у виразну політичну визвольну боротьбу українського народу, підтримку якому надавав Повстансько-партизанський штаб УНР.
Історія руху
Стихійний у своїй основі повстанський рух в Україні не був об'єднаний в ініціативі й виявах, не мав одного керівного центру й одностайного плану дій. Неусталені були також його ідеологічні й програмові засади і спрямування. Тільки в окремі періоди боротьби виявилася перевага певних ідеологічних настроїв, базованих на принципах самовизначення і незалежності нації. Ідеологія і мета повстанського руху в Україні з'ясовувалися спорадично у заявах керівників-отаманів, у їхніх відозвах, наказах, маніфестах, зверненнях чи листах до населення України, окремих повітів чи округ, до уряду УНР, окупаційної влади й інших повстанських груп чи з'єднань.
Основною організаційною формою повстанського руху в Україні були місцеві (сільські, волосні) й повітові повстанські відділи, групи, загони, які обороняли здебільша своє село чи найближчі околиці, спираючись на прихильне до них населення. У разі потреби координували (або й об'єднували) свої дії з сусідніми групами або загонами для спільних бойових дій, проводячи мобілізацію у своїх районах для поповнення основних відділів. Не мавши постійного й одного провідного центру, повстанські організації створювалися і діяли з власної ініціативи. Тому у політичній тактиці повстанців були чималі розбіжності.
Унаслідок більшовицького терору і військових операцій упродовж літа 1921 в Україні були ліквідовані головні повстанські осередки, а більшість їхніх отаманів були вбиті у боях або розстріляні. Більшовики змогли подолати спротив українців, використовуючи криваві методи.
У історичних працях і публікаціях радянської доби повстанський рух в Україні замовчується або знеславлюється як «бандитизм», учасники цього руху представлені як «бандити», які ніби не мали будь-яких ідейних, соціальних чи політичних мотивів.
Наведені нижче списки вилученні з книг Віктора Савченко та Василя Вериги.
У фондах «Постоянного совещания по борьбе с бандитизмом» зберігається документ — «Список банд в Украине» (станом на травень 1921 року). На основі цього документу і складений наведений нижче перелік:
Район дислокації загонів повстанців — Отаман — Чисельність повстанців — Політичний напрямок повстанців (в дужках зазначено приблизна кількість кулеметів):
1-й, 2-й повстанські райони. Херсонська губернія, південні повіти. Приблизно 1 тисяча осіб:
- Загони німецьких колоністів — 300 осіб — білогвардійська.
- (Скляр) — 50 осіб — самостійна.
- Солтіс — 50 осіб.
- Деркач — 50 осіб.
- Здобудь-Воля — 100 осіб.
- Гуляй-Віда — 80 осіб.
- Стротиевський — 50 осіб.
- Ивашенко — 50 осіб.
- (Пшонник) — 200 осіб.
- Р. Бабій — 70 осіб.
- Д. Кушнір — 50 осіб.
3-й повстанський район. Катеринославська губернія, правобережні повіти. Приблизно 1 тисяча осіб:
- (Клепач) — 100 осіб — самостійна.
- Гладченко — 100 осіб.
- Ильченко — 50 осіб.
- Иванов — 300 осіб — анархічна.
- Круглое — 50 осіб.
- Черний — 100 осіб.
- Чалий — 100 осіб.
4-й повстанський район. Херсонська губернія, північні повіти. Приблизно 1,6 тисячі осіб:
- (М. Мелашко) — 150 осіб — самостійна.
- Я. Кошевой — 120 осіб (10).
- Чумак — 80 осіб.
- Клим — 60 осіб (3).
- Полудненко — 100 осіб.
- Деревяга — 200 осіб.
- Колос — 100 осіб.
- Гулько — 80 осіб.
- Куш — 150 осіб.
- Василенко — 100 осіб.
- Карась — 50 осіб.
- (Черний Ворон) — 250 осіб.
- Павлов — 150 осіб — анархічна.
- Сокол — 150 осіб.
- Попов — 50 осіб.
- Стародуб — 50 осіб.
5-й, 6-й повстанські райони. Подільська губернія. Приблизно 3,5 тисяч осіб:
- (Ф. Хмара) — 500 осіб (6) — самостійна.
- Я. Шепель — 400 осіб.
- Орел- — 600 осіб.
- Гальчевський — 300 — осіб (10).
- (Заболотний) — 100 осіб.
- Сірко — 70 осіб (4).
- Коваль — 200 осіб.
- Підкова — 200 осіб.
- Лихо — 100 осіб.
- Гадзнховський — 200 осіб.
- Чуприна — 50 осіб.
- Іво — 50 осіб.
- Крилов — 150 осіб.
- Петрушенко — 100 осіб.
- Шевчук — 50 осіб.
- Пушкарь — 50 осіб.
- Ходік — 150 осіб.
- Е. Якубченко — 50 осіб.
- Дорошенко — 200 осіб.
- Подоляк — 100 осіб.
- Бабич — 300 осіб.
- Голуб — 100 осіб.
- Василенко — 50 осіб.
7-й повстанський район 2—а група. Київська губернія, Уманський повіт. Приблизно 1 тисяча осіб:
- (А. Волинець) — 300 осіб — самостійна.
- Миргородський — 150 осіб.
- Чайковський — 100 осіб.
- Деревьяга — 100 осіб.
- Пстюк — 50 осіб.
- (П. Дерещук) — 200 осіб.
- М. Христенко — 100 осіб.
8-й повстанський район 2-ї групи. Київська губернія, південні повіти (Чигирин — Холодний Яр — Звенигородка — Корсунь). Приблизно 4,5 тисячі осіб:
- Загони Холодного Яру — 700 осіб — самостійна.
