Національне положення бухгалтерського обліку

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку (абревіатура П(С)БО) — нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам (МСФЗ). В Україні на 19 липня 2013 року затверджено 2 Національних положення (стандарти) бухгалтерського обліку та 28 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Законодавча база

Основний нормативний документ, що регулює порядок ведення бухгалтерського обліку в Україні, — закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV, який був прийнятий 16 липня 1999. Відповідно до даного законодавчого акту, перехід на нові національні стандарти бухобліку та звітності розпочався з 1 січня 2000 ^[4] [5].

Розробкою стандартів бухгалтерського обліку в Україні займається Методологічна рада з бухгалтерського обліку, який є дорадчим органом при Міністерстві фінансів України. Методологічна рада діє на підставі «Положення про Методологічну раду з бухгалтерського обліку». Головні завдання Методологічної ради полягають в наступному:

• Концептуальне визначення основних принципів побудови національної системи бухгалтерського обліку та методологічного забезпечення його застосування, напрямків її інтегрування із статистикою та гармонізації з рекомендаціями міжнародних стандартів обліку, а також організації первинного обліку.
• Розробка проєктів положень (стандартів), інструкцій та іншого нормативного методичного забезпечення бухгалтерського обліку, бухгалтерської (фінансової) звітності.
• Ґрунтовне обговорення проєктів нормативно-методичних документів з бухгалтерського обліку і звітності.
• Вивчення, узагальнення, розповсюдження найкращого досвіду організації бухгалтерської роботи, здійснення бухгалтерськими службами попереднього та поточного контролю за витрачанням коштів та аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства.
• Методологічне забезпечення впровадження сучасної технології збору та обробки обліково-економічної інформації, зафіксованої як на традиційних, так і на машинозчитувальних носіях.

Розроблені стандарти затверджуються Міністерством фінансів, а стандарти, що стосуються обліку в банках, затверджуються Національним банком України. Фактично Методологічна рада відповідно до закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» виконує функції виконавчого органу, а Міністерство в особі управління методології бухгалтерського обліку — дорадчого.

У законі точно не визначено, хто повинен розробляти П (С) БО. У цьому ж законі зазначено, що Міністерство фінансів затверджує стандарти, а Методологічна рада організовує розробку та розгляд. Експерти вважають, що фактично в Україні відсутній відповідальний орган, який відповідає за реформування бухгалтерського обліку та його методологічне забезпечення.

Основними документами в системі регламентації обліку в Україні також є (план рахунків) і інструкція про його застосування. Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів були затверджені:

• План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій;
• Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій;
• План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ;
• Порядок застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ;
• Положення про порядок ведення обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки та інших організацій, які володіють та / або використовують об'єкти державного чи комунального майна;
• План рахунків бухгалтерського обліку банків України;
• План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій суб'єктів малого підприємництва.

Історія створення стандартів бухгалтерського обліку в Україні

З 1920-х років і аж до розпаду СРСР система бухгалтерського обліку на території України розвивалася в рамках єдиної цілісної системи обліку всіх союзних республік.

Історію бухгалтерського обліку в Україні в радянський час можна умовно розбити на такі періоди:

Період	Характеристика етапу
1917-1932	Перехідний період від капіталізму до соціалізму, коли створювалися нові форми ведення обліку, які задовольняли б вимогам соціалістичної економіки і планового господарства. Період закінчився створенням спеціального загальносоюзного державного органу — Центрального управління народногосподарського обліку.
1932-1945	Розвиток методології та організації обліку, націлених на контроль над виконанням планів, збереження соціалістичного майна і калькуляцію собівартості продукції.
1945-1965	Удосконалення єдиної системи бухгалтерського обліку: оновлення нормативних актів, введення нового плану рахунків, форм обліку, регламентація змісту первинної документації.
1965-1991	Проведення економічних реформ, спрямованих на розширення повноважень підприємств, зміна методик планування, удосконалення плану рахунків, методик калькуляції собівартості, створення автоматизованих систем обліку. У цей період було підготовлено значну кількість фахівців у сфері бухгалтерського обліку, кандидатів і докторів економічних наук, які спеціалізуються на бухгалтерському обліку.

