Манагарова Юлія Анатоліївна

Юлія Анатоліївна Манагарова (нар. 27 вересня 1988 року, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР) — українська і російська гандболістка, права крайня російського клубу «Ростов-Дон» та збірної Росії. До 2014 року виступала за збірну України, з 2017 року виступає за збірну Росії. Підтримала російське вторгнення в Україну. Внесена до бази Миротворця як зрадниця Батьківщини.

Юлія Манагарова
Особисті дані
Повне ім'я	Юлія Анатоліївна Манагарова
Дата народження	27 вересня 1988(1988-09-27) (35 років)
	Кривий Ріг, Дніпропетровська область, УРСР, СРСР
Зріст	163 см
Прізвисько	Маня
Громадянство	Україна→ Росія
Позиція	Права крайня
Інформація про клуб
Поточний клуб	«Ростов-Дон»
Номер	6
Юнацькі клуби
	ДЮСШ №4 (Кривий Ріг)
Професіональні клуби*
Роки	Клуб	Ігри (голи)
2003-2011 2011-2013 2013-	«Смарт» «Ростов-Дон»	? (?) ? (?) ? (?)
Національна збірна**
Роки	Збірна	Ігри (голи)
2007–2014 2017–	Україна	65 (225) 56 (186)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну поновлено 1 серпня 2022.

Біографія

Юлія Манагарова народилася 27 вересня 1988 року в Кривому Розі.

Вчилася у школі №125 рідного міста, але після пробного гандбольного тренування перейшла у спортивний клас ДЮСШ №4, де й почала займатися гандболом.

Виступала за клуб «Смарт» зі свого рідного міста, після чого 2011 року перейшла в румунський «Олтхим», в складі якого виступала два сезони і двічі виходила до півфіналу жіночої гандбольної Ліги чемпіонів. Через фінансові проблеми румунського клубу з'явилася загроза розвалу команди, і саме в цей час гандболістці надійшла пропозиція переїхати в Ростов-на-Дону і грати за клуб «Ростов-Дон».

2014 року, не бачачи в Україні можливостей для розвитку своєї кар'єри, Манагарова вирішила змінити громадянство і вже через півтора року отримала російський паспорт з рук віце-прем'єра РФ Дмитра Рогозіна, який назвав гандболістки «новою надією збірної».

Влітку 2017 року Манагарову вперше викликали в збірну Росії, у грудні взяла участь у чемпіонаті світу в Німеччині (5-е місце), а в грудні 2018 року став срібною призеркою чемпіонату Європи. При цьому на турнірі Юлія показала вагому ефективність в атаці — 25 голів після 26 кидків (всі — з гри). На чемпіонаті світу 2019 року стала кращим бомбардиром збірної в матчах проти Китаю і ДР Конго. Всього на турнірі закинула 41 м'яч у 10 матчах.

Рік	Збірна	Турнір	Місце		І	Г	К	В СР.	%
	Росія	ЧС	5		7	22	28	3,1	79
	Росія	ЧЄ	2 !		8	25	26	3,1	96
	Росія	ЧС	3 !		10	41	51	4,1	80

Родина

Мати — Надія Петрівна Манагарова. Батьки — з Ленінграда, але приїхали працювати до Кривого Рогу, де вона вийшла заміж та залишилася.

Має чотирьох старших братів.

Племінниця — Анастасія Манагарова. Українська гандболістка. Ліва крайня криворізького клубу «ДЮІ».

Підтримка російського вторгнення в Україну

Юлія Манагарова підтримала російське вторгнення в Україну. Вона виступила ініціатором відкриття гандбольним клубом «Ростов-Доном» благодійної програми «Помощь гражданам из ДНР и ЛНР, пребывающим на территорию Ростовской области».

Разом з тим, на своїй сторінці Манагарова образливо назвала «зрадниками» осіб-іноземців, що розірвали контракти з гандбольним клубом «Ростов-Дон» після початку російського вторгнення в Україну, мотивувавши це тим, що кинули клуб посеред сезону, додавши до опису зображення середнього пальця. Вона висловила свою негативну реакцію на накладання санкцій на російський гандбол.

