Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Пимен Пеґов (у миру Павло Григорович Пєгов; 26.10.1875, за ін. даними, 1876—1942) — російський та грузинський церковний діяч. Ректор Тифліської духовної семінарії та 2-ий Екзарх Грузії Відомства православного сповідання Російської імперії. В часи большевизму — архієпископ Подільський і Брацлавський, митрополит Київський і всієї України для Української православної автокефальної церкви (УПАЦ; за статутом — Всеукраїнська спілка релігійних громад Православної автокефальної синодальної церкви; інші назви — Обновленсько-синодальна церква, «Жива церква», із 1925 — Всеукраїнська православна автокефальна синодальна церква; див. Обновленський рух). Кандидат богослов'я (1901).
| Пимен (Пєгов) | |
| Альма-матер: | Казанська духовна академія |
|---|---|
| Діяльність: | священник |
| Народження: | 26 жовтня (7 листопада) 1875 Удільно-Дуваней, d, Уфимська губернія, Російська імперія |
| Смерть: | 14 грудня 1937 (62 роки) Харків, Українська РСР, СРСР |
| Автограф: |  |
| Нагороди: | |
 | |
Життєпис
Народився в Уфимській губернії в селянській родині. 1895 закінчив Уфимську духовну семінарію РПЦ, того ж року його призначили наглядачем Уфимського духовного училища. 1897—1901 навчався в Казанській духовній академії РПЦ, 1898 прийняв чернечий постриг і був рукопокладений у сан ієродиякона, 1900 — у сан ієромонаха. 1901 отримав ступінь кандидата богослов'я, того ж року став викладачем Уфимського духовного училища. Із 1902 — голова Уфимського відділення Єпархіальної училищної ради.
Із 1903 — помічник наглядача Уфимського духовного училища, із грудня 1903 й до 1906 — наглядач Солікамського духовного училища. 1904 піднесений до звання соборного ченця Московського Донського ставропігійного монастиря. 1906 призначений наглядачем Бугурусланського духовного училища. 15 серпня 1907 піднесений до сану архімандрита і призначений ректором Тифліської духовної семінарії. Одночасно був членом Грузино-Імеретинської синодальної контори.
13 лютого 1911 піднесений до сану єпископа Бакинського, 2-го вікарія екзарха Грузії. Із 13 грудня 1912 по 12 лютого 1915 — єпископ Єреванський, вікарій екзарха Грузії. Із 1914 тимчасово керував Грузинським екзархатом РПЦ. 12 лютого 1915 призначений єпископом Балтським, вікарієм Подільської єпархії. 1918—21 — єпископ Подільський і Брацлавський. 1921 піднесений до сану архієпископа й до 1923 посідав кафедру архієпископа Подільського і Брацлавського.
У жовтні 1923 на соборі в Харкові архієпископ Пимен проголосив утворення Української синодальної церкви та очолив її синод із титулом митрополита Харківського. Був викладачем Вищої української богословської школи. Організатор Всеукраїнських соборів 1925 і 1928, домігся соборного скасування постанов обновленського Помісного собору 1923 про визнання рівнозначним і рівночесним білого та чернечого єпископату, заборони повторних шлюбів для духовенства.
27 січня 1925 як голова Всеукраїнського Священного Синоду увійшов до складу Всеросійського з'їзду Пленуму Священного Синоду. Був делегатом 3-го Всеросійського собору (обновленського). Після перенесення столиці України до Києва — митрополит Київський і всієї України.
Останні роки
16 лютого 1935 через небажання підкоритися єдиному керівництву Священного Синоду Православних церков СРСР звільнений за штат. Після повернення до патріаршої РПЦ знову посів кафедру архієпископа Подільського і Брацлавського.
Помер у тюрмі Куп'янська.
Див. також
Джерела та література
- Білан Г. Нарис до біографії митрополита Пимена // Бористен. — 2004. — № 8 (158).
- Тригуб О. П. Розкол Російської православної церкви в Україні (1922-39 рр.): між державним політичним управлінням та реформацією: Монографія. — Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. — 300 с. — .
- Євсєєва Т. М. Пимен // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 207. — .
