Олекса ндр Валенти нович Петрушов 10 жовтня 1967 19671010 Дніпропетровськ 12 серпня 2014 Мандрикине український військов

Олександр Валентинович Петрушов;
	Солдат
Загальна інформація
Народження	10 жовтня 1967; Дніпропетровськ
Смерть	12 серпня 2014 (46 років); Мандрикине
Поховання	Дніпро
Alma Mater	НТУ ДП
Псевдо	«Шураві»
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Формування	ДУК
Війни / битви	Війна в Афганістані (1979—1989); Війна на сході України Бої за Авдіївку;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня Медаль «За бойові заслуги» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» Пам'ятна медаль «25 років виведення військ з Афганістану»
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня Медаль «За бойові заслуги» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» Пам'ятна медаль «25 років виведення військ з Афганістану»

Олекса́ндр Валенти́нович Петрушов (10 жовтня 1967(19671010), Дніпропетровськ — 12 серпня 2014, Мандрикине) — український військовик, солдат Збройних сил України, боєць Добровольчого корпусу «Правого Сектору», учасник російсько-української війни.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем (Петрушов).

Життєпис

Народився 10 жовтня 1967 року в місті Дніпропетровськ. Військову службу почав 1988 року в Афганістані (Кандагар), далі служив на острові Ітуруп.

Повернувшись до м. Дніпра, у 1993 році завершив навчання в Національному гірничому університеті, здобувши спеціальність на електротехнічному факультеті. Протягом десяти років працював електриком на Нижньодніпровському заводі, в подальшому став приватним підприємцем.

З квітня 2014 року — доброволець, брав участь у багатьох боях. У травні — серпні був командиром розвідувально-штурмової групи, брав участь у штурмі та визволенні Карлівки, Авдіївки, околиць м. Донецька. В кінці літа — був поданий до нагороди.

Вдень 12 серпня 2014 року автобус групи бійців ДУК потрапив у засідку на блокпосту поблизу Донецька на об'їзній трасі поблизу селища залізничної станції Мандрикине. Врятуватися вдалося тільки трьом бійцям, які потрапили в полон. Серед них був командир групи Марлен Місіратов «Татарин» та два брати Мартинових, Олег та Андрій.

Похований на кладовищі у дніпровському районі Діївка.

Лишились дружина Ольга Олександрівна та син Олег.

Нагороди

Медаль «За бойові заслуги»;
Медаль «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного афганського народу»;
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»;
Медаль «Захиснику Вітчизни»;
Нагрудний знак «Воїну-інтернаціоналісту»;
Пам'ятна медаль «20 років виводу військ з Афганістану»;
Пам'ятна медаль «25 років виведення військ з Афганістану»;
В 2021 році був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно);
його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 4, місце 36.
вшановується 12 серпня на ранковому церемоніалі загиблих українських героїв, які загинули в різні роки внаслідок російської агресії.

Примітки

Посилання

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Указ Президента України № 97/2021 від 12.03.2021 року «Про відзначення державними нагородами України»

[2] Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 12 серпня