Azərbaycanca
Dansk
Deutsch
Española
Français
Italiana
Қазақ
Lietuvos
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
Мико́ла Васи́льович Плав'ю́к (англ. Mykola Vasyliovych Plaviuk; 5 червня 1925, с. Русів, Снятинський повіт, Станиславівське воєводство, Польща, нині Снятинський район, Івано-Франківська область, Україна — 10 березня 2012, Гамільтон, Онтаріо, Канада) — український політичний і громадський діяч в еміграції, останній Президент УНР в екзилі (1989—1992), п'ятий Голова Організації українських націоналістів (1979—2012), визначний публіцист, співорганізатор та один з президентів СКВУ. Борець за незалежність України у ХХ столітті.
Життєпис
Раннє життя
Народився 5 червня 1925 року в селі Русів, Снятинського повіту, Станиславівського воєводства, Польської Республіки (нині Снятинський район, Івано-Франківська область, Україна). Навчався в Русівській публічній загальній та Снятинській середній школах. З 1941 року — у лавах юнацтва Організації українських націоналістів. У 1943 році закінчив Снятинську державну торговельну школу. У 1944 році емігрував через Австрію до Німеччини.
Друга світова війна
За дорученням ОУН в березні 1945 року став у ряди 2-ї дивізії Української національної армії, яка формувалася в Берліні під командуванням полковника Андрія Долуди, аби перейти фронт і діяти в запіллі Червоної армії. Кінець війни застав в Західній Чехії, де дивізія потрапила до американців. Завдяки цьому знову опинився в Німеччині.
В еміграції
У 1946 році закінчив українську гімназію в Мюнхені, де викладав його майбутній тесть професор (Володимир Бойко). З 1948 року — член «Пласту», з 1949 — член студентського ідеологічного товариства національного соціалізму («Зарево»). Також у 1949 році закінчив Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана, отримавши кваліфікацію економіста.
У 1950 році переїжджає до Монреалю, Канада, де стає активним членом української діаспори. У 1954 році закінчує Університет Конкордія. У 1956 році на з'їзді (Українського національного об'єднання Канади) Миколу Плав'юка було обрано заступником Голови Президії УНО, а в 1959 — Головою цього товариства. Висунув ідею створення громадського об'єднання під назвою Ідеологічно споріднені націоналістичні організації (ІСНО). У 1964 році на установчому з'їзді ІСНО був обраний першим Головою Проводу цього об'єднання.
З 1964 року — член Проводу українських націоналістів. У 1967 році був одним з організаторів першого Світового Конґресу Вільних Українців у Нью-Йорку. У 1973, на другому Світовому конгресі, обраний його першим віце-президентом, у 1978, на третьому з'їзді, став президентом СКВУ. Після смерті Олега Штуля-Ждановича в 1977 році, коли ОУН очолив Денис Квітковський, обійняв посаду заступника Голови ПУН. З 1979 — Голова ОУН. У період з 1979 по 2010 обирався Головою ПУН ще 10 разів.
17—19 червня 1989, на X Сесії Української Національної Ради, що пройшла у місті Баунд-Брук (штат Нью-Джерсі, США), був обраний віце-президентом УНР в екзилі, а згодом після смерті Миколи Лівицького, президентом УНР в екзилі. 14]—15 березня 1992 Надзвичайна Сесія Української Народної Ради схвалила постанови, про передачу 24 серпня 1992 грамоти, заяви, (президентської Відзнаки (клейнода-хрест гетьмана Івана Мазепи)), президентських печатки і прапора останнім президентом УНР в екзилі Плав'юком Миколою Васильовичем першому всенародно обраному Президентові України Кравчуку Леоніду Макаровичу. Таким чином, незалежна Україна є прямою правонаступницею Української Народної Республіки.
У «Пласті» займав посади Крайового Коменданта Уладу пластунів-юнаків Канади, заступника Голови Головної Пластової Булави і Головного Булавного (Уладу пластунів-сеньйорів). Належав до куреня Лісові Чорти.
18 травня 1993 року Миколі Плав'юку було надано українське громадянство. Також був удостоєний ордена князя Ярослава Мудрого I (2007) і II (2002) ступенів, та ордена «За заслуги» III ступеня (1996).
Проживав в Києві та Канаді. Помер 10 березня 2012 року у місті Гамільтон, Онтаріо, Канада. Похований на Цвинтарі святого Володимира у Оквіллі.
Сім'я
- Дружина: (Бойко Ярослава Володимирівна)
- Син: Плав'юк Орест Миколайович
- Син: Плав'юк Нестор Миколайович
- Дочка: Плав'юк Уляна Миколаївна
- Дочка: Плав'юк Оксана Миколаївна
Також має 9 онуків та 4 правнуків.
Нагороди
Україна
- Орден «За заслуги» III ступеня (№ 1140/96 від 29 листопада 1996) — за особистий внесок у розвиток української державності, активну громадську та гуманістичну діяльність
- Орден князя Ярослава Мудрого II ступеня (№ 754/2002 від 22 серпня 2002) — за визначні особисті заслуги перед Україною у становленні її незалежності, збереженні та розвитку традицій державотворення
- Орден князя Ярослава Мудрого I ступеня (№ 498/2007 від 5 червня 2007) — за самовіддане служіння українському народові, визначні особисті заслуги у відродженні незалежності України
- Орден Святого рівноапостольного князя Володимира Великого
Пам'ять
- (Вулиця Миколи Плав'юка) існує в деяких населених пунктах України.
- Постановою № 184-VIII Верховної Ради України від 11 лютого 2015 року 90 років з дня народження Миколи Плав'юка відзначалося на державному рівні.
- У січні 2017 року на фасаді ратуші міста Снятин було відкрито меморіальну дошку. https://galka.if.ua/na-frankivshhini-vidkrili-memorialnu-doshku-ostannomu-prezidentu-unr-v-ekzikli-foto/
Примітки
- 1992: останній президент УНР передає Кравчуку клейноди. Українська правда. 22 січня 2012. Процитовано 4 листопада 2015.
- УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 176/93. Про прийняття до громадянства України Плав'юка М.В. Офіційний портал Верховної Ради України. 18 травня 1993. Процитовано 4 листопада 2015.
- Керівні органи Організації українських націоналістів, Микола Плав'юк народився 5 червня 1925 року
- Помер останній Президент УНР у екзилі Микола Плав'юк. День. 10 березня 2012. Процитовано 4 листопада 2015.
- за іншими даними, 1927, див. Енциклопедія історії України, 8-й том. — С. 265—266.
- Богдан Червак (11 березня 2012). Ким був для України націоналіст Микола Плав’юк?. Українська правда. Процитовано 4 листопада 2015.
- Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незале... | від 09.04.2015 № 314-VIII. zakon3.rada.gov.ua. Процитовано 27 серпня 2018.
- Віктор Вербич (18 серпня 2004). . . Архів оригіналу за 20 червня 2015. Процитовано 4 листопада 2015.
- Ярема Дух (9 квітня 2008). . Пластовий портал. Архів оригіналу за 23 липня 2011. Процитовано 4 листопада 2015.
- Помер останній президент УНР (фото). УНІАН. 12 березня 2012. Процитовано 4 листопада 2015.
- . Світовий Конґрес Українців. Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 4 листопада 2015.
- Михайло Роль. Десятий Президент. Україна молода. Процитовано 4 листопада 2015.
- . Interfax.by. 12 травня 2008. Архів оригіналу за 13 вересня 2019. Процитовано 4 листопада 2015. (рос.)
- УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 498/2007. Про нагородження М. Плав'юка орденом князя Ярослава Мудрого. Офіційний портал Верховної Ради України. 5 червня 2007. Процитовано 4 листопада 2015.
- УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 754/2002. Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого. Офіційний портал Верховної Ради України. 22 серпня 2002. Процитовано 4 листопада 2015.
- УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 1140/96. Про нагородження відзнакою Президента України - орденом "За заслуги". Офіційний портал Верховної Ради України. 29 листопада 1996. Процитовано 4 листопада 2015.
- Цвинтар св. Володимира. Оквілл, Онтаріо. Канада. Ukrainian necropolis in Canada.
- Політика // Голос України. — Україна : Верховна Рада України, . — С. 4.
Джерела та література
- Плав'юк Микола Васильович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 265—266. — .
- Керівні органи Організації українських націоналістів. Організація українських націоналістів.
- Інтелектуальний календар: 10 березня. Україна Incognita. День.
- Вічна пам’ять Миколі Плав'юку // Слово Просвіти. — Україна : ВТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, .
Література
- Кучерук О. С., Черченко Ю. А. Плав'юк Микола Васильович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 265. — .
- Крушинський В. Плав'юк Микола Васильович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — Київ: Парламентське видавництво, 2011. — С.558
- Микола Плав'юк: Україна - життя моє. -- Київ: Видавництво ім. Олени Теліги, 2002. -- .-- Т.1: Терен В.Від селянського сина -- до державника/ В. Терен, Ю. Хорунжий. -- 352 с.; іл. -- .
- Павлюк І. Ці три томи — то ми…: [Рецензія на книгу Президента Української Народної Республіки в екзилі М. Плав'юка — «Україна — життя моє. — К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 2002» // Українське слово. — 2003. — 30 жов. — 5 лист.
Посилання
- Плав'юк Микола Васильович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.114-116
- Плав'юк // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — .
- Обличчя Незалежності де жила українська незалежність під час окупації СРСР
| Попередник (Микола Лівицький) |  | 4-й Президент УНР 1989-1992 | | Наступник Леонід Кравчук |
| Попередник (Денис Квітковський) |  | 5-й Голова ОУН 1979-2012 | | Наступник Богдан Червак |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет