Мигович Олена Іванівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мигович.

Оле́на Іва́нівна Миго́вич (3 червня 1970(19700603), м. Миколаїв, Львівська область — 1 листопада 2000, Ужгород) — живописиця, графістка, керамістка. Вишивала шовком художні картини, займалася випалюванням на диньках. У 2018 році увійшла до друкованого та інернет видання «Енциклопедія сучасної України».

Мигович Олена Іванівна
Народилася	3 червня 1970(1970-06-03) Миколаїв, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Померла	1 листопада 2000(2000-11-01) (30 років) Ужгород, Україна
Громадянство	Україна
Національність	українка
Діяльність	живописець, графістка, керамістка
Alma mater	Ужгородське училище декоративно-прикладного мистецтва
Батько	Іван Мигович
Мати	Ганна Мигович
Родичі	брат Віктор Мигович
1991 — членкиня творчого об'єднання професійних художників Закарпаття. 1999, Київ — дипломантка всеукраїнської виставки образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва. 1989 — закінчила Ужгородське училище декоративно-прикладного мистецтва під керівництвом викладачів Л. Аверкієвої, А. Медведецької та В. Бочковського. 1 листопада 2000 — трагічно загинула в автокатастрофі разом із матір'ю — Ганною Мигович. Твори «Вікторія», 1989 «Портрет подруги», 1989 «Фортіссімо», 1991 Нагороди Диплом 1-го ст. Міністерства культури і мистецтв України, Український центр культурних досліджень за участь у Всеукр. виставці образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва в рамках Всеукраїнського огляду нар. творчості в Палаці мистецтв «Український дім» (1999, Київ) Подяки Закарпатського обласного управління культури (1993, 1998) Подяка обласної державної адміністрації та обласної ради, Ужгород,1999. Примітки Р. І. Пилип. Миговичі (родина митців) // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [вебсайт] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=65229 [ 29 листопада 2020 у Wayback Machine.] Джерела Попдякуник О. Не судилось / Оксана Попдякуник // Щоквартальний вісник — Культурологічні джерела. — 2008. — № 4. — С. 47-48. Markovics M. Himzések, kerámiák, festmények… // Kárpáti igaz szo — 1993 marcius 6., szombot. — O. VI. Угляренко П. Золотий наш край //Карпатський голос.1995. № 2. 21 лютого 1995. Срібна земля. Мистецький родовід // Срібна земля.1993. № 15., 2 лютого. Зак. правда. Нашому роду нема переводу // Зак.правда. — 1993. № 12, С. 4, 2 лютого Попова Л. Світло і гармонія, доброта та щирість // Новини Закарпаття. 1993. — № 19 — 6 січня 1993. Borát M. AIma a fájátol…//  Kárpáti  igaz szo. 1997. szeptember  13., szombat . — O. 12. Каталог. Виставка творів об'єднання професійних художників Закарпаття — Ужгород, 1991. Пилип Р. «Миговичі — родина митців» //«Енциклопедія сучасної України». Том 20: «Медична-Мікоян» / Редкол.: І. М. Дзюба, М. Г. Железняк та ін.; Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, Наукове товариство імені Шевченка. Київ, 2018. 688 с. (86 ум.-друк. арк.). 10 000 прим. ISBN 978-966-02-8346-6. Мигович О. І. — С.364  С.327: Іл.2 Галерея