Лінія Пікадиллі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Пікаділлі (значення).

Лінія Пікаділлі (англ. Piccadilly) — лінія Лондонського метрополітену. Позначається темно-синім кольором на схемах. З 53 станцій 25 розташовані під землею.

Лінія Пікаділлі
Транспортна мережа	Лондонський метрополітен
Зазвичай використовуваний транспортний засіб	^d, ^d і ^d
Названо на честь	Пікаділлі
Континент	Європа
Країна	Велика Британія
Адміністративна одиниця	Гаммерсміт і Фулем
Історичне графство	Мідлсекс
Колір	темно-синій^[d]
Шістнадцятковий триплет кольору	0019A8
Оператор	Transport for London
Дата офіційного відкриття	1906
Ширина колії	європейська колія
Пасажиропотік	210 169 000
Початкова чи кінцева точка	Аксбрідж, Хітроу-Термінал-5 і Кокфостерс
Довжина або відстань	73,4 км
Описано за адресою	davros.org/rail/culg/piccadilly.html
Файл KML	^d
Маршрутна карта	^d
Тип електрифікації	^d
Стан використання	використовується^[d]
Номер залізничної лінії	Piccadilly
Офіційний сайт​(англ.)
Лінія Пікаділлі у Вікісховищі

Прямує від Кокфостерс у північному передмісті Лондона до станції Актон-таун на заході, де є розгалуження: одна лінія прямує до аеропорту Хітроу, а інша — Аксбрідж на північному заході Лондона.

Це четверта за пасажирообігом лінія метро якою скористались 210 мільйонів пасажирів в 2011/12. Це, головним чином підземна лінія, з низкою дистанцій на поверхні, в основному на заході. Вона названа на честь Пікаділлі, що прямує над лінією між Гайд-парк-корнер та Пікаділлі-серкус. Деякі з її станцій використовуються лінією Дистрикт (між Саут-Кенсінгтоном та Ілінг-Коммон), а деякі — спільно з Центральною лінією метрополітену (від Рейнерс-лейн до Аксбрідж).

Від лінії Пікаділлі у кроковій досяжності знаходиться багато туристичних визначних пам'яток Лондона, включаючи Британський музей (станція Рассел-сквер), численні музеї у Південному Кенсінгтоні та біля Harrods (станція Найтсбрідж), Гайд-парк та Букінгемський палац (за декілька хвилин ходьби від станції Грін-парк), площа Лестер (станція ) і Ковент-Гарден (станція Ковент-гарден).

Рухомий склад

Лінія експлуатує потяги , поставлені в період з 1973 по 1975 рр. До лінії приписано 88 потягів цього типу. У пікові години працює 76 поїздів.

Станції та дати відкриття

• Кокфостерс — відкрито 31 липня 1933, тут розташовано одно з двох депо
• Оуквуд — відкрито 13 березня 1933 року як Енфілд-Вест; 3 травня 1934 року перейменовано на Енфілд-Вест (Оуквуд); 1 вересня 1946 року перейменовано в Оуквуд
• Саутгейт — відкрито 13 березня 1933 року, в тунелі глибокого закладення
• Арнос-гроув — відкрито 19 вересня 1932 року, є колії для обороту та відстою рухомого складу
• Починається тунельна секція
• Боундз-Грін — відкрито 19 вересня 1932 року
• Вуд-Грін — відкрито 19 вересня 1932 року
• Тернпайк-лейн — відкрито 19 вересня 1932 року
• Манор-хаус — відкрито 19 вересня 1932 року
• Фінсбері-парк — відкрито 15 грудня 1906 року
• Арсенал — відкрито 15 грудня 1906 року як Гіллеспі-роуд, перейменована 31 жовтня 1932 року на Арсенал (Гейбері-гілл), в 1960-х роках додаток «Гейбері-гілл» відпав
• Голловей-роуд — відкрито 15 грудня 1906 року
• Каледоніан-роуд — відкрито 15 грудня 1906 року
• Кінгс-кросс-Сент-Панкрас — відкрито 15 грудня 1906 р. як Кінгс-кросс; у 1927 році перейменовано на Кінг-кросс (Сент-Панкрас) ; перейменований на Кінгс-кросс-Сент-Панкрас в 1933 році
• Рассел-сквер — відкрито 15 грудня 1906 року
• Голборн — відкрито 15 грудня 1906 року
• Ковент-гарден — відкрито 11 квітня 1907 року
• Лестер-сквер — відкрито 15 грудня 1906 року
• Пікаділлі-серкус — відкрито 15 грудня 1906 року
• Грін-парк — відкрито 15 грудня 1906 року як Довер-стріт; перейменовано на «Грін-парк» 18 вересня 1933 року
• Гайд-парк-корнер — відкрито 15 грудня 1906 року
• Найтсбрідж — відкрито 15 грудня 1906 року
• Саут-Кенсінгтон — відкрито 8 січня 1907 року
• Глостер-роуд — відкрито 15 грудня 1906 року; закрито 30 серпня 1987 року, знову відкрито 21 травня 1989 року
• Ерлс-корт — відкрито 15 грудня 1906 року; закрито 21 листопада 1997 року; знову відкрито 6 квітня 1998 року
• завершення тунельної дільниці
• Баронс-корт — відкрито 15 грудня 1906 року
•  — відкрито 15 грудня 1906 року
• Тернем-Грін — відкрито на лінії Пікаділлі 23 червня 1963 року
• Актон-таун — відкрита 4 липня 1932 року

