Майдан Героїв Небесної Сотні

Майдан Героїв Небесної Сотні — площа в Основ'янському районі Харкова. Розташована з парного боку проспекту Героїв Харкова.

Майдан Героїв Небесної Сотні Харків
Майдан Героїв Небесної Сотні з пам'ятником Руднєву, знесеним у 2015 році Майдан Героїв Небесної Сотні з пам'ятником Руднєву, знесеним у 2015 році
Район	Основ'янський
Назва на честь	Небесної Сотні
Колишні назви
Михайлівська площа, Сінна площа (неофіційно), Скобелевська площа, площа Руднєва
Загальні відомості
Координати	49°59′11″ пн. ш. 36°14′45″ сх. д. / 49.986365° пн. ш. 36.245811° сх. д. / 49.986365; 36.245811Координати: 49°59′11″ пн. ш. 36°14′45″ сх. д. / 49.986365° пн. ш. 36.245811° сх. д. / 49.986365; 36.245811
поштові індекси	61001
Транспорт
Автобуси	249е
Рух	двосторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки	№ 3, 22, 28, 36
Державні установи
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	пошук у Nominatim
Мапа
Майдан Героїв Небесної Сотні у Вікісховищі

Історія

У 18 столітті в районі сучасного майдану Героїв Небесної Сотні розташовувався в'їзд до Харкова. Наприкінці століття на місці фортечного валу з'явилася площа. Початково вона мала назву Михайлівська — за назвою Михайлівської церкви, збудованої в 1787 році за проектом , яка розташовувалася в південній частині майдану.

З 1814 року на площі зосередилася торгівля сіном, і Михайлівська отримала другу, неофіційну, назву — Сінна.

В 1833 році базар перенесли на територію сучасного Центрального ринку. На південній частині, що звільнилася, відбувалися народні гуляння, військові навчання та паради. Поруч розташовувалися казарми.

В 1866 році площа отримала назву Скобелевська — на честь генерала Російської імператорської армії (Міхаїла Скобелева).

9 лютого 1919 року на площі було поховано (Миколу Руднєва) (його прах начебто перевезли з Царицина). Відтоді й аж до листопада 2015 року площа носила його ім'я — площа Миколи Руднєва.

У грудні 1959 року на площі був відкритий пам'ятник Миколі Руднєву за проєктом скульптора (В. П. Воловика) і архітектора Ф. Д. Якименка.

Сучасна історія

Влітку 2014 року в покинутому будинку № 30 був створений соціально-культурний центр «Автономія», так званий сквот. В 2018 році було прийняте рішення про демонтаж будинку. Працівники КП «Житлокомсервіс» зіткнулись зі спротивом людей, що перебували в приміщеннях будинку.

9 квітня 2015 року Верховна Рада прийняла пакет законів «про декомунизацію України». В ніч на 11 квітня 2015 року невідомими особами був зруйнований пам'ятник Миколі Руднєву. Пізніше голова ХОДА Ігор Балута пост-фактум підписав розпорядження про демонтаж пам'ятника.

20 листопада 2015 року площу Руднєва було перейменовано на майдан Героїв Небесної Сотні.

В 2017 році громадський рух «Східний корпус» виступив з ініціативою по перепохованню праху Миколи Руднєва. Міська топонімічна комісія прийняла відповідне рішення. Але коли в грудні 2017 року могилу відкрили, вона виявилась порожньою. Історик Едуард Зуб припускає, що тіло Руднєва дістали з могили і знищили денікінці ще в 1919 році.

Реконструкції

• В 2008 році здійснено капітальний ремонт та благоустрій майдану: відремонтовано фонтан, що не працював до того 15 років, встановлено лавки та нові ліхтарі.

• Наприкінці квітня 2011 року на громадських слуханнях було схвалено ідею реконструкції майдану, згідно з якою на площі мають замінити дорожнє покриття, оновити розмітку, встановити нові світлофори.

Будівлі

• Будинок № 3 — Пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 325. Житловий будинок, 1913 рік, реконструкція архітектора Б. М. Корнієнка.
• Будинок № 4 — Харківська місцева прокуратура № 5.
• Будинок № 19 — Був започаткований як Клюб будівельників ім. Горького 20 липня 1927 року (проект Якова Штейнберга, І. Мілеєніса, (І. Малозьомова)). В 1958 році реорганізований у Будинок культури будівельників ім. Горького. Потім став комунальним закладом «Палац культури Основ'янського району». В 2019 році був перейменований у комунальний заклад культури «Муніципальний центр культури та аматорського мистецтва». В будівлі відбуваються вистави театру «Тимур», репетирує міський .
• Будинок № 22 — Пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 478. Житловий будинок, архітектор невідомий, 1896 рік.
• Будинок № 28 — Пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 355. Прибутковий будинок, архітектор М. Л. Мелетинський, 1910 рік.
• Будинок № 36 — Пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 324. В 1889—1902 роках за проектом (Олексія Бекетова) було зведено будівлю судових установлень, нині Апеляційний суд Харківської області, (за участі архітекторів (Юлій Цауне) та В. Хрустальова). Розташована в центрі майдану.

Галерея

• Фонтани на площі М. Руднєва.
  2009 рік
• Пам'ятник (М. О. Руднєву), що знаходився на майдані до 11 квітня 2015 року
• Хрест, встановлений на постаменті знесеного пам'ятника М. О. Руднєву
• Житловий будинок № 22
• . Апеляційний суд Харківської області

Примітки

1. Видатні архітектори Харкова 18 — середини 20 століття. Петро Ярославський [ 12 вересня 2013 у Wayback Machine.] // Портал kharkov.ua — Харків. Історія та архітектура (рос.)
2. [. Архів оригіналу за 17 червня 2018. Процитовано 17 грудня 2020. Социально-культурный центр или незаконный приют для неформалов? (рос.)]
3. [. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 17 грудня 2020. В Харькове за ночь снесли три памятника советским вождям (рос.)]
4. . Архів оригіналу за 22 листопада 2015. Процитовано 28 листопада 2015.
5. [. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 17 грудня 2020. Могила революционера Руднева в Харькове пуста — горсовет (рос.)]
6. Площа Руднєва та Рози Люксембург — громадськість схвалила [ 23 листопада 2015 у Wayback Machine.] // МедіаПорт, 30 квітня 2011 року (рос.)
7. . Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 16 грудня 2020.
8. . Архів оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 17 грудня 2020.

Посилання

• Єдиний адресний реєстр міста Харкова [ 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• Н. Т. Дьяченко. . Архів оригіналу за 17 грудня 2020. Процитовано 17 грудня 2020. (рос.)
• Площа Руднєва [ 19 січня 2016 у Wayback Machine.] // Історико-інформаційний довідник «Вулиці та площі Харкова» (рос.)
• . Архів оригіналу за 17 грудня 2020. Процитовано 17 грудня 2020.