Магнітна мішалка — це лабораторний пристрій, який використовує обертове магнітне поле, аби змусити обертатись магнітний стрижень («магнітний якір»), що занурений в розчин, таким чином перемішуючи його. Потрібне магнітне поле може бути створене або окремим обертовим магнітом, або набором електромагнітів, розміщених під ємністю з розчином для перемішування.
Магнітні мішалки широко використовуються в хімічних та біологічних лабораторіях для неперервного перемішування розчинів всередині в тому числі герметично зачинених ємностей. Вони мають переваги перед моторованими механічними мішалками тому що вони тихіші, більш ефективні, і не мають рухомих зовнішніх частин (окрім власне якоря). Магнітні мішалки чудово підходять для використання із скляними лабораторними ємностями, оскільки скло не впливає на магнітне поле. Обмежений розмір якоря означає що ці мішалки можуть бути використані лише для відносно малих ємностей (до кількох літрів).
Через малі розміри, магнітні якоря дуже легко мити та стерилізувати; вони не потребують любрикантів які могли б забруднити розчин. Магнітні мішалки як правило мають функціональну опцію нагріву суміші.
Історія
Артур Розінгер (Arthur Rosinger) Нью-Джерсі, США, отримав патент US 2,350,534, під назвою «Магнітний Перемішувач» (Magnetic Stirrer) 6 липня 1944 року, заповнивши заявку на патент 5 жовтня 1942 року. Патент включав опис магнітного якоря всередині ємності, що рухався завдяки магнітам знизу. Розінгер також пояснив в патенті що використання якоря із пластиковим покриттям зробить його хімічно інертним.
Магніт з пластиковим покриттям та його застосування для перемішування рідин були пізніше незалежно винайдені Едвардом Маклафліном (Edward McLaughlin) з Torpedo Experimental Establishment (TEE), Грінок, Шотландія, який назвав його 'flea' (блоха) через те що якір підстрибував коли швидкість обертання була занадто високою.
Ще більш раніший патент US 1,242,493 виданий 9 жовтня 1917 року Річарду Стрінгему (Richard H. Stringham), Юта, США. Його пристрій використовував стаціонарний електромагніт.
Перший комерційний пристрій був розроблений і запатентований Сальвадором Боне (Salvador Bonet) з SBS Company в 1977 році. Він також започаткував практику маркування потужності мішалок в «літрах води», яка використовується й зараз.
Нагрівальний елемент також може бути вбудований в мішалку, дозволяючи одночасне нагрівання і перемішування.
Магнітні якоря
Магнітний якір як правило вкритий тефлоном, або, рідше, склом. Скляне покриття використовується для розплавів лужних металів та їх розчинів у аміаці.
Посилання
- Arthur Rosinger (6 червня 1944). Magnetic Stirrer. United States Patent Office. Процитовано 16 лютого 2013.
- S. Girolami, Gregory; B. Rauchfuss, Thomas; J. Angelici, Robert (1 серпня 1999). (вид. 3). University Science Books. с. 87. ISBN . Архів оригіналу за 9 липня 2014. Процитовано 23 квітня 2013.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Magnitna mishalka ce laboratornij pristrij yakij vikoristovuye obertove magnitne pole abi zmusiti obertatis magnitnij strizhen magnitnij yakir sho zanurenij v rozchin takim chinom peremishuyuchi jogo Potribne magnitne pole mozhe buti stvorene abo okremim obertovim magnitom abo naborom elektromagnitiv rozmishenih pid yemnistyu z rozchinom dlya peremishuvannya Magnitna mishalka Magnitni mishalki shiroko vikoristovuyutsya v himichnih ta biologichnih laboratoriyah dlya neperervnogo peremishuvannya rozchiniv vseredini v tomu chisli germetichno zachinenih yemnostej Voni mayut perevagi pered motorovanimi mehanichnimi mishalkami tomu sho voni tihishi bilsh efektivni i ne mayut ruhomih zovnishnih chastin okrim vlasne yakorya Magnitni mishalki chudovo pidhodyat dlya vikoristannya iz sklyanimi laboratornimi yemnostyami oskilki sklo ne vplivaye na magnitne pole Obmezhenij rozmir yakorya oznachaye sho ci mishalki mozhut buti vikoristani lishe dlya vidnosno malih yemnostej do kilkoh litriv Cherez mali rozmiri magnitni yakorya duzhe legko miti ta sterilizuvati voni ne potrebuyut lyubrikantiv yaki mogli b zabrudniti rozchin Magnitni mishalki yak pravilo mayut funkcionalnu opciyu nagrivu sumishi IstoriyaRizni rozmiri magnitnih yakoriv dlya mishalok Artur Rozinger Arthur Rosinger Nyu Dzhersi SShA otrimav patent US 2 350 534 pid nazvoyu Magnitnij Peremishuvach Magnetic Stirrer 6 lipnya 1944 roku zapovnivshi zayavku na patent 5 zhovtnya 1942 roku Patent vklyuchav opis magnitnogo yakorya vseredini yemnosti sho ruhavsya zavdyaki magnitam znizu Rozinger takozh poyasniv v patenti sho vikoristannya yakorya iz plastikovim pokrittyam zrobit jogo himichno inertnim Magnit z plastikovim pokrittyam ta jogo zastosuvannya dlya peremishuvannya ridin buli piznishe nezalezhno vinajdeni Edvardom Maklaflinom Edward McLaughlin z Torpedo Experimental Establishment TEE Grinok Shotlandiya yakij nazvav jogo flea bloha cherez te sho yakir pidstribuvav koli shvidkist obertannya bula zanadto visokoyu She bilsh ranishij patent US 1 242 493 vidanij 9 zhovtnya 1917 roku Richardu Stringemu Richard H Stringham Yuta SShA Jogo pristrij vikoristovuvav stacionarnij elektromagnit Pershij komercijnij pristrij buv rozroblenij i zapatentovanij Salvadorom Bone Salvador Bonet z SBS Company v 1977 roci Vin takozh zapochatkuvav praktiku markuvannya potuzhnosti mishalok v litrah vodi yaka vikoristovuyetsya j zaraz Nagrivalnij element takozh mozhe buti vbudovanij v mishalku dozvolyayuchi odnochasne nagrivannya i peremishuvannya Magnitni yakoryaChotiri magnitni yakorya poruch iz santimetrovoyu linijkoyu Magnitnij yakir yak pravilo vkritij teflonom abo ridshe sklom Sklyane pokrittya vikoristovuyetsya dlya rozplaviv luzhnih metaliv ta yih rozchiniv u amiaci PosilannyaArthur Rosinger 6 chervnya 1944 Magnetic Stirrer United States Patent Office Procitovano 16 lyutogo 2013 S Girolami Gregory B Rauchfuss Thomas J Angelici Robert 1 serpnya 1999 vid 3 University Science Books s 87 ISBN 978 0 935702 48 4 Arhiv originalu za 9 lipnya 2014 Procitovano 23 kvitnya 2013