Орсон Уеллс

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Веллс.

Джордж О́рсон Ве́ллс (англ. George Orson Welles; 1915—1985) — американський кінорежисер, сценарист, актор і продюсер, який активно працював у кіно, театрі, телебаченні та радіо.

Орсон Веллс
англ. Orson Welles
Орсон Веллс
Орсон Веллс
Ім'я при народженні	Джордж Орсон Веллс
Дата народження	6 травня 1915(1915-05-06)^[1]^[2]^[…]
Місце народження	Кеноша, Вісконсин, США^[4]
Дата смерті	10 жовтня 1985(1985-10-10)^[1]^[2]^[…] (70 років)
Місце смерті	Лос-Анджелес, Каліфорнія, США^[1]
Поховання	Ронда^[5]
Громадянство	США
Релігія	християнство і атеїзм
Alma mater	^d і ^d
Професія	кінорежисер, актор, сценарист, кінопродюсер, фокусник, характерний актор, драматург, радіоведучий, фокусник, актор театру, продюсер театру, телеактор, актор озвучування, кіноактор, режисер, продюсер, письменник
Кар'єра	1934–1985
Членство	Академія красних мистецтв Франції
Нагороди	премія «Оскар» в номінації за найкращий сценарій в 1941 році за фільм «Громадянин Кейн» премія «Золота пальмова гілка» в 1952 році за фільм «Отелло» нагорода Французького товариства кінокритиків в 1964 році за фільм («Процес») премія Американського кіноінституту «За видатні заслуги в кінематографі» в 1975 році
IMDb	ID 0000080
Офіційний сайт
Орсон Веллс у Вікісховищі

Відомий своїм новаторством щодо драматичних вистав, Орсон Веллс знаний як один із найдосконаліших драматичних акторів двадцятого століття, особливо у своїх ранніх роботах, навіть незважаючи на складні відносини з Голлівудом. Його відмінний режисерський стиль відзначається багаторівневими, нелінійними формами оповіді, використанням інноваційного освітлення й світлотіні, унікальних кутів камери, запозичених із радіометодів та глибоких фокусних кадрів. Веллс за свою довгу кар'єру в кіно зазнав чимало утисків з боку щодо художнього стилю й техніки, через що багато з його фільмів було сильно відредаговано, а деякі з них узагалі не випускали на екран. Його було прославлено як «креативного художника» і як «останнього автора».

Орсон Веллс уперше здобув національну та міжнародну популярність як режисер і відник 1938-го, коли створив радіоспектакль за романом Герберта Веллса «Війна світів». Тим часом презентовано драму з антології «Театр Меркурія в повітрі» (Mercury Theatre on the Air).

«Громадянин Кейн» (1941), його перший фільм з «RKO Pictures», у якому Орсон Веллс знявся в знаменитій ролі Чарльза Фостера Кейна, часто вважається одним із найкращих фільмів всіх часів і народів. Деякі з його фільмів, у тому числі (The Magnificent Ambersons) (1942), (Touch of Evil) (1958), (Chimes at Midnight) (1965), також уважають за беззаперечні шедеври.

У 2002 році, у результаті двох окремих опитуваннь серед режисерів і критиків, що їх здійснив Британський інститут кінематографії (British Film Institute), Орсона Веллса було названо найвидатнішим режисером в історії кіно. Крім того, Орсон Веллс увійшов у список AFI 100 років…100 зірок (100 Years…100 Stars), де посів 16 сходинку; таким чином його визнали одним із найкращих американських акторів.

