Махотін Павло Володимирович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем (Махотін).

Павло Володимирович Махотін (рос. Павел Владимирович Махотин; нар. 19 лютого 1926, Викса, Горьковська область, СРСР — пом. 1 березня 2001, Москва, Росія) — радянський та російський актор театру і кіно.

Махотін Павло Володимирович
рос. Павел Махотин
Зображення
Народився	19 лютого 1926(1926-02-19) Викса, Нижньогородська область
Помер	1 березня 2001(2001-03-01) (75 років) Москва, Росія
Поховання	Введенське кладовище
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	актор
Заклад	^d
Роки діяльності	1945 — 2000
IMDb	nm0538550

Життєпис

Павло Махотин народився у місті Викса Горьковської області в родині службовців. У 1928 році родина Махотіна переїхали жити на станцію Навашино Горьківської області, а у 1933 році в селище Ташине. У 1934 році сім'я оселилися в Москві.

У 1941 році Павло Махотін закінчив середню школу і вступив до електромашинобудівний технікуму, після закінчення якого в 1943 році працював техніком-електриком на заводі.

У 1945 році, пройшовши відбірковий конкурс, Павло Махотін був прийнятий актором в , де служив багато років до виходу на пенсію.

Дебют Махотіна в кіно відбувся у 1959 році в фантастичному фільмі режисера Віктора Моргеншерна «Я був супутником Сонця». Згодом актор багато знімався, граючи, в основному, військових і чиновників.

Помер 1 березня 2001 року в Москві. Похований на Введенському цвинтарі.

Вибрана фільмографія

• 1959 — («Я був супутником Сонця») — Андрій, молодий учений
• 1961 — («Найперші») — Олександр Васильович Калугін
• 1963 — «При виконанні службових обов'язків» — Холодов
• 1964 — («Листи до живих») — Павло
• 1964 — («Слід в океані») — Бєлогуров
• 1970 — («Я - 11-17») — полковник Довгальов
• 1973 — («Товариш генерал») — генерал Лучинін, представник штабу фронту'
• 1976 — («Ти — мені, я — тобі») — директор хімкомбінату
• 1977 —  — капітан Михайло Іванович
• 1979 — «Місце зустрічі змінити не можна» — Павло Володимирович, представник прокуратури
• 1980 —  — Павло Володимирович
• 1980 — («Бастіон») — Олександр Павлович Востросаблін
• 1984 — «ТАРС уповноважений заявити...» — Яранцев
• 1985 — («День гніву») — голова комісії
• 1986 — «І в звуках пам'ять відгукнеться…» — батько Лисенка
• 1986 — «Віч-на-віч» — Павлов
• 1986 — «Перехоплення» — Мейю, адмірал флоту США
• 1988 — («Об'єктивні обставини»)
• 1990 — («Війна на західному напрямку») — полковник Семен Мікохін
• 1990 — («Десять років без права листування») — Микола Булганін
• 1993 — «Кодекс безчестя» — чиновник
• 2000 — «Таємниці палацових переворотів. Фільм 2. Заповіт імператриці»
• 2001 — «Годинник без стрілок» — приятель Семена

Посилання

• Павло Махотін [ 6 лютого 2020 у Wayback Machine.](рос.)