Михайлівський провулок (Київ)

Миха́йлівський прову́лок — провулок в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Старий Київ. Пролягає від Михайлівської вулиці до провулку Тараса Шевченка.

Михайлівський провулок Київ
Вигляд Михайлівського провулку з вулиці Ірининської
Місцевість	Старий Київ
Район	Шевченківський
Назва на честь	Михайлівський Золотоверхий монастир
Загальні відомості
Протяжність	370 м
Координати початку	50°27′13″ пн. ш. 30°31′17″ сх. д. / 50.453667° пн. ш. 30.521500° сх. д. / 50.453667; 30.521500Координати: 50°27′13″ пн. ш. 30°31′17″ сх. д. / 50.453667° пн. ш. 30.521500° сх. д. / 50.453667; 30.521500
Координати кінця	50°27′04″ пн. ш. 30°31′04″ сх. д. / 50.451361° пн. ш. 30.517972° сх. д. / 50.451361; 30.517972
поштові індекси	01001
Транспорт
Найближчі станції метро	«Майдан Незалежності»
Покриття	асфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі	11062
У проєкті OpenStreetMap	r370270
На карті	На карті населеного пункту
Мапа
Михайлівський провулок у Вікісховищі

Прилучаються вулиці Мала Житомирська, Алли Тарасової, Софіївська і сходи до Ірининської вулиці.

Історія

Провулок відомий щонайменше з 80-х років XVIII століття, позначений на карті 1780 року. Назву Михайлівський провулок отримав у 1830-ті роки на честь Михайлівського Золотоверхого монастиря. З 1840-х років простягався довгим серпантином до Прорізної, перетинаючи декілька вулиць.

З 1938 року — завулок Варлена, на честь французького революціонера Ежена Варлена. Сучасну назву відновлено у 1944 році.

До 1962 року до складу провулку входила також вулиця Паторжинського. Особливістю провулку є його тупикове завершення — траса провулку впирається у споруджену в 1950-х роках підпірну стіну зі сходами, що ведуть до вулиць Паторжинського та Ірининської.

Забудова

Забудова провулку відноситься до періоду кінця XIX — початку XX століття. Стилі будинків характерні для тих часів: цегляний, модерн, історизм.

Пам'ятки архітектури

• № 3/16 — садиба початку XX століття. Складається з двох житлових будинків, один з яких зведений у 1903 році у стилі історизм, другий — у стилі раціонального модерну у 1910-1913 роках
• № 4 — житловий будинок працівників Народних комісаріатів радянського господарства УРСР. Зведений у 1934–1935 роках у стилі конструктивізм.
• № 9-А та 9-Б — садиба, зведена у 1914 році архітектором В. Риковим. Складається із двох житлових будинків у стилі модерн.
• будинок № 12 — житловий будинок, зведений у 1900 році у стилі неоренессанс.
• будинок № 14 — житловий будинок, зведений у 1889 році у цегляному стилі архітектором В. Ніколаєвим.
• будинок № 17 — житловий будинок, зведений наприкінці XIX — на початку XX століття архітектором В. Ніколаєвим. Стиль — історизм з елементами неоренессансу.
• будинок № 19/18 — житловий будинок, зведений у 1887–1888 роках у цегляному стилі архітекторами В. Ніколаєвим та О. Кривошеєвим.
• будинок № 20 — житловий будинок, зведений у 1879 році у цегляному стилі архітектором В. Ніколаєвим.
• будинок № 24/9 — прибутковий будинок, зведений у цегляному стилі (1903–1904 роки).

• Будинок № 1-а
• Будинок № 3
• Будинок № 4
• Будинок № 9
• Будинок № 9-б
• Будинок № 10
• Будинок № 14
• Будинок № 17
• Будинок № 20

Видатні особи, пов'язані з Михайлівським провулком

Історико-культурне значення провулка пов'язане з проживанням у ньому відомих діячів науки, культури, мистецтва.

