Мокрієвичі

Мокрієвичі та Дебогорії-Мокрієвичі (Дебагорії-Мокрієвичі) — давній шляхетський (з любецької боярської шляхти), пізніше козацько-старшинський, а згодом — дворянський рід, що походить від Карпа Івановича Мокрієвича (р. н. невід. — п. до 1704), чернігівського полкового писаря (1660–61, 1690) та судді (1688–90), генерального писаря (1669–72), одного з учасників змови проти гетьмана Д.Многогрішного. Його старший син Іоаникій (Іван, Оникій) Карпович Мокрієвич (р. н. невід. — п. бл. 1700) — сотник любецький (1690–93), а молодший — Самійло Карпович Мокрієвич (р. н. невід. — п. до 1712) — сотник березнинський (1689–90) та чернігівський полковий сотник (1690), відомий також як автор віршованого переспіву «Книги Буття» та «Євангелія» від Матвія, присвяченого гетьману І.Мазепі. Іван Іоаникійович Мокрієвич (р. н. невід. — п. до 1742) — онук родоначальника, посідав уряд черніг. полкового сотника (1729 –32) і черніг. полкового судді (1732–39), а його брат Михайло Іоаникійович Мокрієвич (р. н. невід. — п. 1738) — чернігівський полковий осавул (1723–38), який підписав Коломацькі чолобитні та загинув під час Кримського походу.

З цього роду походили також Володимир Карпович Дебогорій-Мокрієвич, відомий революціонер-народник, та його брат Іван Карпович Дебогорій-Мокрієвич (1844 — р. с. невід.), котрий створив на Чернігівщині «американський гурток», що мав на меті організацію в усьому світі хліборобських комун як шлях до соціалізму (див. Соціалізм).

Рід внесений до 2-ї частини Родовідної книги Чернігівської губернії.

Джерела та література

• Томазов В. В. Мокрієвичі // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : іл. — .

Література

• Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник, т. 3. К., 1912.