Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Петро Лазарєв (5 (17) липня 1850, Миколаїв — 11 серпня 1919, П'ятигорськ) — державний діяч Російської імперії, Таврійський губернатор, сенатор, член Державної Ради, шталмейстер.
| Лазарєв Петро Михайлович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 5 червня 1850 Миколаїв, Херсонська губернія, Російська імперія |
| Помер | 11 серпня 1919[1] (69 років) П'ятигорськ, Терська область, Російська СФРР |
| Країна |  Російська імперія |
| Alma mater | d |
| Посада | член Державної ради Російської імперії[d] |
| Батько | Лазарєв Михайло Петрович |
| Мати | d |
| Брати, сестри | d |
| У шлюбі з | d |
| Діти | d[1] і d |
| Нагороди |      |
| |
Біографія
Спадковий дворянин, син організатора Чорноморського флоту, адмірала, мореплавця Михайла Лазарєва і племінник російського контр-адмірала, дослідника Арктики, начальника 1-ї флотської дивізії Андрія Лазарєва. Народився 5 (17) липня 1850 року в Миколаєві. Ім'я синові батьки дали на честь діда Петра та померлого п'ятьма роками раніше дворічного брата. Хлопчику не виповнилося і 9 місяців, коли не стало батька. Катерина Лазарєва із дітьми переїхала до Санкт-Петербурга.
По закінченні курсу наук в Олександрівському ліцеї по 1-му розряду в чині титулярного радника він у 1869 році вступив до . У 1871 році зроблений у корнети, а в 1872 році переведений у поручники. У 1878 вже в чині ротмістра, призначений командиром 2-го ескадрону.
В 1881 йому було доручено завідування господарською частиною полку, незабаром він отримав у командування запасний ескадрон і був призначений головою полкового суду. У 1884 Лазарєв залишив військову службу і був зарахований до Міністерства Внутрішніх Справ, з зарахуванням по гвардійській кавалерії, і в тому ж році був відряджений у розпорядження губернатора Санкт-Петербурга. У 1885 році перейменований на колезькі радники.
У 1885 він був призначений на посаду Курського віце-губернатора. Тут внаслідок частих відлучок і хвороб був переведений на посаду шталмейстера, а 30 грудня 1889 призначений на посаду Таврійського губернатора. Оселився у Сімферополі на вулиці Бульварній. У січні 1891 року отримав чин дійсного статського радника і затверджений на посаді губернатора Таврійської губернії. На посаді Таврійського губернатора Лазарєв пробув 12 років. При ньому у Сімферополі з'явився пам'ятник Катерині ІІ та її сподвижникам (1890 рік), а між Джанкоєм та Феодосією, Владиславівкою та Керчю — залізничне сполучення (1892 р.), у Керчі збудовано металургійний завод (1899 р.). Йому довелося зустрічати на півострові спадкоємця престолу Миколи II і проводжати в останній путь імператора Олександра III (1894 р.), який помер у Лівадії. Він домагався від меценатів допомоги «для полегшення тяжкої долі голодуючих» (на правління Петра Лазарєва припали й нелегкі роки голоду в усій імперії), дбав про розвиток бібліотек та книгарень столиці.
Завдяки Лазарєву Сімферополь став зеленим (він розпорядився висаджувати уздовж вулиць дерева) та отримав першу офіційно закріплену пішохідну зону: на вулиці Салгірній губернатор заборонив після 10 години ранку їздити на велосипедах (автомобіль тоді був великою рідкістю на кримських дорогах). Загалом, здобув собі добру славу в губернії та її столиці. Лазарєв сприяв розвитку торгівлі, промисловості, будівництву водопроводу.
З ініціативи Петра Лазарєва під вікнами губернаторського будинку облаштували міський бульвар. Наприкінці грудня 1899 року тут урочисто відзначали 10-річчя перебування Петра Михайловича на посаді. А через два з невеликим роки, коли Лазарєв вже переїхав до Санкт-Петербурга, гласні Сімферопольської думи одноголосно вирішили назвати вулицю, якою не раз ходив Петро Михайлович, на його честь: «На вдячність за чистоту та благоустрій міста».
Був призначений сенатором 19 декабря 1901 року. Членом Державної Ради із залишенням сенатором він став 17 апреля 1905 року. Був почесним членом Товариства порятунку на водах.
Вбитий більшовиками 11 серпня 1919 року в П'ятигорську.
 |  | |
костюмованому балу 1903 року. | ||
Сім'я
Був одружений (з 17 лютого 1880) на Єлизаветі Сумароковій-Ельстон (1858—1940), дочці графа Фелікса Сумарокова-Ельстона (1820—1877) від шлюбу його з графинею Оленою Сумарок. «Ми любили цю чарівну та веселу тітоньку. У неї був чарівний голос, і вона завжди була готова співати оперети і грати комедії», — писав про Єлизавету її племінник. Після революції емігрувала до Франції, де й померла. Діти:
- Михайло (1881—1941), кавалергард, Георгіївський кавалер. В еміграції у США.
- Володимир (1886—1962), підпоручик з Адміралтейства, в еміграції у США.
- Ірина (1890—1977), одружена з Родзянком, потім Воронцова-Дашкова.
Примітки
- Lundy D. R. The Peerage
- Ф. Ф. Юсупов. Мемуары: в двух книгах — М.: Захаров и Вагриус, 1998. — 426 с.