Система бухгалтерського обліку в Україні, що діяла з 1991 по 1996 , сформувалася в рамках СРСР з усіма наслідками централізованого управління. Методологія ведення бухгалтерського обліку була розроблена Міністерством фінансів СРСР і передбачала жорстку регламентацію бухгалтерського обліку та порядку вчинення всіх процедур. Вся інформація, яку давав бухгалтерський облік, призначалася швидше не для її конкретних користувачів, а для міністерств і відомств, які займалися управлінням тієї чи іншої сфери економіки, і для розрахунку податкових платежів ^[16] .

16 липня 1999 президент України Леонід Кучма підписав закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

З Дня незалежності України в країні в різних аспектах розглядалася проблема кардинального удосконалення бухгалтерського обліку. Перший президент України Леонід Кравчук в 1992 видав указ «Про перехід України до загальноприйнятої міжнародної практики системи обліку і статистики».

На підставі цього указу Кабінет міністрів України постановою № 326 від 4 травня 1993 затвердив «Концепцію створення системи національної статистики України» та " Державну програму переходу до міжнародних стандартів обліку та статистики ", але ця програма так і не була виконана.

У 1995 Верховна рада України розглядала проєкт закону «Про бухгалтерський облік», але після недовгого обговорення законопроєкт був відправлений на доопрацювання. Після 1995 року законопроєкт поступово дописувався і поліпшувався, і лише 16 липня 1999 президент України Леонід Кучма підписав закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Закон тоді складався з 5 розділів і 15 статей, в них були сформульовані основні принципи бухгалтерського обліку в Україні ^[18]. День прийняття цього законодавчого акту став в Україні офіційним професійним святом — Днем бухгалтера.

31 березня 1999 наказом міністра фінансів України були введені перші 5 стандартів бухгалтерського обліку:

• П (С) БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»
• П (С) БО 2 «Баланс»
• П (С) БО 3 «Звіт про фінансові результати»
• П (С) БО 4 «Звіт про рух грошових коштів»
• П (С) БО 5 «Звіт про власний капітал».

Пізніше поступово приймалися нові стандарти й удосконалювалися старі. Однією з найбільш характерних тенденцій розвитку бухгалтерського обліку в Україні є активне просування ідей, закладених у міжнародних стандартах бухгалтерського обліку та звітності. 

Основні відмінності від МСФЗ

Однією з основних принципових відмінностей П(С)БО від МСФЗ є жорстка регламентація дій бухгалтера. В українському бухгалтерському обліку є єдиний план рахунків, який є обов'язковим для застосування всіма суб'єктами господарської діяльності. П(С)БО традиційно орієнтуються на запити регулюючих органів (податкова служба, держкомстат та інші), в той час як МСФЗ головним чином орієнтовані на користувачів, які мають дійсний чи потенціальний фінансовий інтерес до суб'єкта звітності: акціонерів, інвесторів, контрагентів.

Концептуальні відмінності між П(С)БО ТА МСБО

Співвідношення вимог П(С)БО і МСФЗ щодо подання та складання фінансової звітності

Фінансова звітність підприємств відповідно до П(С)БО та МСФЗ: проблеми гармонізації

Див. також

• Законодавча термінологія

Посилання

• НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»
• НП(С)БО 2 «Консолідована фінансова звітність»
• П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах»
• П(С)БО 7 «Основні засоби»
• П(С)БО 8 «Нематеріальні активи»
• П(С)БО 9 «Запаси»
• П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»
• П(С)БО 11 «Зобов'язання»
• П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції»
• П(С)БО 13 «Фінансові інструменти»
• П(С)БО 14 «Оренда»
• П(С)БО 15 «Дохід»
• П(С)БО 16 «Витрати»
• П(С)БО 17 «Податок на прибуток»
• П(С)БО 18 «Будівельні контракти»
• П(С)БО 19 «Об'єднання підприємств»
• П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів»
• П(С)БО 22 «Вплив інфляції»
• П(С)БО 23 «Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін»
• П(С)БО 24 «Прибуток на акцію»
• П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва»
• П(С)БО 26 «Виплати працівникам»
• П(С)БО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність»
• П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів»
• П(С)БО 29 «Фінансова звітність за сегментами»
• П(С)БО 30 «Біологічні активи»
• П(С)БО 31 «Фінансові витрати»
• П(С)БО 32 «Інвестиційна нерухомість»
• П(С)БО 33 «Витрати на розвідку запасів корисних копалин»
• П(С)БО 34 «Платіж на основі акцій»
• Примітки до річної фінансової звітності