Леонтьєв Авангард Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Леонтьєв.

Авангард Миколайович Леонтьєв (* 27 лютого 1947(19470227), Москва) — російський актор театру та кіно, педагог. Народний артист Росії (1995). Лауреат Державної премії Росії (1995).

Леонтьєв Авангард Миколайович
Народився	27 лютого 1947(1947-02-27) (77 років) Москва, СРСР
Громадянство	Росія  СРСР
Діяльність	актор, театральний педагог, педагог
Alma mater	Школа-студія МХАТ
Заклад	Современник
Роки діяльності	1968 — тепер. час
IMDb	nm0503127
Нагороди та премії
Леонтьєв Авангард Миколайович у Вікісховищі

Закінчив Школу-студію МХАТу ім. Чехова (1968, майстерня П. Масальського).

З 1968 р. — актор театру «Современник».

Фільмографія

• 1974 — Мегрэ и старая дама
• 1974 — Смешные люди!
• 1979 — Кілька днів з життя Обломова — Алексеєв
• 1979 — Маленькі трагедії — Соломон
• 1980 — Таємниця Едвіна Друда — Едвін Друд
• 1981 — Всё наоборот
• 1981 — Переходный возраст — Аурел
• 1983 — Месье Ленуар, который… — Гійом
• 1984 — Один і без зброї
• 1984 — Межа можливого — Костянтин Голіков, робітник заводу, пізніше — інженер та вчений
• 1984 — Сказка о царе Салтане (мультфільм) — текст від автора
• 1987 — Подорож мсьє Перрішона
• 1987 — телеспектакль із серії «Этот фантастический мир». Випуск 12 — підсудний Персен
• 1987 — Очи чёрные — чиновник в Петербурге
• 1989 — СВ. Спальний вагон
• 1990 — Папуга, що говорить на їдиш
• 1994 — Стомлені сонцем — шофер півторатонки
• 1996 — Ревизор — Бобчинський, Добчинський
• 1999 — Сибірський цирульник — дядя Микола
• 2001 — Гражданин начальник (14–15 серії) — Ілля Ілліч Огородніков, адвокат
• 2005 — Примадонна — Отец Миледи
• 2005 — Есенин — Луначарський
• 2005 — Адъютанты любви — Павло I
• 2006 — Парк радянського періоду
• 2006 — Герой нашего времени (телесеріал) — доктор
• 2007 — Російська гра — Псой Стахіч Замухришкін, фальшивий чиновник
• 2007 — Подруга банкира — батько Міледі
• 2011 — Охотники за бриллиантами — Валентин Голованов, співробітник Гохрану/ Еммануїл Штерн, одеський ювелір
• 2014 — Сонячний удар — факір

Література

• Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.174.