Нор Василь Тимофійович

Нор Василь Тимофійович (нар. 20 грудня 1940, Мусіївка Хорольського району Полтавської області) — український вчений-процесуаліст, фахівець з кримінального процесу; професор кафедри кримінального процесу і криміналістики юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, академік Національної академії правових наук України (з 2009), доктор юридичних наук (1989), професор (1990), заслужений професор Львівського університету (2003), почесний доктор Національного університету «Острозька академія» (2011). Заслужений юрист України (1998). Член Науково-консультативної ради Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (від 30 вересня 2011 року).

Нор Василь Тимофійович
Народився	20 грудня 1940(1940-12-20) (83 роки) Мусіївка, Хорольський район, Полтавська область, Українська РСР, СРСР
Alma mater	юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Заклад	юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Науковий ступінь	доктор юридичних наук^[d]
Нагороди	Орден «За заслуги» І ступеня Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Заслужений юрист України Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Досліджує проблеми кримінально-процесуального права, судоустрою України.

Життєпис

У 1967 році закінчив з відзнакою юридичний факультет Львівського університету і призначений народним суддею в Луцький районний суд Волинської області. Через два з половиною роки (у 1969 році) вступив до аспірантури у Львівському університеті по кафедрі цивільного права і процесу. Відтоді працював у цьому вузі викладачем, старшим викладачем.

У 1972 р. В. Т. Нор захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Майнова відповідальність за шкоду, завдану неправильними актами у сфері адміністративного управління» (спеціальність 12.00.03). Невдовзі був призначений на посаду доцента.

1989 р. захистив дисертацію доктора юридичних наук за темою «Правові і теоретичні основи захисту порушених злочином майнових прав у радянському кримінальному процесі» (спеціальність 12.00.09).

У 1976—1999 рік був завідувачем кафедри кримінального права і процесу, а упродовж 1999—2023 років очолював кафедру кримінального процесу і криміналістики юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Обирався деканом юридичного факультету у 1980—1990 та 1994—2002 рр. Працював консультантом Верховної Ради України та обіймав посаду члена Вищої ради юстиції України.

Автор понад 200 наукових праць.

Нагороди

• Орден «За заслуги» I ст. (28 червня 2021) — за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення національної безпеки, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 25-ї річниці прийняття Конституції України
• Орден «За заслуги» II ст. (8 жовтня 2016) — за значний особистий внесок у розбудову правової держави, забезпечення захисту конституційних прав і свобод громадян, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм
• Орден «За заслуги» III ст. (29 березня 2003) — за значний особистий внесок у реалізацію державної правової політики, зміцнення законності і правопорядку, високий професіоналізм
• Заслужений юрист України (8 жовтня 1998) — за значний особистий внесок у формування економічних засад суспільства, високий професіоналізм
• Почесна Грамота Кабінету Міністрів України (13 грудня 2000) — за особистий внесок у розвиток освіти і науки, багаторічну сумлінну працю

Основні праці

• Михеєнко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П. Кримінальний процес України: Підручник. — 2-ге видання. — К.: Либідь, 1999. — 536 с. (у співавторстві).
• Захист прав потерпілих від злочину в англо-американській правовій системі та кримінальному судочинстві України. — К., 2009. (у співавторстві).
• Використання криміналістичних знань у судовому розгляді кримінальних справ. — К., 2010. (у співавторстві).
• Кримінальний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. професорів В. Г. Гончаренка, В. Т. Нора, М. Є. Шумила. — К.: Видавництво «Юстиніан», 2012. — 1224 с. (у співавторстві).
• Кримінальний процес України = Criminal Procedure of Ukraine: Академічний курс: у 3 т. Т. 1: Загальна частина / [В. Т. Нор, Н. Р. Бобечко, М. В. Багрій та ін.] ; за ред. акад. НАПрН України, д-ра юрид. наук, проф. В. Т. Нора, д-ра юрид. наук, проф. Н. Р. Бобечка. — Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2021. 912 с. (у співавторстві).

Примітки

1. . Львівський національний університет імені Івана Франка. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 23.05.2021.
2. Василь Нор та Вальдемар Вітлінський — почесні доктори Острозької академії. Національний університет «Острозька академія» (укр.). Процитовано 2 серпня 2023.
3. Указ Президента України від 28 червня 2021 року № 274/2021 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
4. Указ Президента України від 8 жовтня 2016 року № 439/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня юриста»
5. Указ Президента України від 29 березня 2003 року № 287/2003 «Про відзначення державними нагородами України членів Вищої ради юстиції»
6. Указ Президента України від 8 жовтня 1998 року № 1125/98 «Про відзначення нагородами України працівників підприємств, установ і організацій»
7. Постанова КМУ від 13 грудня 2000 р. № 1820 «Про нагородження Почесною грамотою Кабінету Міністрів України»

Література

• Нор Василь Тимофійович [ 20 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — .
• Нор В. Т.// Вісник Національної академії правових наук України. — 2010. — № 4(63). — С. 314—315.^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Ювілей доктора юридичних наук, професора, академіка Національної академії правових наук України Нора Василя Тимофійовича (до 75-річчя від дня народження) [ 23 травня 2021 у Wayback Machine.] // Вісник кримінального судочинства. — 2016. — № 1. — С. 173—174. (також тут [ 23 травня 2021 у Wayback Machine.])