Ця стаття може містити оригінальне дослідження Будь ласка удоскональте її перевіривши сумнівні твердження й додавши поси

Мож (Мжа)— річка в Україні, в межах Валківського, Нововодолазького, Харківського та Зміївського районів Харківської області. Права притока Сіверського Дінця.

Мож
с. Тимченки
49°51′26″ пн. ш. 35°31′05″ сх. д. / 49.85729900002777271° пн. ш. 35.518152000027775728° сх. д.
Витік	с. Перекіп Валківського району Харківської області Україна
• координати	49°51′26″ пн. ш. 35°31′05″ сх. д. / 49.85729900002777271° пн. ш. 35.518152000027775728° сх. д.
• висота, м	178 м
Гирло	Сіверський Донець Україна
• координати	49°40′20″ пн. ш. 36°21′59″ сх. д. / 49.67223300002777364° пн. ш. 36.3665560000277779° сх. д.
Басейн	басейн Дону
Країни:	Україна
Регіон	Харківська область
Довжина	73,4 км
Площа басейну:	1 806 км²
Притоки:	Велика Вилівка

Медіафайли у Вікісховищі

Загальна довжина річки приблизно 73.4 км, загальне падіння — 95 м, середній похил річки — 1,29 м/км. Площа водозбірного басейну — 1806 км², коефіцієнт звивистості — 1,05.

Річка Мож перебуває під дією повітряних мас, що надходять з Атлантики, Арктичного басейну або сформувались над континентальними територіями Євразії. Геологічна будова басейну та ґрунти визначають характер і розмір підземного стоку річки, утворення заболочених територій та ін. Річка Мож та її притоки належать до річок розчленованих підвищених рівнин. Лісистість впливає на кількість і розподіл опадів, їх витрати та випаровування, накопичення снігу тощо.

Територія басейну р. Мож розташована в лісостеповій зоні. Коефіцієнт лісистості становить 8 %. На фізико-географічні умови басейну р. Мож та її водний режим впливає водогосподарська діяльність людини. Води р. Мож використовуються для промислових, господарсько-побутових потреб і сільськогосподарського водопостачання.

За своїм режимом Мжа належить до східноєвропейського типу, живлення переважно снігове. Норма стоку річки становить 114 млн м³, стік маловодних років забезпеченістю 75 та 95 % — відповідно 70,0 і 36,2 млн м³. У період весняного сніготанення рівень річки підвищується на 1,5-2 м. Влітку річка міліє, а місцями пересихає. В нижній течії внаслідок повільної швидкості річище річки заростає надводною рослинністю.

Гідрологічна характеристика річища

Річище річки трапецеїдального типу, завширшки 8-10 м, помірно звивисте. Глибина на плесах становить близько 1,5 м, на перекатах — 0,4 м. Швидкість течії в межень становить 0,01-0,03 м/с на плесах і 0,1-0,3 м/с на перекатах; в багатоводні періоди швидкість течії збільшується та становить 0,3-0,5 м/с на плесах і 0,6-0,9 м/с на перекатах.

Береги низькі і зарослі болотною рослинністю. Дно піщане, на окремих ділянках мулисте, замулення річища становить 0,6-0,9 м, заростання — 60-70 %.

Долина річки трапецієподібна, слабо звивиста, на всій протяжності заболочена. Ширина її від витоку до с. Піски змінюється в межах 150—300 м, далі до ст. Водолага від 300 м до 1,5 км. Від ст. Водолага ширина долини поступово збільшується і до гирла р. Вільхуватка досягає 4,0 км. Нижче впадіння р. Вільхуватка долина дещо звужується, але наближаючись до гирла р. Мож знову розширюється і зливається з долиною р. Сіверський Донець.

Заплава двостороння, звивиста, не розгалужена. Ширина 7-10 м. Схили заввишки 15–20 м, місцями до 30 м. Лівий схил пологий, непомітно зливається з прилеглою місцевістю, ближче до гирла стає помірно крутим. Правий схил також помірно крутий, дуже зрізаний ярами і балками. Дно піщане, мулисте. Живлення переважно снігове та дощове.