- Я. Водяной.
- Голік (Залізняк) — 300 осіб.
- Гонта.
- Мамай — 100 осіб.
- Фесенко — 100 осіб.
- Туз — 200 осіб.
- Орлик — 100 осіб.
- Нагорний — 500 осіб.
- Цветковський — 200 осіб.
- Тройко-Трейко — 100 осіб.
- (Богатиренко) — 200 осіб (5).
- Завгородній — 200 осіб.
- Пшеничний — 100 осіб.
- Гризло — 300 осіб.
- Терещенко — 300 осіб.
- Бондаренко — 100 осіб.
- Прищ — 100 осіб.
- Сорока — 50 осіб.
- Братовец — 50 осіб.
- Непитайко — 50 осіб.
- Завзятний — 50 осіб.
- Жук — 100 осіб.
- Лещенко — 80 осіб.
- Ващенко — 200 осіб (10).
- Чехович, Зеленчук, Матвієнко, Кравченко, Пугач, Музика, Темний — загалом 400 осіб.
9-й повстанський район. Волинська губернія. Приблизно 0,7 тисячі осіб:
- П. Филоненко — 300 осіб — самостійна.
- Заклинюк — 50 осіб.
- Воловський — 50 осіб.
- Курух — 50 осіб.
- Верховський — 60 осіб.
10-й повстанський район 2-ї групи. Київська губернія, північні повіти. Приблизно 1,6 тисячі осіб (56):
- Ю. Мордалевич — 700 осіб (20) — самостійна.
- І. Струк — 250 осіб (15).
- Лисиця — 200 осіб (5).
- Сірко — 180 осіб.
- Верновський — 60—100 осіб.
- Кувшинський — 60 осіб.
- Бердіхін — 80 осіб (4).
- Пінчук — 60 осіб (2).
- Ярошевич.
11-й повстанський район. Чернігівська губернія. Приблизно 2 тисячі осіб (15):
- Шуба — 300 осіб — анархічна.
- Артамонов — 100 осіб.
- Маслов — 200 осіб (3).
- Тілелей — 70 осіб — самостійна.
- Лошін — 300 осіб.
- Галако — 400 осіб (3).
- Ходько — 50 осіб.
- «Грош бойци» — 50 осіб.
- Довгаленко — 150 осіб.
- Добрий вечір — 80 осіб.
12-й, 14-й повстанські райони. Полтавська губернія. Приблизно 5 тисяч осіб (30):
- Хозушко — 50 осіб — самостійна.
- Коваленко — 50 осіб.
- Чорний — 200 осіб (2).
- Тацій — 50 осіб.
- Галайда — 50 осіб.
- Тягло — 80 осіб.
- Іванюк — 300 осіб — анархічна.
- Кониболотський — 60 осіб.
- Семиславов — 50 осіб (8) — анархічна.
- Левченко — 1500 осіб.
- Брова — 200 осіб.
- Ромашка — 1000 осіб — самостійна.
- Келеберда — 100 осіб.
- Івченко — 100 осіб.
- Кокоть — 100 осіб.
- Крупський — 100 осіб.
- Король — 100 осіб.
- Кабан — 100 осіб.
- Маруся Чорна — 100 осіб.
15-й, 16-й, 18-й, 19-й повстанські райони. Катеринославська губернія, лівобережні повіти. Приблизно 5 тисяч осіб (90):
- Н. Махно — приблизно 5 тисяч осіб — анархічна.
- Пушкарев — 50 осіб (3).
- — 100 осіб (1).
- Бурлака — 50 осіб.
- (Бабицький) — 150 осіб (7).
- (Пархоменко) — 200 осіб (3).
- Маруся — 350 осіб (8).
- Миронов — 150 осіб (1).
- Каленік.
- Ліпко.
- Наконечний.
17-й повстанський район. Північна Таврія. Приблизно 0,5 тисяч осіб (10):
- 100 осіб — Куриленко — 200 осіб (2) — анархічна.
- Глазунов.
- Зверев — 100 осіб (3).
- Павловський — 40 осіб (4).
20-й, 21-й, 22-й повстанські райони. Харківська губернія. Приблизно 3,5 тисячі осіб (40):
- Двигун — 100 осіб — анархічна.
- Волох — 200 осіб (2).
- (Савонов) — 200 осіб (15).
- Каменюк — 300 осіб (3).
- Зайцев — 300 осіб.
- Терехов — 800 осіб.
- Бистрое — 60 осіб.
- («Фома» Кожин) — 450 осіб (18).
- Колеснік — 500 осіб.
- Шаповал — 450 осіб.
- Серобаба — 100 осіб.
- Сироватський — 50 осіб.
- Матвеєнко, Бурлак, Скворцов, Скляров, Белецкій — 150 осіб.
Примітки
- Чому у ХХ столітті відбувся повстанський рух на Кіровоградщині? - kropyvnytskyi-yes.com.ua (укр.). 3 грудня 2022. Процитовано 4 грудня 2022.
- Савченко В. А. Авантюристы гражданской войны. — Москва: «АСТ», 2000. — 380 с., переиздание с дополнениями. — Харьков: Фолио, 2010. — 416 с. (рос.)
- Верига В. І. Визвольні змагання в Україні, 1914—1923: Т. 1—2. — Львів, 1998.
Див. також
- Повстанський рух
- Холодноярська республіка
- Григор'ївське повстання
- Махновський рух
- (Список національно-визвольних рухів що діяли на території Російської імперії і СРСР)
- (Повстанський рух на Старобільщині в 1917-1921 роках)
Література
Посилання
- О. І. Ганжа. ВІЙСЬКОВІ НАРАДИ ПО БОРОТЬБІ З БАНДИТИЗМОМ // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 552. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет