«Магічне число сім, плюс-мінус два» (гаманець Міллера) — правило, сформульоване американським психологом (Джорджем Міллером) у 1956 році. Згідно з ним, кількість об'єктів, яку середньостатистична людина може тримати в робочій пам'яті дорівнює 7(±2).
Опис принципу
Джордж Міллер під час своєї роботи в лабораторії провів ряд експериментів, спрямованих на аналіз пам'яті операторів. В результаті дослідів він виявив, що короткострокова пам'ять людини здатна запам'ятовувати в середньому дев'ять двійкових чисел, вісім десяткових чисел, сім букв алфавіту і п'ять односкладових слів — тобто людина здатна одночасно пам'ятати 7 ±2 елементів.
Таким чином, короткострокова пам'ять — «гаманець», у який можна покласти одночасно сім «монет». Причому пам'ять не намагається аналізувати зміст інформації, важливі лише зовнішні, фізичні характеристики, тобто неважливо, які монети знаходяться у гаманці — долар чи цент, головне, щоб їх було сім. Якщо кількість елементів більше семи (максимум дев'яти), то мозок розбиває елементи на групи таким чином, щоб кількість запам'ятовуваних елементів було від 5 до 9.
Несподівано, аналогічне правило було виявлено для мурах: вони здатні запам'ятовувати і передавати повідомлення довжиною до 7 біт
Застосування
Цей принцип застосовується, наприклад, в побудові інтерфейсів програм. Якщо кількість елементів (підпунктів меню, кнопок, закладок) більше семи, або у крайньому разі дев'яти, то такі елементи намагаються згрупувати.
Міська легенда 7±2
У 1956 році Джордж Міллер опублікував статтю під назвою «Магічне число сім, плюс-мінус два: деякі обмеження нашої здатності обробляти інформацію», а інтегральна схема 1 ще не була винайдена. За 47 років, що минули з моменту публікації цієї статті, знання про роботу людського розуму просунулися далі, а винахід інтегральної схеми призвів до широкого використання комп’ютерів із відповідною потребою в надійному програмному забезпеченні. Однак сприйняття міської легенди 7±2 як науково доведеного факту залишається, і вона продовжує використовуватися для прийняття рішень щодо максимальної складності конструкцій кодування. Мета цієї статті – розвіяти міську легенду, яка виросла приблизно 7±2 р. Хоча жодних інших правил, заснованих на роботі людської пам’яті, поки що немає, щоб замінити його, люди повинні принаймні перестати отримувати помилкове задоволення від цієї фальшивої моделі. Що таке міська легенда 7±2? Загальна модель людської пам'яті ділить її на дві одиниці; короткочасна пам'ять і довгострокова пам'ять. Короткочасна пам'ять - це сховище обмеженої місткості для зберігання тимчасової інформації. Довготривала пам'ять зазвичай розглядається як сховище нескінченної місткості, здатне зберігати інформацію протягом усього життя людини. Інформація зберігається в короткочасній пам'яті перед тим, як її перенести (чи ні) в довготривалу пам'ять. Міська легенда 7±2 полягає в тому, що місткість короткочасної пам’яті становить сім плюс-мінус дві одиниці інформації (деякі люди можуть зберігати лише п’ять-шість елементів, а інші – вісім-дев’ять). Ступінь, до якого короткочасна та довготривала пам’ять дійсно є різними системами пам’яті, а не просто двома кінцями континууму властивостей пам’яті, продовжує досліджуватися та обговорюватися.
Стаття Міллера
У своїй статті Міллер обговорював збіг між межами одновимірного абсолютного судження та межами короткочасної пам’яті. В одновимірному завданні з абсолютним судженням людині пропонують низку стимулів, які відрізняються за одним виміром (наприклад, 10 різних тонів, що відрізняються лише висотою), і вона відповідає на кожен стимул відповідною реакцією (засвоєною раніше). Ефективність майже ідеальна до п’яти-шести різних стимулів, але знижується зі збільшенням кількості різних стимулів. Завдання можна описати як передачу інформації: вхід складається з одного з n можливих стимулів, а вихід складається з однієї з n відповідей. Інформація, що міститься у вхідних даних, може бути визначена кількістю бінарних рішень, які необхідно прийняти, щоб отримати вибраний стимул, і те саме стосується відповіді. Таким чином, максимальну продуктивність людей щодо одновимірного абсолютного судження можна охарактеризувати як місткість інформаційного каналу з приблизно 2-3 бітами інформації, що відповідає здатності розрізняти чотири-вісім альтернатив.(англ.)
Друге когнітивне обмеження, яке обговорює Міллер, - це обсяг пам'яті. Обсяг пам’яті стосується найдовшого списку елементів (наприклад, цифр, літер, слів), які людина може повторити в правильному порядку під час 50% спроб одразу після презентації. Міллер зауважив, що обсяг пам’яті молодих людей становить приблизно сім предметів. Він помітив, що обсяг пам’яті приблизно однаковий для стимулів із дуже різними обсягами інформації — наприклад, двійкові цифри мають 1 біт кожна; десяткові цифри мають 3,32 біта кожна; слова мають приблизно 10 біт кожне. Міллер зробив висновок, що обсяг пам’яті обмежений не бітами, а скоріше шматками. Частка — це найбільша значуща одиниця в представленому матеріалі, яку розпізнає особа, отже, те, що вважається частиною, залежить від знань особи, яку тестують. Наприклад, для людини, яка розмовляє мовою, слово складається з однієї частини, а для тих, хто зовсім не знайомий з мовою і сприймає слово як набір фонетичних сегментів, це багато фрагментів.(англ.)
Міллер визнав, що відповідність між межами одновимірного абсолютного судження та короткочасної пам’яті є лише випадковим збігом, оскільки лише перша межа, а не друга, може бути охарактеризована в інформаційно-теоретичних термінах (тобто як приблизно постійна кількість бітів). Тому в цифрі сім немає нічого «магічного», і Міллер використав цей вислів лише риторично. Проте, ідея «магічного числа 7» надихнула багато теоретизувань, строгих і менш строгих, про межі можливостей людського пізнання. Число сім є корисною евристикою, яка нагадує нам, що списки, які набагато довші, стає значно важчим для запам’ятовування та обробки одночасно.(англ.)
Посилання
- George A. Miller. The Magical Number Seven, Plus or Minus Two [ 26 березня 2009 у Wayback Machine.]. The Psychological Review, 1956, vol. 63, Issue 2, pp. 81-97
- Miller’s Law. Miller’s Law Laws of UX.
- Derek M. Jones MISRA C Conference 2002
Примітки
- Резникова Ж. И., Рябко Б. Я., Теоретико-информационный анализ «языка» муравьев // Журн. общ. биологии, 1990, Т. 51, № 5, 601–609.
- http://www.knosof.co.uk/cbook/misart.pdf
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет