Мойри

Мо́йри (грец. Μοῖραι, латинізований запис Moirai; від moira — «частка», «доля») — у давньогрецькій міфології — богині долі і призначення людей та богів. Дочки богині ночі Нікс (за іншою версією — Зевса й Феміди, за Платоном — дочки божества неминучості Ананке): Клото, Лахесіс, (Атропа) (Атропос). Римляни звали мойр парками. У сучасній мові слово «мойра» («парка») також уживається як синонім слова доля.

Мойри
Золота нитка. Картина Джона Мелгвіша Страдвіка (1885)
Божество в	давньогрецька міфологія
Батько	Кронос
Похідна робота	^d
Персонаж твору	Іліада
Медіафайли у Вікісховищі

Мойри в міфології

Мойри були трьома сестрами, охоронницями ладу у всесвіті та в стосунках між людьми. Зображували мойр статечними жінками з кужелем, терезами, ножицями або сувоєм папірусу, на якому записані слова долі. Клото наосліп брала жереб, визначаючи ще до народження людини якою буде її доля. Вона ж подавала пряжу, в якій містилися всі події життя. Лахесіс згідно з жеребом робила нитку гладкою чи грубою, відповідно життя людини ставало щасливим чи нещасливим, людина легко жила свій вік або повсюди зазнавала нещасть. Антропа записувала все життя на сувій і перерізала нитку, в цю мить життя людини обривалося. Навіть боги не могли урятувати від смерті, якщо це суперечить долі, і сам Зевс мав у мойр свою нитку.

Проте за деякими згадками молоді боги вважали, що мойри не всесильні, а Аполлон навіть зумів напоїти їх до безтями, щоб врятувати свого друга Адмета від смерті.

За Гесіодом їх було три дочки Нікс (Ночі). Перша, в образі жінки, що пряде і уособлює собою неухильну і спокійну дію долі, друга — її випадковості, третя — невідворотність її рішень.

За іншою поширеною версією (пізньої транскрипції Гесіода) вони дочки Зевса і Феміди, сестри Гір. За орфіками та Платоном — дочки (Ананке), є також версія, що вони дочки Кроноса.

Платон уявляв мойр як сили вищого світового порядку: вони сиділи на небі на троні, в білому вбранні, з вінками на головах і пряли під звуки гармонії сфер. Від них залежало людське життя: їх прикликали, коли народжувалася дитина, молоді приносили їм жертви в день шлюбу, а вершники складали їм обітниці перед змаганнями.

Культ мойр

Мойри ткуть нитку долі

У архаїці ім'ям мойр позначався вищий закон природи, боги ж були його виконавцями; поряд зі старогрецьким виразом Διός αἶσα, «божественне приречення», часто зустрічається вислів μοῖρα θέων. На основі цього виник окремий від інших божеств культ мойр.

У Дельфах вірили, що Зевс відміряє вік людини, тому там він замінив Лахесіс. Олексій Лосєв вказує, що в епоху еллінізму з мойрами також конкурує богиня випадку Тіхе, що характеризує нестійкість і мінливість життя.

Народження і смерть стояли під особливим заступництвом мойр. Вони визначали строк життя людини і момент її смерті, пильнували, щоб вона не прожила довше відведеного строку. Тому нерідко Клото зображувалася юною дівчиною, як мойра минулого, Лахесіс зрілою жінкою, як мойра теперішнього, а Антропа старою, оскільки визначала майбутнє людини — її смерть.

Як дочки Ночі, мойри — сестри і союзниці Ериній, вважалися не тільки силами мороку, а й невблаганними духами помсти і кари і звідси — смерті. Уявляючись як дочки Феміди, мойри виступають богинями закономірності і порядку. Їх батько Зевс, верховний улаштовувач порядку, що спочиває на його законах (грец. Θέμιστες), називається Мойрагетом (дав.-гр. Μοιραγέτης, водій Мойр), цей епітет носив і Аполлон, як провісник розпоряджень Зевса.

Мойрам молились в дні весіль. Храм мойр стояв у Коринфі.

Мойри в мистецтві

Мойри прядуть нитку життя. Барельєф (Йоганна Готтфріда Шадова)

Мойрам присвячений LIX орфічний гімн. Ахей Еретрійський був автором трагедії «Мойри».

В античному мистецтві мойри зображувалися рідко і по-різному. На грецькій вазі Франсуа в зображенні ходи богів на шлюб Пелея і Фетіди чотири мойри поміщені біля колісниці Гермеса і Маї, по зовнішності вони нічим не відрізняються від Муз, Гір і Харитина. Решта художніх зображень належить до римської імператорської епохи, коли були створені і поширені атрибути мойр — прядка, сувій, ваги. Зображувалися вони зазвичай молодими, але іноді виводилися і в образі старих жінок.

У німецькому словнику античності наголошується, що в постантичному періоді в літературі та мистецтві, мойри переважно іменувалися по-давньоримськи, тобто парками.

Гете у «Фаусті» помилково наділив Атропу функціями Клото, і навпаки.

Герой книг Рафаеля Сабатіні піратський капітан Блад з іронією назвав свої кораблі Клото, Лахезіс і Атропос в знак того, що вони будуть вершителями доль мореплавців, що зустрілися на їхньому шляху.

Згадує їх (Аріосто) у поемі «Несамовитий Роланд» (пісні 34-35).

У романі Стівена Кінга «Безсоння» іменами мойр називаються «маленькі лисі лікарі» — істоти, відповідальні за долю людини.

В астрономії

• На честь Клото названий астероїд (97) Клото, відкритий в 1868 році
• На честь Лахесіс названий астероїд (120) Лахесіс, відкритий в 1872 році
• На честь Атропос названий астероїд (273) Атропос, відкритий в 1888 році
• На честь мойр названий астероїд (638) Мойра, відкритий в 1907 році

Див. також

• або Суджениці — аналог мойр у слов'янській міфології.
• Норни — аналогія мойр в германо-скандинавської міфології.

Примітки

1. Есхіл. Прометей 511—518; Геродот 1.91; Платон. Держава Х.617 b-е.
2. Гомер. Іліада VIII.69 і ХХП.209; XVI.4 34 і 441—443; Вергілій. Енеїда Х.814-815; Гомер. Одіссея 1.34; Іліада IX.411.

Література

• Словник античної мітології / Упоряд. Козовик І. Я., Пономарів О. Д. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2006. — 312с.
• Мифы Древней Греции / Р. Грейвс; Пер. с англ. К. П. Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А. А. Тахо-Годи. — М. : Прогресс, 1992. — 620 с. 
• Латинська мова та основи біологічної термінології (Н.Г Ревак; В.Т. Сулим; О.Ю. Назаренко) / Міністерство освіти і науки України. Львівський національний університет імені Івана Франка (2014) - 166с.

Посилання

• Мойра // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 1027. — 1000 екз.