Василь Денисович Недайкаша 22 березня 1895 с Глодоси Єлисаветградський повіт Херсонська губернія 18 квітня 1972 с Ла Пос

Василь Денисович Недайкаша (22 березня 1895, с. Глодоси, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія — † 18 квітня 1972, с. Ла-Постоль, Франція) — сотник Армії УНР.

Василь Денисович Недайкаша
Поручик Сотник
Загальна інформація
Народження	22 березня 1895(1895-03-22) с. Глодоси, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Смерть	18 квітня 1972(1972-04-18) (77 років) с.Ла-Постоль Франція
Військова служба
Приналежність	УНР
Війни / битви	Українсько-радянська війна Перший зимовий похід
Командування
командир 6-го куреня Низових Запорожців 2-ї Запорізької бригади 1-ї Запорізької стрілецької дивізії Армії УНР

Життєпис

Учасники свята запорожців у Парижі. 1937 р. У першому ряду зліва направо: Василь Недайкаша, Іван Охмак, Сергій Редько, Микола Капустянсъкий, Петро Морозовський, Леонід Буткевич; 2-й ряд: Леонід Бахтін, Іван Небоба, Іван Вереха, Вільгельм Габсбург, Сергій Бордючівський

Походив з селян с. Глодоси Єлисаветградського повіту Херсонської губернії. Останнє звання у російській армії — поручик.

Наприкінці 1917 р. — навесні 1918 р. — один із керівників Вільного Козацтва у с. Глодоси Єлисаветградського повіту Херсонської губернії. У червні 1919 р. разом з іншими мешканцями села Глодоси вступив до загонів Махна, у складі яких на початку вересня 1919 р. перейшов до Дієвої армії УНР. Був командиром кулеметної сотні 14-го полку Низових Запорожців 5-ї Селянської дивізії, сформованої з селян с. Глодоси.

У листопаді 1919 р. з наказу Ю. Тютюнника повернувся додому для організації селянських повстань проти білих та червоних. У квітні 1920 р. на чолі загону у 60 чоловік — своїх односельчан — приєднався до Дієвої армії УНР, яка рейдувала у Першому Зимовому поході. Згодом цей загін було перейменовано на курінь Низових Запорожців Збірної Запорізької дивізії. У травні 1920–1922 рр. — командир 6-го куреня Низових Запорожців 2-ї Запорізької бригади 1-ї Запорізької стрілецької дивізії Армії УНР.

З 1928 р. — на посаді начальника відділення у 2-му відділі розвідки Генерального штабу Військового міністерства УНР в екзилі. У 1939 р. жив у Сансі (Франція), був одним із ініціаторів вступу українських добровольців до Французького іноземного легіону для боротьби з німцями.

Після Другої світової війни був одним із керівників Товариства бувших вояків-українців у Франції.

Вшанування пам'яті

у місті Первомайськ Миколаївської області.

Джерела

Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — .
ЦДАВОУ. — Список старшин, зарахованих на дійсну українську військову службу та підвищених до наступних рангів протягом липня 1920 — липня 1923
Михайлик М. Українське село в часи національної революції//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1934. — Ч. 1. — С. 14. — Ч. 2. — С. 7
Мелешко Ф. Глодоси в часі національної реюлюції//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1934. — Ч. 7-8. — С 20-24;
Небелюк М. Під чужими прапорами. — Париж. — 1951. — С 68
Вишнівський О. Пігмеї духом і мораллю. — США. — 1965
ЦДАВОУ. — Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 98. — С 45.