Лукомський Володимир Степанович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лукомський.

Володимир Степанович Лукомський (24 лютого 1927, Бодзентин — 28 липня 1973, Івано-Франківськ) — український архітектор. Заслужений архітектор УРСР (1973).

Лукомський Володимир Степанович
Народження	28 лютого 1927(1927-02-28) Бодзентин, Келецький повіт, Свентокшиське воєводство, Республіка Польща
Смерть	28 липня 1973(1973-07-28) (46 років) Івано-Франківськ, Українська РСР, СРСР
Країна (підданство)	Республіка Польща  СРСР
Навчання	Національний університет «Львівська політехніка»
Діяльність	архітектор

Життєпис

Володимир Лукомський народився 28 лютого 1927 року в місті Бодзентин Келецького повіту в родині вчителя німецької мови та малюнка Степана та вчительки молодших класів Марії. Батьки Володимира були вихідцями з Миколаєва (Львівської області), але не могли отримати там посади, тому переїхали до Бодзентина.

Навчання розпочинав у Бодзентині, а продовжив у місті Кельце. У 1939—1940 роках не навчався, бо школи не працювали. Від 1940 року навчався в гімназії міста Холм. 1943 року переїхав до Львова. Спочатку навчався в 7-му класі гімназії, а 1944 року перевівся до 10-го класу школи № 1. 1945 року закінчив будівельний технікум і вступив на архітектурне відділення Львівської політехніки, яке закінчив у 1950 році.

На останньому курсі інституту одружився з одногрупницею Лукією Крип'якевич. Їх направили на роботу до станіславівського «Облсільпроекту», який 1963 року став філією київського «Діпроміста». У цьому закладі працював від 1950 до 1973 року. У 1955—1961 роках обіймав посаду головного інженера проєкту, у 1961—1973 роках — головного інженера. За словами Зеновія Соколовського: "Завдяки його творчому почеркові в сучасній забудові Прикарпаття з'явилися своєрідні риси, пов'язані з народними традиціями Карпатського краю.

28 липня 1973 року загинув в автокатастрофі на Автошляху Т 1417 перед Перемишлянами, коли їхав з Івано-Франківська до Львова. Машина, у якій також був брат Володимира та їхні дружини, вилетіла в кювет, де зіткнулася з зустрічним автобусом. Похований на цвинтарі на вулиці Київській в Івано-Франківську.

Родина

В родині Володимира та Лукії Лукомських народилося двоє синів:

• Олег (1952) — архітектор. 1978 року закінчив архітектурний факультет Львівської політехніки. За його проєктом споруджено: адмінкорпус для Карпатського біосферного заповідника в Рахові, церкви УКГЦ (в Конюшках, Іваниківці, Озерянах, Відпочинковий комплекс у Сочі, селище ЛОО (Росія), ^[ru] (переможець всеросійського конкурсу 2000 року).
• Юрій (1961) — архітектор і археолог. Кандидат архітектурних наук (2005). Учасник розкопів давнього Галича, Десятинної церкви в Києві, а також у місті Холм (Польща).

Доробок

Був автором або співавтором таких об'єктів:

• 1963, добудована 1970 — турбаза «Гуцульщина» в Яремчому
• 1971 — котеджі на Яблуницькому перевалі (співавтор)
• 1964 — будинок мод на вулицях Незалежності — Січових Стрільців (співавтор)
• 1966 — аеропорт «Івано-Франківськ»
• 1968 — головпоштамт
• 1964—1969 — корпус Прикарпатського університету на вулиці Шевченка
• 1985 — архітектурна частина пам'ятного знака «Княжий Галич» у селі Крилос (скульптор Петро Сопільник)
• житлові будинки в Івано-Франківську
  • 1967 — на Північному бульварі
  • 1960 — на вулиці Незалежності
  • 1960 — на вулиці Грушевського
  • 1972 — на вулиці Короля Данила (співавтор)

Примітки

1. З. Соколовський, 2014, с. 31.
2. З. Соколовський, 2014, с. 32.
3. З. Соколовський, 2014, с. 34.
4. З. Соколовський, 2014, с. 48.
5. З. Соколовський, 2014, с. 53.
6. Л. Л. Крип'якевич-Лукомська. Лукомський Володимир Степанович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — .
7. З. Соколовський, 2014, с. 42.
8. З. Соколовський, 2014, с. 56.
9. З. Соколовський, 2014, с. 57.

Джерела

• З. Соколовський (2014). Архітектори радянського Івано-Франківська. Моє місто. Т. 39. Івано-Франківськ: Лілея-НВ. с. 108. ISBN .
• Л. Л. Крип'якевич-Лукомська. Лукомський Володимир Степанович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — .