Маркетто Падуанський

Марке́тто Падуа́нський (італ. Marchetto da Padova, лат. Marchetus de Padua, Marchetus Patavinus) — італійський теоретик музики і композитор 1-ї чверті XIV століття. У 1305–06 викладав музику в Падуанському кафедральному соборі.

Маркетто Падуанський
Основна інформація
Повне ім'я	італ. Marchetto da Padova
Дата народження	1274^[1]
Місце народження	Падуя
Дата смерті	14 століття
Професії	музикознавець, теоретик музики, письменник, композитор
Жанри	^d

Наука і творчість

Автор трьох трактатів:

• Пояснення в мистецтві плавної музики («Lucidarium in arte musicae planae», 1317 або 1318);
• Фруктовий сад в мистецтві мензуральної музики («Pomerium in arte musicae mensuratae», близько 1319);
• Стислий виклад <мензуральної музики> («Brevis compilatio», після 1319).

Незважаючи на заголовок, який обіцяє розгляд григоріанського хоралу (у тодішніх термінах - Cantus червоний плоский лишай, Musica Плану), трактат «Роз'яснення» прославився насамперед вченням про гармонії, що містяться в ньому. Вперше в історії західноєвропейської музики Маркетто позначив пару вертикальних інтервалів як «тяжіння» (оригінальний термін — «tendendum») дисонанса до консонансу. Для прикрашення консонансу («заради краси» [Causa pulchritudinis]) і тіснішого споріднення сполучуваних інтервалів («задля необхідності» [Causa necessitatis]), на його думку, цілий тон зобов'язаний ділитися не на традиційні піфагорійські великий і малий півтони ((апотому) і ліму), а на «хроматичний» півтон і мікроінтервал «Дієсу». Саме ця «музична» мотивація послужила причиною для створення незвичайної (не витримує критики (музичної акустики)) його теорії поділу цілого тону на 5 частин.

Нотні приклади альтераційної хроматики (що містять спеціально введений для неї знак нотації — falsa musica) в трактаті показують, що Маркетто був не стільки послідовником піфагорейської теорії музики, скільки практикуючим музикантом. У своєму «ненауковому» вченні про мікрохроматики він скоріше належить традиції Аристоксена.

Значним є внесок Маркетто Падуанського і в теорію (модальних) ладів, зокрема, він запропонував власний метод ладового визначення мелодії за використаними у ній видами кварти і квінти, (амбітуса) і (фіналіса); ввів розгалужену класифікацію типів ладу, яка вперше повністю охопила і складні, нерегулярні розспіви. За обсягом мелодії у поєднанні з головними категоріями модального ладу він виділив «досконаліші», «недосконалі», «наддосконалі», «змішані» і «перемішані» лади; за комбінацією видів — «правильний», «неправильний» і «доповнений».

В трактаті «Фруктовий сад» Маркетто вперше розгорнув цілісну теорію мензуральної нотації, що передбачає подвійний і потрійний поділ бревіса на всіх ритмічних підрівнях (prima, secunda, tertia divisio). Суцільний «бінарний» тип ритмічного поділу Маркетто величав «італійським» (modus Italicus); можливо, його введення було наслідком теоретичного аналізу бінарної метрики, що спостерігається у формах світської музики раннього італійського Відродження. Вперше описав синкопу не тільки всередині мензури, але і поза нею (аналог пізнішої синкопи, що переходить через тактову рису). Розгляд Маркетто Падуанським відмінностей французької та італійської систем нотації дає сучасним дослідникам ключ для ритмічних транскрипцій в т.ч. і французьких нотних пам'яток XIV століття. Трактат Маркетто «Brevis compilatio», присвячений мензуральній ритміці, — короткий конспект трактату «Pomerium».

Маркетто також приписують декілька мотетів, у т.ч. триголосний «Ave regina celorum» («Радуйся, Царице небес»); містить в акростиху ім'я автора - Marcus Paduanus).

Твори

• The Lucidarium of Marchetto of Padua. A critical edition, translation, and commentary by J.W.Herlinger. Chicago, 1985;
• Pomerium in arte musice mensurate, ed. G.Vecchi // Corpus Scriptorum de Musica. Vol.6. Roma, 1961 (только латинский оригинал);
• Polyphonic Music of the Fourteenth Century. ed. by K. von Fischer and F.A.Gallo. Vol.12. Monaco, 1976.

Література

• Pirrotta N. Marchettus de Padua and the Italian Ars Nova // Musica Disciplina IX (1955);
• Herlinger J. Marchetto's Division of the Whole Tone // Journal of the American Musicological Society, XXXIV (1981);
• Лебедев С.Н. Учение о хроматике Маркетто из Падуи // Проблемы теории западноевропейской музыки (XII-XVII вв.). Москва, 1983;
• Berger K. Musica ficta. Theories of accidental inflections in vocal polyphony from Marchetto da Padova to Gioseffo Zarlino. Cambridge, 1987.

Примітки

1. https://www.treccani.it/enciclopedia/marchetto-da-padova_(Dizionario-Biografico)/

Посилання

• Трактат Маркетто "Lucidarium" (видання Я. Херлингера) [ 19 червня 2010 у Wayback Machine.]
• Трактат Маркетто "Pomerium" (видання Дж. Веккі) [ 19 червня 2010 у Wayback Machine.]
• Трактат Маркетто "Brevis compilatio" (видання Дж. Веккі) [ 19 червня 2010 у Wayback Machine.]
• Margo Schulter. Xenharmonic Excursion to Padua, 1318: Marchettus, the cadential diesis, and neo-Gothic tunings [ 3 січня 2011 у Wayback Machine.]