Гідрографічні харктеристики р. Мож

Довжина — 73, 4 км;

Поправковий коефіцієнт звивистості — відношення дійсної довжини р. Мож (L_д.) до довжини лінії L, що з'єднує виток та гирло річки — 1,05;

Густота річкової мережі — відношення суми довжин усіх приток, виражених у км, до величини площі бассейну р. Мож (км²) — 0,13;

Падіння річки — різниця висот між витоком і гирлом — 95 м;

Ухил річки — це відношення падіння річки до довжини ділянкки — 1,29.

Морфометричні харктеристики басейну р. Мож

Площа басейну — 1806 км^2; Площа лівого берега — 919 км^2; Площа правого берега — 887 км^2;

Довжина басейну — лінія, що з'єднує найвіддаленіші точки в басейні — 70 км;

Середня ширина басейну — відношення площі до довжини басейну — 25,8 км;

Найбільша ширина басейну — перпендикуляр до лінії, що з'єднує найвіддаленіші точки в басейні у найширшому місці — 40 км;

Коефіціент асиметрії — свідчить про положення річки відносно центру басейну — 0,04;

Коефіціент розвитку вододільної лінії — свідчить про конфігурацію басейну — 1,31;

Форми вараження річкового стоку

Об'єм стоку — добуток середньої витрати води та проміжку часу — 0,11 км³;

Модуль стоку — кількість води у літрих, що стікає з одного км² за одиницю часу ≈ 1,9 л/с км²;

Шар стоку — відношення об'єму стоку до площі басейну — 60 мм;

Коефіціент стоку — відношення шару стоку до середньорічної кількості опадів — 0,10.

Водокористування

Вода річки використовується для промислових, господарсько-побутових потреб і сільськогосподарського водопостачання. Основні водокористувачі: Артемівський спиртзавод, Мереф'янський склозавод, ВКУ м. Люботин (забір води з р. Мерефа).

Стік річки зарегульований середньо. У верхів'ях річки та на притоках побудовано ставки, які практично не впливають на режим стоку річки. Загальна кількість ставків у межах басейну становить 128, а їхня сумарна ємність — 18,254 млн м³. Ставки використовуються для риборозведення. В осінній період виконуються попуски води зі ставків.

Екологічні заходи

На річці виконувались роботи за проектом «Регулювання русла річки Мжа з метою захисту від підтоплення с. Павлівка в Нововодолазькому районі», загальне регулювання становить 8,86 км. Досягнуті результати щодо захисту від підтоплення — понад 60 приватних володінь у селі Павлівка та відтворені сінокоси та пасовища в заплаві Мжи.

Притоки

Річка Мжа має 8 приток 1-го порядку та 3 притоки 2-го порядку. Коефіцієнт густоти мережі (без урахування річок завдовжки менше 10 км) становить 0,10 км/км². Найбільшими притоками є:

Праві

Ліві

Турушик
Карамушина (11.7 км)
Черемушна (13.5 км)
Мокра Рокитна
Мерефа (27 км)
Борова
Тросна - річка у Зміївській міській громаді, починається у с. Островерхівка, тече на південь через с. Тросне і впадає у Мож південніше с. Тимченки

Галерея

Річка Мжа біля Мерефи
Мжа в тумані
Лелеки біля річки
База відпочинку с. Тимченки

Примітки

Словник гідронімів України — С. 572 (Тросна № 3)
Волости и важнейшие селения Европейской России: По данным обследования, произвед. стат. учреждениями М-ва вн. дел. Вып. 3 Губернии Малороссийские и Юго-Западные. - С. 20

Джерела

«Каталог річок України». — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 141. — (№ 2434).
Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 369
1. Паспортизація річки Мжа, Харківдіпроводгосп, 1991.
2. Проведение работ по инвентаризации рек и водоёмов Харьковской области с разработкой особого порядка изъятия земель водного фонда из сельскохозяйственного оборота, УкрНИИЭП, Харьков, 1999.
3. Ресурсы поверхностных вод СССР. Том 6 Украина и Молдавия, вып. 3 Бассейн Северского Донца и реки Приазовья. Л.: Гидрометеоиздат, 1967. 492 с.
4. Розробка та удосконалення методологічних основ раціонального водокористування та системи заходів по екологічному захисту та оздоровленню малих річок області, УкрНДІЕП, Харків, 2000, 130 с.

[1] Словник гідронімів України — С. 572 (Тросна № 3)

[Волості-2] Волости и важнейшие селения Европейской России: По данным обследования, произвед. стат. учреждениями М-ва вн. дел. Вып. 3 Губернии Малороссийские и Юго-Западные. - С. 20