Відгалуження на Хітроу

• Саут-Ілінг — обслуговує лінію Хітроу з 29 квітня 1935 року
•  — обслуговує лінію Хітроу з 9 січня 1933 року
• Бостон-манор — обслуговує лінію Хітроу з 13 березня 1933 року
• Остерлі — обслуговує лінію Хітроу з 13 березня 1933 року
• Гаунслоу-Іст — обслуговує лінію Хітроу з 13 березня 1933 року
•  — обслуговує лінію Хітроу з 13 березня 1933 року
•  — обслуговує лінію Хітроу з 13 березня 1933 року
• Хаттон-кросс — відкрито 19 липня 1975 року
• Хітроу-Термінали 2, 3 — відкрито 16 грудня 1977 року як Хітроу-Центральне; 3 вересня 1983 року перейменовано на Хітроу-Центральне-Термінали 1, 2, 3; 12 квітня 1986 р. перейменована на Хітроу-Термінали 1, 2, 3, перейменовано на Хітроу-Термінали 2, 3 2 січня 2016 року
• Хітроу-Термінал 4 — відкрито 12 квітня 1986 року, закрито 7 січня 2005 року, знову відкрито 17 вересня 2006 року
• Хітроу-Термінал 5 — відкрито 27 березня 2008 року

Відгалуження на Аксбрідж

• Ілінг-Коммон — обслуговує лінію Пікаділлі з 4 липня 1932 року
• Норт-Ілінг — обслуговує лінію Пікаділлі з 4 липня 1932 року
• Парк-Роял — обслуговує лінію Пікаділлі з 4 липня 1932 року
• Альпертон — обслуговує лінію Пікаділлі з 4 липня 1932 року
• Садбері-таун — обслуговує лінію Пікаділлі з 4 липня 1932 року
• Саут-Герроу — обслуговує лінію Пікаділлі з 4 липня 1932 року; закрито 4 липня 1935 р. і знову відкрито за день на даному місці
• Рейнерс-лейн — обслуговує лінію Пікаділлі з 23 жовтня 1933 року
• Істкот — обслуговує лінію Пікаділлі з 23 жовтня 1933 року
• Райсліп-манор — обслуговує лінію Пікаділлі з 23 жовтня 1933 року
• Райсліп — обслуговує лінію Пікаділлі з 23 жовтня 1933 року
• Ікенгем — обслуговує лінію Пікаділлі з 23 жовтня 1933 року
• Гіллінгдон — обслуговує лінію Пікаділлі з 23 жовтня 1933 року; закрито 5 грудня 1992 р. і знову відкрито за день на його поточному місці
• Аксбрідж — обслуговує лінію Пікаділлі з 23 жовтня 1933 року; закрито 3 грудня 1938 р., і знову відкрито за день на теперішньому місці

Мапа

Станції лінії Пікаділлі лондонського метрополітену

Література

• Mike Horne: The Piccadilly Tube. A history of the first 100 years. 2007, .
• David Bownes: Underground – How the tube shaped London. 2012, .

Посилання

• Clive's Underground Line Guides — Piccadilly Line [ 27 грудня 2014 у Wayback Machine.]