Життєпис

Молодість і кар'єра

Орсон Веллс народився 6 травня 1915 року, у місті Кеноша, штат Вісконсин та був підданим Римської католицької церкви. Незважаючи на статки батьків, Веллс зазнав багато труднощів у дитинстві. У 1919 році його батьки розлучилися і переїхали до Чикаго. Батько, Річард, який заробив свій статок як винахідник популярних ламп для велосипедів, став алкоголіком та перестав працювати. Мати Веллса, Беатріс (від народження Айвз), була піаністкою та грала під час лекцій доктора Дадлі Вотсона в Чиказькому Художньому Інституті (Art Institute of Chicago) на підтримку сина і себе. Беатріс померла від жовтяниці 10 травня 1924 року в лікарні Чикаго, через чотири дні після дев'ятого дня народження Веллса. Після смерті матері Веллс перестав цікавитися музикою. Він був доправлений до доктора Дадлі Вотсона та жив з його родиною в будинку батька доктора Уотсона «Трілліум Dell», на Маршман проспекті в Гайленд-Парк, штат Іллінойс. У 10 років Орсон із третьою дочкою доктора Вотсона, Марджорі (того ж віку), втекли з дому. Вони були знайдені через тиждень: співали і танцювали заради грошей на розі вулиці в Мілвокі. Батько помер, коли Орсону було 15 років. Після закінчення школи для хлопчиків (Todd Seminary for Boys) — незалежної школи у Вудстоці, штат Іллінойс, Моріс Бернстайн, лікар з Чикаго, став його опікуном.

До школи Веллс прийшов під впливом Роджера Гілла, викладача, який згодом став директором. Гілл ввів Веллса в специфічне освітнє середовище та надав йому неоціненну допомогу своїм творчим досвідом, що дозволило Веллсу зосередити увагу на предметах, які його цікавили. Веллс поставив перші театральні експерименти та постановки саме в школі.

Після смерті батька Веллс подорожував Європою з невеликою сумою успадкованих грошей. Пізніше Веллс розповідав, що під час мальовничої подорожі Ірландією, він завітав до Гейт-театру у Дубліні та стверджував, що він зірка Бродвею. Менеджер Гейт-театру Хілтон Едвардс пізніше сказав, що не повірив йому, але був вражений його нахабством та деякою емоційністю під час його прослуховування. Веллс дебютував на сцені Гейт-театру в 1931 році, виступаючи у ролі єврея Зюсса Герцога. Він виступав із великим успіхом, якого досяг у Сполучених Штатах. Дуже добре також грав допоміжні ролі. Після повернення в США, він зрозумів, що його слава недовговічна, і звернувся до написання проекту в школу Тодд. Веллс побував у Північній Африці, працюючи над ілюстраціями до книги Everybody's Shakespeare, які залишилися у пресі протягом десятиліть.

У 1933 році він гастролював у 3 театрах поза бродвейських постановках із компанією Кетрін Корнелл, у тому числі дві ролі у виставі «Ромео і Джульєтта». Невгамовний і нетерплячий через скасування запланованої вистави «Ромео і Джульєтта» на Бродвеї, Веллс поставив драму фестивалю зі своєї школи, запросивши Micheal MacLíammóir і Hilton Едвардс з воріт театр в Дубліні з'явиться, поряд з новими світильниками-Йорку етапі. Це був великий успіх. Подальше відродження «Ромео і Джульєтта» Корнелла зробило відомим ім'я Орсона для Джона Хаусмана, який займався кастингом незвичайних акторів для головної ролі проекту у Федеральному Театрі.

У 1935 Веллс був доповнює свій дохід у театрі працюючи на радіо в Манхеттені, працюючи з багатьма акторами, які пізніше складуть ядро його Меркурія театру.

Він одружився з уродженкою Чикаго, актрисою Вірджинією Ніколсон в 1934 році, і що він вистрілив в 8 хвилин мовчання короткометражний фільм "Серця Вік разом з нею. У подружжя була одна дочка, Крістофер. Повернувшись в Америку, Веллс завдяки протекції письменника Торнтона Уйльдера влаштувався актором в пересувну театральну трупу, а 14 квітня 1936 року в театрі «Лафайєт» відбулася скандальна прем'єра вистави «Макбет» в його постановці.

У 1937 році Веллс і продюсер Джон Хаузмен організували на Бродвеї власну антрепризу — «Меркьюрі-тіетр» (Mercury Theatre). Тут Веллс домігся міжнародного визнання за новаторський для того часу підхід до постановки шекспірівського «Юлія Цезаря»: одягнені в сучасні костюми актори грали на сцені без декорацій, освітлені химерним світлом.

У 1938 році трупа «Меркьюрі-тіетр» стала виступати з щотижневими радіоспектакль на каналі CBS. Радіотеатр відкрився постановкою «Дракули» Брема Стокера. Незабаром Веллс здійснив радіовиставу за романом Герберта Веллса «Війна світів», зробивши пародію на радіорепортаж з місця подій. Дія було перенесено в «зараз», в 30 жовтня (переддень Дня всіх святих, коли прийнято лякати і розігрувати оточуючих) 1938 року в штат Нью-Джерсі. З шести мільйонів чоловік, що слухали трансляцію, один мільйон повірив у реальність того, що відбувається. Виникла масова паніка, десятки тисяч людей кидали свої будинки (особливо після призову нібито президента Рузвельта зберігати спокій), дороги були забиті біженцями, американці кинулися якнайдалі від Нью-Джерсі, а моторизована поліція, навпаки, була спрямована в Нью-Джерсі. Телефонні лінії були паралізовані: тисячі людей повідомляли про нібито побачених кораблях марсіан владі. На флоті були скасовані звільнення на берег. Згодом владі знадобилося 6 тижнів на те, щоб переконати населення в тому, що напади не відбувалося. Після постановки радіошоу набуло скандальну популярність, і в грудні того ж року його спонсором стала компанія «Кемпбелл Суп» (Campbell Soup). Радіотеатр змінив назву на «Кемпбелл Плейхаус» (Campbell Playhouse). Що збільшився завдяки спонсорській підтримці бюджет дозволив запрошувати для участі в постановках зірок театру і кіно, таких як Лоуренс Олів'є, Лайонел Беррімор та інші (зворотним боком спонсорської підтримки стала необхідність включати в кожен випуск по три і більше реклами супів Кемпбелл). В цілому, Веллс взяв участь в 78 постановках (з них 56 в рамках «Кемпбелл Плейхаус»), після чого змушений був покинути шоу в кінці березня 1940 року через неможливість поєднувати участь в радіоспектаклях з роботою в кіно. Після відходу Веллса постановки продовжували виходити протягом ще одного сезону.

Молодим режисером зацікавився Голлівуд. Веллс вимагав контракту, що забезпечує йому творчу свободу. Після довгих переговорів такий контракт був підписаний. На студії «РКО» 24-річний Веллс отримав унікальну можливість бути одночасно і автором, і актором, і режисером.

Правда, незабаром з'ясувалося, що теми, які цікавили Веллса, «не годилися», його сценарії не подобалися, знаменитості відмовлялися у нього зніматися, а керівництво студії не вирішувалося фінансувати картину без кінозірок …

Протягом одинадцяти місяців точилися суперечки. Втім, Веллс не втрачав часу і напружено вивчав кінотехніку і кіномистецтво.

До кінця 30 липня 1939 він приступив до зйомок фільму «Громадянин Кейн». На всі основні ролі Орсон запросив акторів театру «Меркюрі». У жовтні 1940 року Веллс завершив роботу над фільмом. На загальну думку, дебютна робота 25-річного режисера стала тим єдиним фільмом, який після приходу звуку в кіно справив значний вплив на світовий кінематограф. Розповідаючи історію Кейна, Веллс і його співавтор Герман Манкевич багато почерпнули з біографії газетного магната Вільяма Рендольфа Херста. Дізнавшись про це, мільярдер обіцяв продюсерам великі гроші, якщо вони знищать негатив. Фільм проте вийшов в прокат, але газети Херста зробили все, щоб його потопити. Студія втратила 150 тисяч доларів.

Зйомку своєї другої картини — «Чудові Емберсони» (1942) — Веллс закінчив в той час, коли падали бомби на Перл Харбор. Потім він взяв участь як актор, сценарист і продюсер в створенні детективного фільму «Подорож в страх».

У цей час у Голлівуді проводили боротьбу з марнотратством. Їх «Емберсони», ще не змонтованих, вирізали (без відома автора) кілька важливих сцен і оголосили фільм комерційним провалом. Веллса зобов'язали сплатити переробки «Подорожі в страх» і грубо виставили за двері «РКО».

Веллс продовжував працювати на радіо як автор і актор (а під час війни і як пусбліціст-оглядач), брав участь у концертах для відбувають на фронт олдат — він показував фокуси. 7 червня 1944, всього через добу після висадки союзників, Орсон вів захоплюючий репортаж з Нормандії.

Веллс був лібералом лівого спрямування і підтримував прогресивні перетворення президента Рузвельта як член його знаменитого «мозкового тресту». Президент навіть радився з ним з приводу своїх промов. Орсон брав участь у передвиборній компанії Рузвельта.

З січня 1945 року Веллс вів рубрику політичних новин у ряді центральних газет, а після війни поєднував роботу в театрі з діяльністю на телебаченні.

Нарешті завдяки особистій підтримці відомого продюсера Семюеля Спігель, йому вдалося повернутися на кіностудію в ролі постановника. Правда, умови були жорсткі: Спігель контролював не лише монтаж, але і зйомки. Можливо, саме з цієї причини антифашистський фільм «Чужинець» (1946) не став найкращим твором Веллса.

У 1948 році Орсон отримав можливість поставити ще дві картини: («Леді з Шанхаю») і «Макбет». Після невдалого прокату обох картин режисер був змушений переїхати до Європи.

Нова сторінка творчості Веллса відкрилася 1962 роком. Протягом п'яти наступних років йому вдалося зняти три фільми, процес створення яких він контролював на всіх стадіях, від сценарію до остаточного монтажу: «Процес» (1962), «Опівнічні дзвони» («Фальстаф», 1966) і «Безсмертна історія» (1967).

У 1975 році на екрани вийшов художньо-документальний фільм «Ф як фальшивка» (1975), який став останньою великою роботою майстра.

Веллс виконував головні ролі у всіх своїх фільмах, грав також у картинах інших режисерів. Однією з його найвідоміших акторських робіт стала роль Гаррі Лайма — жвавого і безпринципного ділка, який спекулює в роки війни на «чорному ринку» («Третя людина» — The Third Man, 1949).

Помер в Лос-Анджелесі 10 жовтня 1985 року від інфаркту.

Особисте життя

Орсон Веллс офіційно був тричі одружений. Перший шлюб з акторкою Вірджинією Ніколсон був зареєстрований у 1934 році. Пара розлучилася у 1940. У них народилася дочка Крістофер 27 березня 1938 року. Наступним захопленням Орсона стала мексиканська акторка (Долорес дель Ріо). Та стосунки протримались лише два роки. У 1943-му він одружився з Рітою Гейворт. У них народилась донька Ребекка. Ріта подала на розлучення у 1949 році. Третьою та останньою дружиною стала італійська акторка . Вони зустрілись влітку 1952 року, через три роки пара побралася. У 1961 році Веллс на зйомках стрічки «Процес» знайомиться з хорватською акторкою (Ойєю Кодар). Дружина не стала завадою для початку стосунків між закоханими. Вони тривали до смерті Веллса у 1985 році.

Режисерська рука

Характерним для творчості Веллса є часте використання дзеркальних відображень і тіней.

«Я хочу представити вам фільм про шахрайство, про фальсифікації, про брехню. Будь-яка історія, якби її було розказано на ринку, біля каміна або в кіно, майже, напевно, брехлива, але обіцяю вам, що на цей раз все буде інакше. Все, що ви почуєте від нас протягом наступної години, буде правдою, заснованою на перевірених фактах».- про фільм «Ф як Фальшивка».

«Уже в „Громадянинові Кейні“, але з іще більшою силою в наступних картинах Орсона Веллса виражено його надзвичайно особисте, відкрите і благородне бачення світу». — Франсуа Трюффо.

"Орсон Веллс, цей примхливий геній, усюди дотримується особистого інтересу і прямо каже нам таке: "Прошу вибачення за те, що я негідник; моєї провини немає в тому, що я геній; я вмираю, любіть мене». — Франсуа Трюффо.

У 2018 році похідний прикметник від прізвища режисера Wellesian було включено до Оксфордського словника англійської мови.

Культурний вплив

На кіно

• «…» Чудових Емберсонів «я подивився на кілька років раніше і довго був під сильним враженням. А побачивши „Громадянина Кейна“, був настільки ж ошелешений, як і всі навколо». — Федеріко Фелліні.
• "Мої улюблені фільми Веллса — "Леді з Шанхаю "і, звичайно ж, "Печать зла «. Приголомшливий фільм! Я часто повертаюся до нього, ми кілька разів переглядали його разом з Томом Еллінгом. А ще я маю слабкість до „Леді з Шанхаю“, напевно, через всіх цих фокуси з дзеркальними відображеннями. Сцена в залі з дзеркалами просто геніальна, її цитує Вуді Аллен у фільмі „Загадкове вбивство в Манхеттені“». — Ларс фон Трієр.

На музику

Крім кінофільмів, внесок Веллса є і в музиці. Американський хеві-метал-колектив Manowar вставив його голос у свої пісні «Dark Avenger» і «Defender». У цих піснях Веллс виступає як оповідач. «Dark Avenger» вийшов в 1982-му році в альбомі «Battle Hymns». «Defender» продовжує існувати в 2-х версіях. Оригінальна версія була записана орієнтовно в 1983 році, натомість альбомна, перероблена, вийшла вже в 1987 році з альбомом «Fighting The World», вже після смерті самого Веллса.

Крім того, голос Орсона Веллса можна почути і в альбомі відомої артрок-групи Alan Parsons Project Tales of Mystery and Imagiation (оновлене CD-перевидання 1987 року), де він також виступив в ролі оповідача.

Фільмографія

Актор

Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
1934	кф		The Hearts of Age	Смерть
1938	ф		Too Much Johnson	Кейстон Коп
1939	кф	Зелена богиня	The Green Goddess	Раджа / оповідач
1940	ф		Swiss Family Robinson	оповідач
1941	ф	Громадянин Кейн	Citizen Kane	Чарльз Фостер Кейн
1942	ф		The Magnificent Ambersons	оповідач
1943	ф		Journey Into Fear	Полковник Хакі
1943	ф		Jane Eyre	Едвард Рочестер
1946	ф		Tomorrow Is Forever	Джон Ендрю Макдональд / Ерік Кесслер
1946	ф	(Чужинець)	The Stranger	Професор Чарльз Ранкин
1946	ф		Duel in the Sun	оповідач
1947	ф	(Леді з Шанхаю)	The Lady from Shanghai	Майкл О'Хара
1948	ф		Macbeth	Макбет
1949	ф	(Чорна магія)	Black Magic	Джозеф Бальзамо / граф Каліостро
1949	ф	Третя людина	The Third Man	Гаррі Лайм
1949	ф		Prince of Foxes	Чезаре Борджіа
1950	ф		The Black Rose	Баян
1952	ф	Отелло	The Tragedy of Othello: The Moor of Venice	Отелло
1952	ф		Trent's Last Case	Сігсбі Мандерсон
1953	ф		L'uomo, la bestia e la virtù	Капітан Перелла — Звір
1953	кф		Return to Glennascaul	оповідач
1953	с		Omnibus	Король Лір
1954	ф	(Таємниці Версаля)	Si Versailles m'était conté	Бенджамін Франклін
1954	ф		Trouble in the Glen	Sanin Cejador y Mengues
1955	ф		Three Cases of Murder	лорд Монтдгаго
1955	ф	Наполеон	Napoléon	Сер Гадсон Лоу
1955	ф		Mr. Arkadin	Григорій Аркадін
1955	тф		Moby Dick Rehearsed	актор-менеджер / Батько Мапл / Ахав
1956	с		Ford Star Jubilee	Оскар Яффі
1956	с	Я люблю Люсі	I Love Lucy	Орсон Веллс
1956	ф		Moby Dick	Батько Мапл
1957	ф		Man in the Shadow	Вергілій Ренхлер
1958	ф		The Long, Hot Summer	Вілл Варнер
1958	ф		Touch of Evil	капітан поліції Генк Куінлан
1958	ф	(Вікінги)	The Vikings	оповідач
1958	ф		South Seas Adventure	оповідач
1958	ф		The Roots of Heaven	Су Седжвік
1958	док		Les seigneurs de la forêt	оповідач
1958	кф		The Fountain of Youth	оповідач
1959	кф		High Journey	оповідач
1959	ф		Compulsion	Джонатан Вільк
1959	ф		Ferry to Hong Kong	Капітан Гарт
1960	ф		David e Golia	Цар Саул
1960	ф		Crack in the Mirror	Hagolin / Lamerciere
1960	тф		An Arabian Night	оповідач
1960	ф	(Аустерліц)	Austerlitz	Роберт Фултон
1961	ф		La Fayette	Бенджамін Франклін
1961	ф		I tartari	Бурундай
1961	ф	Цар царів	King of Kings	оповідач
1962	ф	(Процес)	Le procès	адвокат Альберт Гастлер / оповідач
1963	ф	(РоГоПаГ)	Ro.Go.Pa.G.	Директор
1963	ф		The V.I.P.s	Макс Буда
1964	док		The Finest Hours	оповідач
1965	кф	Острів скарбів	La isla del tesoro	Джон Сільвер
1965	кф	Острів скарбів	Treasure Island	Джон Сільвер
1965	ф		La fabuleuse aventure de Marco Polo	Акерман, викладач Марко
1965	ф		Campanadas a medianoche	Фальстаф
1966	ф		Paris brûle-t-il?	консул Швеції Рауль Нордлінг
1966	ф	(Людина на всі часи)	A Man for All Seasons	кардинал Волсі
1967	ф	Казино Рояль	Casino Royale	Шифр
1967	ф		The Sailor from Gibraltar	Луї де Мозамбік
1967	ф		I'll Never Forget What's'isname	Джонатан Лют
1968	тф		Histoire immortelle	містер Чарльз Клей
1968	ф		Oedipus the King	Тирезій
1968	ф		House of Cards	Leschenhaut
1968	ф		Kampf um Rom I	Імператор Юстиніан
1969	ф		To Build a Fire	оповідач
1969	ф		Tepepa	полковник Каскорро
1969	ф		Kampf um Rom II - Der Verrat	Юстиніан
1969	ф		The Southern Star	Планкетт
1969	ф	Битва на Неретві	Bitka na Neretvi	сенатор четників
1969	ф		12 + 1	Моріс Маркау
1969	тф		The Merchant of Venice	Шейлок
1970	ф		The Kremlin Letter	Бреснавіч
1970	ф		Start the Revolution Without Me	оповідач
1970	ф		Catch-22	генерал Дрідл
1970	ф	Ватерлоо	Waterloo	Людовік XVIII
1970	ф		The Deep	Расс Брюер
1970	с		The Name of the Game	оповідач
1970	мф		Is It Always Right to Be Right?	оповідач
1970	тф		Upon This Rock	Мікеланджело
1970	кф		The Golden Honeymoon
1971	кф	Лондон	London	Вінстон Черчілль / Джордж Бернард Шоу
1971	с		Night Gallery	оповідач
1971	мф		Freedom River	оповідач
1971	ф		Malpertuis	Кассавіус
1971	ф	(Безпечне місце)	A Safe Place	Маг
1971	ф		La décade prodigieuse	Тео Ван Горн
1972	ф		Necromancy	містер Като
1972	ф		Get to Know Your Rabbit	містер Деласандро
1972	ф		Treasure Island	Джон Сільвер
1972	тф		The Man Who Came to Dinner	Шерідан Вайтсайд
1973	с		Great Mysteries	ведучий
1973	ф		Sutjeska	Вінстон Черчілль
1974	ф		Ein Unbekannter rechnet ab	Оуен
1975	мф		Rikki-Tikki-Tavi	оповідач / Наг / Чучундра
1976	ф		Voyage of the Damned	Хосе Естедес
1977	ф		Hot Tomorrows	Парклоун
1977	ф		Some Call It Greed	оповідач
1977	мф		Rime of the Ancient Mariner	оповідач
1977	тф		It Happened One Christmas	Генрі Ф. Поттер
1978	тф		A Woman Called Moses	оповідач
1978	ф	(Велика битва)	Il grande attacco	оповідач
1979	ф		The New Media Bible: Book of Genesis	оповідач
1979	ф		The Muppet Movie	Лью Лорд
1979	ф		The Double McGuffin	оповідач
1980	ф		Tajna Nikole Tesle	Дж.П. Морган
1980	кф	Нефрит	The Greenstone	оповідач
1980	с	(Сьоґун)	Shogun	оповідач
1981	с		Tales of the Klondike	оповідач
1981—1983	с		Magnum, P.I.	Робін Мастерс
1981	ф		The Man Who Saw Tomorrow	оповідач
1981	ф		History of the World: Part I	оповідач
1982	кф		Wagner e Venezia	Ріхард Вагнер
1982	ф	(Метелик)	Butterfly	Суддя Раух
1982	ф		Slapstick (Of Another Kind)	батько іноземця
1983	ф	(Гарячі гроші)	Hot Money	шериф Пейслі
1984	ф		Where Is Parsifal?	Клінгзор
1984	мф		Gurikku no bouken	Піппо
1986	мф		The Transformers: The Movie	Унікрон
1987	ф		Someone to Love	друг Денні