30.03.2023 Юлію Манагарову було внесено до бази Миротворця з визначенням «зрадник Батьківщини».

Титули та досягнення

Командні

«Спарта»

• Суперліга
  • Чемпіонка (3): (2008/09), (2009/10), (2010/11)

«Олтхім»

• • Чемпіонка (3): , ,
• • Володарка (1):

«Ростов-Дон»

• • Чемпіонка (6): 2014/15, , , , , 2021/22
  • Срібна призерка (2): ,
  • Бронзова призерка (1):
• • Володарка (7): 2014/15, 205/16, 2016/17, 2017/18, 2019/20,
  • Фіналістка (1): 2021/22
• • Володарка (7): 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021
• • Володарка (1):
  • Фіналістка (1):
• Ліга чемпіонів ЄГФ
  • Фіналістка (1):

Збірна Росії

• Олімпійські ігри
  • Срібна призерка (1): 2020
• Чемпіонат світу
  • Бронзова призерка (1):
• Чемпіонат Європи:
  • Срібна призерка (1):

Особисті

• Права крайня символічної збірної турніру :
• Права крайня символічної збірної :
• Права крайня символічної збірної Ліги чемпіонів ЄГФ:

Державні

• Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня (11 серпня 2021 року) — за великий внесок у розвиток вітчизняного спорту, високі спортивні досягнення, волю до перемоги, стійкість і цілеспрямованість, виявлені на Іграх XXXII Олімпіади 2020 року в місті Токіо (Японія).

Примітки

1. 20 вопросов не о гандболе. Юлия Манагарова: «На футболе зарубы серьёзные! Однажды мне нос сломали» (рос.)
2. Матчі і голи за національну збірну вирахувані лише з офіційних ігор (ВЧЄ, ВЧС, ЧЄ, ЧС і ОІ)
3. [1](рос.) Гандбольный клуб 《Ростов-Дон》оказал помощь беженцам из ДНР и ЛНР через благотворительный фонд помощи детям 《Доброе дело》.
4. СІА. Манагарова Юлия Анатольевна. Центр «Миротворець» (ru-RU) . Процитовано 10 квітня 2023.
5. «Представьте, как она росла в окружении четырех братьев». Юлия Манагарова в рассказах близких (рос.)
6. Юрий Волохов, Сергей Кириллов (26 листопада 2014). . . Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 16 грудня 2018.
7. Артем Лисовский (23 березня 2016). . . Архів оригіналу за 13 березня 2020. Процитовано 16 грудня 2018.
8. Алексей Адамов (16 грудня 2018). . Championat.com. Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 16 грудня 2018.
9. Профіль на сайті ФГУ
10. [2](рос.) Гандбольный клуб «Ростов-Дон» оказал помощь беженцам из ДНР и ЛНР через благотворительный фонд помощи детям «Доброе дело».
11. Шитихин, Андрей. «Я уже давно пою гимн России». Экс-украинка Юлия Манагарова — о воле к победе и предателях. www.championat.com. Процитовано 7 березня 2023.
12. . baiamarechampionstrophy.ro. 17 серпня 2014. Архів оригіналу за 26 серпня 2014.
13. Svendsen, Svein André (26 листопада 2017). Fire på All star team [Four on the All star team]. .
14. . Архів оригіналу за 16 травня 2018. Процитовано 11 травня 2018.
15. 1 Указ Президента Российской Федерации от 11 августа 2021 года № 463 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». оригіналу за 11 серпня 2021. Процитовано 11 серпня 2021.

Джерела

• Женская сборная России за 30 лет, часть 2. Все, кто ковал славу: от Седойкиной до Колотиловой (рос.)
• У кого из действующих гандболисток в России больше всего титулов? БЦ всё подсчитал (рос.)

Гандбольный клуб 《Ростов-Дон》оказал помощь беженцам из ДНР и ЛНР через благотворительный фонд помощи детям 《Доброе дело》. (рос.)