Назави́зів — село в Україні, у Надвірнянській міській громаді Надвірнянського району Івано-Франківської області. Населення становить 1895 осіб.
село Назавизів | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | |||||
Область | Івано-Франківська область | ||||
Район | Надвірнянський район | ||||
Громада | Надвірнянська міська громада | ||||
Код КАТОТТГ | UA26120070110014202 | ||||
Основні дані | |||||
Засноване | 1479 | ||||
Населення | 1895 | ||||
Площа | 62.46 км² | ||||
Густота населення | 30.34 осіб/км² | ||||
Поштовий індекс | 78425 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 48°40′11″ пн. ш. 24°35′48″ сх. д. / 48.66972° пн. ш. 24.59667° сх. д.Координати: 48°40′11″ пн. ш. 24°35′48″ сх. д. / 48.66972° пн. ш. 24.59667° сх. д. | ||||
Водойми | Бистриця Надвірнянська | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | 78405, Івано-Франківська обл., Надвірнянський р-н, м. Надвірна, вул. Івана Мазепи, 29 | ||||
Карта | |||||
![]() Назавизів | |||||
![]() Назавизів | |||||
Мапа | |||||
|
Розташування
Село, центр сільської Ради, розташоване за 4 км від районного центру, 3 км від залізничної станції Лісна Тарновиця. Через село проходить автомагістраль Івано-Франківськ — Рахів. Сільраді підпорядковане село Мирне.
Історія
Згадується 1 травня 1447 року в книгах галицького суду.
Перша письмова згадка про село належить до 1479 року.
У податковому реєстрі 1515 року в селі документується млин і 4 лани (близько 100 га) оброблюваної землі.
Селяни Назавизова бойкотували вибори до австрійського парламенту 1908 року і польського сейму в листопаді 1922 року
Сьогодення
У селі є загальноосвітня школа I—III ступенів, клуб, бібліотека; фельдшерсько-акушерський пункт на 1 кабінет, філія зв'язку, ощадна каса. Село газифіковане і має часткове вуличне освітлення. На території села зареєстрована греко-католицька церква «Усікновення Чесної Голови Пророка Івана Хрестителя», парох — отець Роман Іванків. У радянський період церква охоронялась як пам'ятка архітектури Української РСР (№ 1187). Церква датована 1820 роком, тризрубна, дерев'яна з маківками на дахах унікальної форми.
Докладніше: Церква Усікновення Чесної Голови Пророка Івана Хрестителя (Назавизів)
Відомі люди
Народились
- (Гурмак Василь Миколайович) — український скульптор
- (Кугутяк Микола Васильович) — український історик, директор Інституту історії і політології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, доктор історичних наук.
- — український історик, кандидат історичних наук
- (Рудак Данило Дмитрович) «Чорний» (*1916 – †16.08.1948, біля с. Остриня Тлумацького р-ну Івано-Франківської обл.). Освіта — незакінчена середня. Закінчив механічні курси, професійний водій. Активний член товариства «Просвіта» в селі. Пройшов строкову службу у Польській армії (1938—1939), де отримав звання підстаршини. Член ОУН із 1939 р. Учасник німецько-польської війни (09.1939), під час якої потрапив у полон. У 1939—1941 рр. перебував за кордоном. Вояк легіону ДУН (04.-10.1941), а відтак 201-го батальйону охоронної поліції «Шуцманшафт» (10.1941-12.1942). За дорученням ОУН працює перекладачем української допомогової поліції в Станіславові (1943), де отримав офіцерське звання. Навесні 1944 р. разом з іншими поліцейськими переходить в УПА. В УНС з 1943 р. Командир рою розвідників, бунчужний сотні, а відтак — чотовий сотні УПА «Дружинники» куреня «Скажені» (весна-літо 1944). Командир сотні «Дружинники-2» («Звірі»; осінь 1944 — 04.1945), командир куреня «Смертоносці» ТВ-22 «Чорний ліс» (04.1945 — осінь 1947). Організаційний референт Тлумацького надрайонного проводу ОУН (осінь 1947 — 08.1948). Загинув, натрапивши на засідку чекістсько-військової групи. Хорунжий (10.10.1945), сотник (22.01.1946) УПА; відзначений Бронзовим хрестом бойової заслуги (1.01.1946) та Срібним хрестом бойової заслуги 2 класу (22.01.1946) та за хоробрість у боях та вміле керівництво повстанськими відділами під час боїв.
- Пилипюк Мирослав Миколайович — начальник ЗУГРЕ, заслужений геофізик України, почесний розвідник надр.
- (Гринішак Олег Юрійович) — український військовий, кавалер ордена "За мужність"
Примітки
- Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.160, № 1817а [ 5 січня 2016 у Wayback Machine.] (лат.)
- Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 169 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
- . zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 17 березня 2021.
- . www.pslava.info. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.
- . decerkva.org.ua. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 травня 2015. Процитовано 26 жовтня 2015.
- Содоль П. Українська Повстанча Армія, 1943—1949. Довідник другий. — Нью-Йорк: Пролог, 1995. — С. 80; Літопис УПА. Нова серія. Т. 22: Станиславівська округа ОУН: Документи і матеріали. 1945—1951 / упоряд. Дмитро Проданик, Степан Лесів. — Київ; Торонто, 2013. — С. 1125.
Джерела
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет