Лепа Радич

Лепа Светозара Радич (серб. кир. Лепа Светозара Радић; 19 грудня 1925 — 8 лютого 1943) — югославська партизанка сербського походження. Нагороджена орденом Народного героя в 1951 році за участь у русі опору проти німецьких окупантів під час Другої світової війни — ставши наймолодшим лауреатом на той час . Її стратили у віці 17 років за те, що вона стріляла по німецьких військових.

Лепа Радич
Народилася	19 грудня 1925(1925-12-19) ^d, Градишка, Республіка Сербська, Боснія і Герцеговина
Померла	8 лютого 1943(1943-02-08)^[1] (17 років) Босанська Крупа, Боснія і Герцеговина^[1] ·повішення^[1]
Поховання	невідомо
Країна	Королівство Югославія
Діяльність	партизанка
Знання мов	сербська
Учасник	Югославський фронт Другої світової війни
Партія	Комуністична партія Югославії (1943)
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Раннє життя

Радич народився в родині боснійських сербів 19 грудня 1925 року в селі біля Босанської Градишки. Після закінчення початкової школи в сусідній вона відвідувала перший клас жіночої ремісничої школи в Босанській Крупі, а інші класи закінчила в школі в Босанській Градишці.

Лепа була працьовитою і серйозною, а також цікавилася читанням передової літератури. Вона розвивала свої ключові позиції під сильним впливом свого дядька Владети Радича, який був залучений до робітничого руху.

Вона стала членом , а у віці 15 років приєдналася до Комуністичної партії Югославії.

Друга Світова війна

10 квітня 1941 року, після нацистського вторгнення в Югославію, було створено марінеткову Незалежну Державу Хорватія.

У листопаді 1941 року Лепа Радич та інші члени сім'ї були заарештовані усташами, але Лепі та її сестрі Дарі вдалося втекти з в'язниці 23 грудня 1941 року. Після втечі вступила до 7-ї партизанської роти 2-го Країнського загону.

У лютому 1943 року у битві на Неретві Лепа Радич відповідала за транспортування поранених до притулку в . Під час бою проти 7-ї добровольчої гірської дивізії СС Принца Ойгена її схопили та перевезли до Босанської Крупи, де після кількаденних тортур у спробі отримати інформацію, її засудили до смерті через повішення.

В останні хвилини перебування на ешафоті німці запропонували врятувати життя в обмін на імена членів партизанського опопру, але вона відмовилася від їхньої пропозиції зі словами: «Я не зрадниця свого народу. Ті, про кого ви питаєте, відкриються, коли їм вдасться знищити всіх вас, лиходіїв, до останньої людини» . Лепі Радич було лише 17 років, коли її публічно стратили.

Галерея

• Повішення Лепи Радич, лютий 1943 року
• Повішена Лепа Радич
• Місце народження в Гашниці, оригінальний будинок був зруйнований війною
• Бюст Лепи Радич у меморіальному парку Бистриця

Примітки

1. Dispatch P. Yugoslav partisan Lepa Radić executed by Nazis — 2020.
2. All That's Interesting This Teenage Freedom Fighter Never Backed Down — Even When The Nazis Sent Her To Die — 2018.
3. Jancar-Webster, Barbara (1990). Women & revolution in Yugoslavia, 1941-1945. Arden Press. с. 100. ISBN .
4. Tapalaga ✒️, Andrei (29 жовтня 2019). . Medium (англ.). Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 15 травня 2020.
5. Britain, Young Communist League of (11 лютого 2019). International Women's Day 2019: Lepa Radić. Young Communist League of Britain (англ.). Процитовано 15 травня 2020.
6. Jasmina Čaušević, ред. (2014). Women Documented: Women and Public Life in Bosnia and Herzegovina in the 20th century (PDF). Gender Edition. Т. 4. Sarajevo: Sarajevo Open Center. с. 46—47. ISBN .
7. Radić Svetozara Lepa. Narodni heroji Jugoslavije [National Heroes of Yugoslavia] (сербо-хорв.). Belgrade: Mladost. 1975.
8. Kovačević, Dušanka (1977). Women of Yugoslavia in the National Liberation War. Belgrade: Conference for Social Activities of Yugoslav Women. с. 45. OCLC 22230663.

Посилання

• Лепа Радич у Find a Grave