- Лавринов В. В., прот. Обновленческий раскол в портретах его деятелей. — М.: Общество любителей церковной истории, 2016. — С. 474—475. — 736 с. — (Материалы по истории Церкви. Книга 54). — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Pimen Pegov u miru Pavlo Grigorovich Pyegov 26 10 1875 za in danimi 1876 1942 rosijskij ta gruzinskij cerkovnij diyach Rektor Tifliskoyi duhovnoyi seminariyi ta 2 ij Ekzarh Gruziyi Vidomstva pravoslavnogo spovidannya Rosijskoyi imperiyi V chasi bolshevizmu arhiyepiskop Podilskij i Braclavskij mitropolit Kiyivskij i vsiyeyi Ukrayini dlya Ukrayinskoyi pravoslavnoyi avtokefalnoyi cerkvi UPAC za statutom Vseukrayinska spilka religijnih gromad Pravoslavnoyi avtokefalnoyi sinodalnoyi cerkvi inshi nazvi Obnovlensko sinodalna cerkva Zhiva cerkva iz 1925 Vseukrayinska pravoslavna avtokefalna sinodalna cerkva div Obnovlenskij ruh Kandidat bogoslov ya 1901 Pimen Pyegov Alma mater Kazanska duhovna akademiya Diyalnist svyashennik Narodzhennya 26 zhovtnya 7 listopada 1875 Udilno Duvanej d Ufimska guberniya Rosijska imperiya Smert 14 grudnya 1937 1937 12 14 62 roki Harkiv Ukrayinska RSR SRSR Avtograf Nagorodi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Pegov ZhittyepisNarodivsya v Ufimskij guberniyi v selyanskij rodini 1895 zakinchiv Ufimsku duhovnu seminariyu RPC togo zh roku jogo priznachili naglyadachem Ufimskogo duhovnogo uchilisha 1897 1901 navchavsya v Kazanskij duhovnij akademiyi RPC 1898 prijnyav chernechij postrig i buv rukopokladenij u san iyerodiyakona 1900 u san iyeromonaha 1901 otrimav stupin kandidata bogoslov ya togo zh roku stav vikladachem Ufimskogo duhovnogo uchilisha Iz 1902 golova Ufimskogo viddilennya Yeparhialnoyi uchilishnoyi radi Iz 1903 pomichnik naglyadacha Ufimskogo duhovnogo uchilisha iz grudnya 1903 j do 1906 naglyadach Solikamskogo duhovnogo uchilisha 1904 pidnesenij do zvannya sobornogo chencya Moskovskogo Donskogo stavropigijnogo monastirya 1906 priznachenij naglyadachem Buguruslanskogo duhovnogo uchilisha 15 serpnya 1907 pidnesenij do sanu arhimandrita i priznachenij rektorom Tifliskoyi duhovnoyi seminariyi Odnochasno buv chlenom Gruzino Imeretinskoyi sinodalnoyi kontori 13 lyutogo 1911 pidnesenij do sanu yepiskopa Bakinskogo 2 go vikariya ekzarha Gruziyi Iz 13 grudnya 1912 po 12 lyutogo 1915 yepiskop Yerevanskij vikarij ekzarha Gruziyi Iz 1914 timchasovo keruvav Gruzinskim ekzarhatom RPC 12 lyutogo 1915 priznachenij yepiskopom Baltskim vikariyem Podilskoyi yeparhiyi 1918 21 yepiskop Podilskij i Braclavskij 1921 pidnesenij do sanu arhiyepiskopa j do 1923 posidav kafedru arhiyepiskopa Podilskogo i Braclavskogo U zhovtni 1923 na sobori v Harkovi arhiyepiskop Pimen progolosiv utvorennya Ukrayinskoyi sinodalnoyi cerkvi ta ocholiv yiyi sinod iz titulom mitropolita Harkivskogo Buv vikladachem Vishoyi ukrayinskoyi bogoslovskoyi shkoli Organizator Vseukrayinskih soboriv 1925 i 1928 domigsya sobornogo skasuvannya postanov obnovlenskogo Pomisnogo soboru 1923 pro viznannya rivnoznachnim i rivnochesnim bilogo ta chernechogo yepiskopatu zaboroni povtornih shlyubiv dlya duhovenstva 27 sichnya 1925 yak golova Vseukrayinskogo Svyashennogo Sinodu uvijshov do skladu Vserosijskogo z yizdu Plenumu Svyashennogo Sinodu Buv delegatom 3 go Vserosijskogo soboru obnovlenskogo Pislya perenesennya stolici Ukrayini do Kiyeva mitropolit Kiyivskij i vsiyeyi Ukrayini Ostanni roki 16 lyutogo 1935 cherez nebazhannya pidkoritisya yedinomu kerivnictvu Svyashennogo Sinodu Pravoslavnih cerkov SRSR zvilnenij za shtat Pislya povernennya do patriarshoyi RPC znovu posiv kafedru arhiyepiskopa Podilskogo i Braclavskogo Pomer u tyurmi Kup yanska Div takozhUkrayinska sinodalna cerkvaDzherela ta literaturaBilan G Naris do biografiyi mitropolita Pimena Boristen 2004 8 158 Trigub O P Rozkol Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi v Ukrayini 1922 39 rr mizh derzhavnim politichnim upravlinnyam ta reformaciyeyu Monografiya Mikolayiv Vid vo ChDU im Petra Mogili 2009 300 s ISBN 978 966 336 170 3 Yevsyeyeva T M Pimen Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2011 T 8 Pa Prik S 207 ISBN 978 966 00 1142 7 Lavrinov V V prot Obnovlencheskij raskol v portretah ego deyatelej M Obshestvo lyubitelej cerkovnoj istorii 2016 S 474 475 736 s Materialy po istorii Cerkvi Kniga 54 ISBN 978 5 9906510 7 4