Лайтнін Гопкінс

Ла́йтнін Го́пкінс (англ. Lightnin' Hopkins), справжнє ім'я Се́мюел Джон Го́пкінс (англ. Samuel John Hopkins; 15 березня 1912, Сентервілл, Техас — 30 січня 1982, Х'юстон, Техас) — американський блюзовий співак, автор пісень і гітарист. Лауреат премії «Греммі» за досягнення протягом життя (2013).

Лайтнін Гопкінс
англ. Lightnin' Hopkins
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я	Семюел Джон Гопкінс
Дата народження	15 березня 1912(1912-03-15)
Місце народження	Сентервілл, Техас
Дата смерті	30 січня 1982(1982-01-30) (69 років)
Місце смерті	Х'юстон, Техас
Причина смерті	рак стравоходу
Поховання	Форест-Парк
Роки активності	1930-ті—1970-ті
Громадянство	США
Професія	музикант
Інструменти	гітара
Жанр	блюз
Псевдоніми	Лайтнін Гопкінс
Колективи	The Hopkins Brothers, Thunder 'N' Lightnin'
Лейбли	Arhoolie, Bluesville, Candid, Fire, Folkways, Jewel, Mainstream, Prestige, Vee-Jay, Verve, World Pacific
Нагороди	• National Blues Music Awards (1980) • Зала слави блюзу (1980) • Премія Греммі за досягнення протягом життя (2013)
Файли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гопкінс.

Біографія

Ранні роки

Народився 15 березня 1912 року в Сентервіллі, округ Леон, штат Техас (також зустрічається 1911); був одним з шістьох дітей у музиканта Ейба Гопкінса і Френсіс (Сімс) Вашингтон. Двоє братів Гопкінса, Джон Генрі Гопкінс та Джоел Гопкінс також були музикантами. Першим інструментом Гопкінса стала саморобна гітара із ящика для зберігання цигарок з дротовою сіткою як струнами.

Кар'єра

На початку 1920-х у віці 8 років зустрів відомого техаського блюзмена , який приїхав на одне з релігійних свят до общиини, де мешкав Гопкінс і навіть отримав шанс зіграти з ним. Пізніше Гопкінс був поводирем для сліпого Джефферсона. Гопкінс покинув рідний дім в ранньому віці. У цей період почав працювати з іншою зіркою довоєнного блюзу — , який був його кузеном. Гопкінс і Александр грали разом на вечірках та джук-джойнтах, подорожуючи по всьому східному Техасу і деяких місцях в Міссісіпі.

Середину 1930-х років провів у х'юстонській трудовій в'язниці-фермі за неясних обставин злочину. На цей період його партнерство з Александером було перерване, однак після виходу на свободу, вони знову об'єдналися.

Останні роки

Помер 30 січня 1982 року в лікарні Св. Йосифа в Х'юстоні, округ Гарріс, Техас у віці 69 років від раку стравоходу. Похований на кладовищі Форест-Парк в Х'юстоні.

Визнання

У 1980 році був прийнятий до Зали слави блюзу після чого, він через два роки помер. Також у 1980 році здобув нагороду National Blues Music Awards в категорії «Найкращий артист традиційного блюзу». Журнал «Rolling Stone» у 2003 році помістив Гопкінса на 71-е місце у списку 100 найкращих гітаристів усіх часів (однак у версії 2011 року він до списку не потрапив).

У 2013 році був удостоєний премії «Греммі» за досягнення протягом життя.

Дискографія

• Lightnin' Hopkins (Folkways, 1959)
• Down South Summit Meetin' (World Pacific, 1960); з , Біг Джо Вільямсом і Сонні Террі
• Lightnin' (Bluesville, 1961)
• Last Night Blues (Bluesville, 1961); з Сонні Террі
• In New York (Candid, 1961)
• Lightnin' Strikes (Vee-Jay, 1962)
• (Prestige Folklore, 1964; записаний 1962)
• Soul Blues (Prestige, 1965)
• The Texas Bluesman (Arhoolie, 1968)
• Dirty Blues (Mainstream, 1971)

Література

• Edward Komara. Encyclopedia of the Blues, 2 Volume Set. — Routledge, 28 жовтня, 2005. — Т. 2. — 1440 p. — .
• Eric S. LeBlanc and Bob Eagle. Blues: A Regional Experience. — Santa Barbara : Praeger, 2013. — 598 p. — .

Посилання

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лайтнін Гопкінс
• Лайтнін Гопкінс на сайті AllMusic. (англ.)
• Лайтнін Гопкінс на Discogs.com (англ.)
• Біографія [ 14 липня 2019 у Wayback Machine.] на Залі слави блюзу (англ.)
• Ілюстрована дискографія Лайтніна Гопкінса [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)