Режисер, продюсер, сценарист

Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
1934	кф		The Hearts of Age	режисер, сценарист
1938	ф		Too Much Johnson	режисер, сценарист, продюсер
1939	кф	Зелена богиня	The Green Goddess	режисер, сценарист, продюсер
1941	ф	Громадянин Кейн	Citizen Kane	режисер, сценарист, продюсер
1942	ф		The Magnificent Ambersons	режисер, сценарист, продюсер
1943	ф		Jane Eyre	продюсер
1943	кф	Історія Самби	The Story of Samba	режисер, сценарист, продюсер
1943	ф		Journey Into Fear	режисер, продюсер
1946	ф	(Чужинець)	The Stranger	режисер, сценарист
1947	ф	(Месьє Верду)	Monsieur Verdoux	сценарист (заснований на ідеї)
1947	ф	(Леді з Шанхаю)	The Lady from Shanghai	режисер, сценарист, продюсер
1948	ф		Macbeth	режисер, сценарист ,продюсер
1949	ф	(Чорна магія)	Black Magic	режисер
1949	ф	Третя людина	The Third Man	сценарист
1950	кф	Легковажний омар	The Unthinking Lobster	режисер, сценарист
1952	ф	Отелло	The Tragedy of Othello: The Moor of Venice	режисер, сценарист, продюсер
1955	ф		Three Cases of Murder	режисер
1955	ф		Mr. Arkadin	режисер, сценарист, продюсер
1955	с		Around the World with Orson Welles	режисер, сценарист
1955	с		Orson Welles' Sketch Book	режисер, сценарист
1955	тф		Moby Dick Rehearsed	режисер, сценарист
1956	тф		Orson Welles and People	режисер, сценарист, продюсер
1958	тф		The Fountain of Youth	режисер, сценарист, продюсер
1958	док		Orson Welles at Large: Portrait of Gina	режисер, сценарист
1958	ф		Touch of Evil	режисер, сценарист
1960	ф		David e Golia	режисер
1961	с		Tempo	режисер, сценарист
1962	ф		No Exit	режисер
1962	ф	(Процес)	Le procès	режисер, сценарист
1964	с		Nella terra di Don Chisciotte	режисер, продюсер
1965	кф	Острів скарбів	Treasure Island	режисер, сценарист
1965	кф	Острів скарбів	La isla del tesoro	сценарист
1965	ф		Campanadas a medianoche	режисер, сценарист
1966	ф	(Біблія)	The Bible: In the Beginning...	сценарист
1968	кф	Відень	Vienna	режисер, сценарист, продюсер
1968	тф		Histoire immortelle	режисер, сценарист
1969	тф		The Merchant of Venice	режисер, сценарист
1969	ф		The Southern Star	режисер
1970	ф		The Deep	режисер, сценарист, продюсер
1970	кф		The Golden Honeymoon	режисер, сценарист, продюсер
1971	кф	Лондон	London	режисер, сценарист
1972	ф		Treasure Island	сценарист
1973	док		F for Fake	режисер, сценарист
1976	док		NBC: The First Fifty Years — A Closer Look	сценарист
1978	док		Filming 'Othello'	режисер, сценарист
1979	тф		The Orson Welles Show	режисер
1981	док		Filming 'The Trial'	режисер, продюсер
1982	док		Orson Welles' The Dreamers	режисер, сценарист, продюсер
1984	кф		The Spirit of Charles Lindbergh	режисер, сценарист
1985	тф		Orson Welles' Magic Show	режисер, сценарист, продюсер
1992	ф		Don Quijote de Orson Welles	режисер, сценарист
1993	док		It's All True	режисер
1997	кф	Серця віку	The Hearts of Age	сценарист (концепція)
1997	кф	Великий приз	The Big Brass Ring	сценарист
1998	кф	Шлях у Сантьяго	The Way to Santiago	сценарист
1999	ф		The Big Brass Ring	сценарист
2000	кф	Мобі Дік	Moby Dick	режисер, сценарист
2002	тф		The Magnificent Ambersons	сценарист
2007	ф		The Hitchhiker	сценарист
2008	кф		F for favor	сценарист

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #118630822 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
3. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
4. Уэллс Орсон // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135
5. Spanish film association places flowers on Orson Welles grave — 2015.
6. Rosenbaum, Jonathan. Discovering Orson Welles [ 3 серпня 2012 у Wayback Machine.]. Berkeley and Los Angeles, California: University of California Press. 2007. Pp. 6.
7. . Rogerebert.suntimes.com. Архів оригіналу за 12 січня 2012. Процитовано 30 грудня 2009.
8. . Rogerebert.suntimes.com. 4 червня 2006. Архів оригіналу за 12 січня 2012. Процитовано 30 грудня 2009.
9. Eder, Bruce. «Orson Welles > Filmography — Allmovie» [ 5 березня 2010 у Wayback Machine.]. Allmovie. Allmovie.com. Accessed 28 May 2010.
10. . BFI. 5 вересня 2006. Архів оригіналу за 14 травня 2011. Процитовано 30 грудня 2009. {{}}: Недійсний |deadurl=404 ()
11. Sight & Sound |Top Ten Poll 2002 - The Critics' Top Ten Directors. BFI. 5 вересня 2006. Архів оригіналу за 23 червня 2011. Процитовано 30 грудня 2009. {{}}: Недійсний |deadurl=404 ()
12. ((англ.)) . Архів оригіналу за 27 березня 2017. Процитовано 27 березня 2017.
13. Jessica Keaton (9 грудня 2012). ((англ.)) . Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 27 березня 2017.
14. Aldin Krebs (16 травня 1987). ((англ.)) . The New York Times. Архів оригіналу за 3 січня 2017. Процитовано 27 березня 2017.
15. ((англ.)) . Архів оригіналу за 28 березня 2017. Процитовано 27 березня 2017.
16. Chris Hastings (18 серпня 2002). ((англ.)) . The Telegraph. Архів оригіналу за 22 квітня 2017. Процитовано 27 березня 2017.

Джерела

• Офіційний сайт [ 6 січня 2011 у Wayback Machine.]
• Orson Welles на сайті TCM Movie Database (англ.)
• Онлайн перегляд фільму Orson Welles — The One Man Band (1995) [ 14 вересня 2010 у Wayback Machine.]
• Бібліографія Орсона Веллса [ 4 березня 2021 у Wayback Machine.]