У будинках садиби № 9-А і № 9-Б мешкали голова Ради міністрів УРСР Н. Кальченко (1943–1952), скульптор і народний художник УРСР Г. Кальченко (1944–1975), двічі Герой Радянського Союзу генерал-полковник А. Кравченко (1946), фізик, академік АН УРСР В. Лашкарьов (1920-ті роки), композитор, народний артист СРСР Г. Майборода (1966–1983), актриса К. Осмяловська (1988–1997), вчений у галузі лісництва Д. Товстоліс (1920-ті—1930-ті роки), громадсько-політичний діяч М. Шраг (1917–1918).

У будинку № 12 проживав історик-фольклорист П. Глядківський (1920-ті—1930-ті роки), дослідниця української наукової мови К. Кондратьєва (1920-ті роки — 1960), художниця і педагог О. Троїцька-Гусєва (1900–1904).

Будинок № 14 належав начальнику Третього відділення Київської казенної палати Луці Яковичу Рудченку, у якого у 1902–1912 роках часто зупинявся його брат Панас Якович Рудченко — письменник Панас Мирний.

У будинку № 20 жив архітектор О. Кривошеєв.

У № 28 (втрачено) мешкали архітектор М. Бобрусов, видавець В. Кульженко, лікар, завідувач кафедри Київського університету І. Титов. У будинках № 25 та № 30 (втрачено) жив фольклорист, академік ВУАН А. Лобода, у будинку № 30 — музикознавець та літературознавець Д. Ревуцький, у будинку № 27 (втрачено) — піаніст, композитор, професор консерваторії Г. Ходоровський.

Цікаві факти

• У 1913 році мешканці провулка звернулись до міської управи з проханням — частину провулка між вулицями Ірининською та Прорізною віднести до Ірининської вулиці. Міська управа не побачила підстав для перейменування. Прохання мешканців було виконане лише у 1962 році, коли частину провулка від Ірининської до Прорізної виокремили як вулицю Паторжинського.

Примітки

1. Планъ кіево печерской, старокіевской крѣпостямъ и нижняго города подола съ показаніемъ казеннаго и обывательскаго строенія, съ лежащею ситуаціею. Сочиненъ 1780 года декабря 24 дня. (рос. дореф.)
2. Планъ города Кіева отъ эксплонады новаго укрѣпленія, Дворцовой, Старокіевской, Лыбедской Подольской Плоской частей, съ показаніемъ въ Старокіевской части проэкта на заселеніе мѣстъ гдѣ производится постройка зданій Университета С-го Владиміра сообразно линіи въ прошломъ 1836-мъ году одобренной для постройки оныхъ съ раздѣленіемъ на кварталы слободки Паньковщины, предмѣстія Кудрявца, и слободки Лукьяновки сходно мѣстному оныхъ положенію. Составленъ 1837-го года Августа 10-го дня. (рос. дореф.)
3. Геометричний спеціальний план міста Києва. Складено: 31 грудня 1847.
4. Друг, 2013, с. 116–117.
5. Постанова президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 11 листопада 1938 року № 1082/6 «Про перейменування вулиць м. Києва» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 1. Спр. 10720. Арк. 30, 30зв, 31, 31зв, 32, 32зв, 33. [Архівовано з першоджерела 28 листопада 2015.]
6. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 38. Арк. 65–102. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
7. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 30 грудня 1962 року № 2216 «Про найменування та перейменування вулиць і площ м. Києва» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 169. Арк. 28–34. [Архівовано з першоджерела 18 липня 2013.]
8. Друг, 2013, с. 117.

Посилання

• Друг О. М.. Вулицями старого Києва. – Львів : Видавництво «Світ», 2013. – 496, [XVI] с. : іл. — .

Джерела

• Михайлівський провулок // Веб-енциклопедія Києва.

• Михайлівський пров. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 109.

• Михайлівський провулок // Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 139. — .

• Михайлівський провулок // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“».  — С. 160. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
• Михайловский переулок // Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 355. (рос.)
• Звід пам'яток історії та культури України Енциклопедичне видання у 28-ти томах. Том 1, ч. 2. К., 2003
• Пам'ятки історії та культури України: Каталог-довідник. Зошит 2: Каталог-довідник пам'яток історії та культури України: м. Київ / В. О. Горбик (кер. автор. колект.) та ін. — К., 2007. — С. 130. — .
• Михайлівський провулок // МІАС ЗМД «Містобудівний кадастр Києва».