Поалей-Ціон

Поалéй-Ціóн (פּוֹעֲלֵי צִיּוֹן, «Робітники Сіону») — єврейська соціал-демократична робітнича партія, поміркована єврейська організація соціалістичного спрямування (1906–1928).

Поалей-Ціон івр. פועלי ציון‎ пол. Poalej Syjon
Країна	Підмандатна Палестина
Дата заснування	1900
Дата розпуску	1928
Ідеологія	^d і соціал-демократія

Становлення партії

Перші осередки Поалей-Ціон виникли на початку 20 ст. в Україні (Катеринослав, Одеса, Полтава), Білорусі (Вітебськ) і Литві (Вільно, тепер Вільнюс). З часом партія поширила діяльність на Австро-Угорщину, Велику Британію, США, Палестину, Аргентину.

У роки українських національно-визвольних змагань 1917-21 праве крило Поалей-Ціон підтримувало уряд УНР, представники цієї партії входили до складу Центральної Ради і уряду. Один із чільних діячів Поалей-Ціон Соломон Гольдельман обіймав посади заступника міністра торгівлі та міністра праці в уряді УНР доби Директорії. Член Поалей-Ціон Аврам Ревуцький обіймав посаду спочатку заступника, а потім міністра єврейських справ.

Головним ідеологом партії був філософ і політичний мислитель Бер Борохов.

Розколи і ліквідація

1918 у Поалей-Ціон відбувся розкол, який остаточно оформився на початку 1919. Її ліве крило підтримало радянську владу. 27 липня 1919 опубліковано розпорядження ВУЦВК вважати партію Поалей-Ціон, комуністична фракція якої підтримує радянську владу, такою, що стоїть на платформі радянської влади («радянською партією»).

26 серпня 1919 року в Кам'янці-Подільському відбулася конференція партії Поалей-Ціон, яка схвалила діяльність уряду УНР, особливо у справі боротьби з погромами. У цей час у Кам'янці-Подільському діяла організація лише правого крила партії.

Ліве крило Поалей-Ціон на контрольованій червоними військами території пережило розкол у 1919. Одну частину, Єврейську комуністичну партію (Поалей-Ціон), у 1922—1923 поглинула партія більшовиків. Інша частина, згодом перейменована на Єврейську комуністичну робітничу партію (Поалей-Ціон), формально залишалася легальною до 1928, коли її діяльність було остаточно заборонено.

Друкований орган ЄКП(ПЦ) — газета «Накануне» (Москва, російською мовою) та низка газет і бюлетенів на місцях (російською та їдиш).

Друкований орган ЄКРП(ПЦ) — журнал «Еврейская пролетарская мысль» (Москва, російською, згодом — «Їдіше пролетаріше ґеданк» (їдиш) із паралельною назвою «Еврейская пролетарская мысль»).

Єврейська комуністична партія (Поалей-Ціон) у грудні 1919 — лютому 1920 тісно співпрацювала з партією боротьбистів.

Відомі діячі

• (Йосеф Хаїм Бреннер)

Див. також

• Пломбований вагон

Джерела

• Hirik, S. Jewish National Communist Parties and the Comintern: A Non-Mutual Association // Judaica Ukrainica. — Vol.2. — Kyiv: Laurus Press, 2013. — P.113-125.
• Гірык С. Невядомая праца Рыгора (Цві) Фрыдлянда аб левым паалей-цыянізьме ў Беларусі // Запісы Беларускага інстытуту навукі й мастацтва. — Вып. 39. — Нью-Ёрк — Менск, 2017. — С. 491—499.
• Hirik, S. The Split within the Poale Zion's Left Wing: Two Versions of Jewish National Communism // Judaica Ukrainica. — Vol. 6. — Kyiv: Laurus Press, 2017. — P. 35–50.
• Гірік С. Єврейська комуністична партія (Поалей-Ціон): націонал-комунізм «екстериторіальної нації» // Євреї України: Революція й післяреволюційна модернізація. Політика. Культура. Суспільство: збірка статей / За ред. С. Гіріка. — К.: Laurus, 2018. — С. 61-69.
• Гірік С. Поалей-Ціон як «радянська партія»: спроба стати сіоністами-комуністами (посилання на запис відеолекції [ 30 червня 2020 у Wayback Machine.]).