Парасимпати чна нерво ва систе ма частина автономної нервової системи пов язана з симпатичною нервовою системою і в певн

Парасимпати́чна нерво́ва систе́ма — частина автономної нервової системи, пов'язана з симпатичною нервовою системою, і в певних умовах функціонально їй протиставляється. У парасимпатичній нервовій системі ганглії розташовані безпосередньо в органах або на підходах до них, тому прегангліонарні волокна довгі, а постгангліонарні — короткі. Термін парасимпатична — тобто навколосимпатична — був запропонований (Д. Н. Ленглі) наприкінці XIX — початку XX століття.

Ембріологія

Ембріональним джерелом парасимпатичної системи є . Парасимпатичні вузли голови утворюються шляхом з середнього і довгастого мозку. Периферичні парасимпатичні ганглії травного каналу походять з двох ділянок гангліозної пластинки — вагусної і попереково-кресцової.

Анатомія

Інервація органів автономною нервовою системою з симпатичною нервовою системою поміченою червоним і парасимпатичною системою — блакитним

У ссавців в парасимпатичній нервовій системі виділяють центральний і периферичний відділи. Центральний відділ включає ядра головного мозку і крижового відділу спинного мозку.

Основну масу парасимпатичних вузлів становлять дрібні ганглії, дифузно розкидані в товщі або на поверхні внутрішніх органів. Для парасимпатичної системи характерна наявність довгих відростків у прегангліонарних нейронів і надзвичайно коротких — у постгангліонарних. При цьому парасимпатичні волокна іннервують певні зони тіла (винятком є травна система).

Головний відділ підрозділяють на середнемозкову і подовжнемозкову частини. Середньомозкова частина представлена ядром (Якубовича)-Едінгера-Вестфаля, розташованим поблизу передніх горбів чотирьохгорбкового тіла на дні Сильвієвого водопроводу. У частину входять ядра VII, IX, X черепно-мозкових нервів.

Прегангліонарні волокна від ядра Едінгера-Вестфаля, виходять у складі окорухового нерва (III пара ЧМН), і закінчуються на ефекторних клітинах війкового ганглія (лат. gangl. ciliare). вступають в очне яблуко і йдуть до м'язів системи акомодації і сфінктера зіниці.

Волокна парасимпатичної системи так само входять до складу лицевого і язикоглоткового нервів. Ядра спинномозкового центру розташовуються в ділянці II–IV крижових сегментів, в бічних рогах сірої речовини спинного мозку.

Основним парасимпатичним нервом є блукаючий нерв (лат. N. vagus), який на ряду з (аферентними) і (еферентними) парасимпатичними волокнами включає чутливі і рухові соматичні, і еферентні симпатичні волокна.

Фізіологія

Переважно нейрони парасимпатичної нервової системи є (холінергічними). Хоча відомо, що разом з основним медіатором постгангліонарні аксони одночасно виділяють пептиди (наприклад (VIP)). Крім того у птахів у війковому ганглії разом з хімічною передачею присутня і електрична. Відомо, що парасимпатична стимуляція в одних органах викликає гальмівну дію, в інших — збуджуючу відповідь. У будь-якому випадку, дія парасимпатичної системи протилежна симпатичної (виняток — дія на слинні залози, де і симпатична і парасимпатична нервова система викликають активацію залоз).

Парасимпатична нервова система іннервує райдужну оболонку, слізну залозу, піднижньощелепну, під'язикову і залози, легені і бронхи, серце (зменшення частоти і сили серцевих скорочень), стравохід, шлунок, товсту і тонку кишку (посилення секреції залозистих клітин).

Тобто парасимпатична нервова система активізується коли людині потрібно відновити запаси енергії, на відміну від симпатичної.

Див. також

Примітки

Netter. Atlas of Human Anatomy, Fourth Ed. Saunders Elsevier. 2003. ^[]

Посилання

Парасимпатична частина вегетативної нервової системи

Це незавершена стаття з анатомії.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Netter. Atlas of Human Anatomy, Fourth Ed. Saunders Elsevier. 2003. ^[]