Література
- Федорченко В. И. Императорский Дом. Выдающиеся сановники: Энциклопедия биографий: В 2 т. Т. 1. — Красноярск: БОНУС; М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2003. — С. 612.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Petro Lazaryev 5 17 lipnya 1850 Mikolayiv 11 serpnya 1919 P yatigorsk derzhavnij diyach Rosijskoyi imperiyi Tavrijskij gubernator senator chlen Derzhavnoyi Radi shtalmejster Lazaryev Petro MihajlovichNarodivsya5 chervnya 1850 1850 06 05 Mikolayiv Hersonska guberniya Rosijska imperiyaPomer11 serpnya 1919 1919 08 11 1 69 rokiv P yatigorsk Terska oblast Rosijska SFRRKrayina Rosijska imperiyaAlma materdPosadachlen Derzhavnoyi radi Rosijskoyi imperiyi d BatkoLazaryev Mihajlo PetrovichMatidBrati sestridU shlyubi zdDitid 1 i dNagorodi Mediafajli u VikishovishiBiografiyaSpadkovij dvoryanin sin organizatora Chornomorskogo flotu admirala moreplavcya Mihajla Lazaryeva i pleminnik rosijskogo kontr admirala doslidnika Arktiki nachalnika 1 yi flotskoyi diviziyi Andriya Lazaryeva Narodivsya 5 17 lipnya 1850 roku v Mikolayevi Im ya sinovi batki dali na chest dida Petra ta pomerlogo p yatma rokami ranishe dvorichnogo brata Hlopchiku ne vipovnilosya i 9 misyaciv koli ne stalo batka Katerina Lazaryeva iz ditmi pereyihala do Sankt Peterburga Po zakinchenni kursu nauk v Oleksandrivskomu liceyi po 1 mu rozryadu v chini titulyarnogo radnika vin u 1869 roci vstupiv do U 1871 roci zroblenij u korneti a v 1872 roci perevedenij u poruchniki U 1878 vzhe v chini rotmistra priznachenij komandirom 2 go eskadronu V 1881 jomu bulo dorucheno zaviduvannya gospodarskoyu chastinoyu polku nezabarom vin otrimav u komanduvannya zapasnij eskadron i buv priznachenij golovoyu polkovogo sudu U 1884 Lazaryev zalishiv vijskovu sluzhbu i buv zarahovanij do Ministerstva Vnutrishnih Sprav z zarahuvannyam po gvardijskij kavaleriyi i v tomu zh roci buv vidryadzhenij u rozporyadzhennya gubernatora Sankt Peterburga U 1885 roci perejmenovanij na kolezki radniki U 1885 vin buv priznachenij na posadu Kurskogo vice gubernatora Tut vnaslidok chastih vidluchok i hvorob buv perevedenij na posadu shtalmejstera a 30 grudnya 1889 priznachenij na posadu Tavrijskogo gubernatora Oselivsya u Simferopoli na vulici Bulvarnij U sichni 1891 roku otrimav chin dijsnogo statskogo radnika i zatverdzhenij na posadi gubernatora Tavrijskoyi guberniyi Na posadi Tavrijskogo gubernatora Lazaryev probuv 12 rokiv Pri nomu u Simferopoli z yavivsya pam yatnik Katerini II ta yiyi spodvizhnikam 1890 rik a mizh Dzhankoyem ta Feodosiyeyu Vladislavivkoyu ta Kerchyu zaliznichne spoluchennya 1892 r u Kerchi zbudovano metalurgijnij zavod 1899 r Jomu dovelosya zustrichati na pivostrovi spadkoyemcya prestolu Mikoli II i provodzhati v ostannij put imperatora Oleksandra III 1894 r yakij pomer u Livadiyi Vin domagavsya vid mecenativ dopomogi dlya polegshennya tyazhkoyi doli goloduyuchih na pravlinnya Petra Lazaryeva pripali j nelegki roki golodu v usij imperiyi dbav pro rozvitok bibliotek ta knigaren stolici Zavdyaki Lazaryevu Simferopol stav zelenim vin rozporyadivsya visadzhuvati uzdovzh vulic dereva ta otrimav pershu oficijno zakriplenu pishohidnu zonu na vulici Salgirnij gubernator zaboroniv pislya 10 godini ranku yizditi na velosipedah avtomobil todi buv velikoyu ridkistyu na krimskih dorogah Zagalom zdobuv sobi dobru slavu v guberniyi ta yiyi stolici Lazaryev spriyav rozvitku torgivli promislovosti budivnictvu vodoprovodu Z iniciativi Petra Lazaryeva pid viknami gubernatorskogo budinku oblashtuvali miskij bulvar Naprikinci grudnya 1899 roku tut urochisto vidznachali 10 richchya perebuvannya Petra Mihajlovicha na posadi A cherez dva z nevelikim roki koli Lazaryev vzhe pereyihav do Sankt Peterburga glasni Simferopolskoyi dumi odnogolosno virishili nazvati vulicyu yakoyu ne raz hodiv Petro Mihajlovich na jogo chest Na vdyachnist za chistotu ta blagoustrij mista Buv priznachenij senatorom 19 dekabrya 1901 roku Chlenom Derzhavnoyi Radi iz zalishennyam senatorom vin stav 17 aprelya 1905 roku Buv pochesnim chlenom Tovaristva poryatunku na vodah Vbitij bilshovikami 11 serpnya 1919 roku v P yatigorsku Podruzhzhya Lazaryevih na kostyumovanomu balu 1903 roku Sim yaBuv odruzhenij z 17 lyutogo 1880 na Yelizaveti Sumarokovij Elston 1858 1940 dochci grafa Feliksa Sumarokova Elstona 1820 1877 vid shlyubu jogo z grafineyu Olenoyu Sumarok Mi lyubili cyu charivnu ta veselu titonku U neyi buv charivnij golos i vona zavzhdi bula gotova spivati opereti i grati komediyi pisav pro Yelizavetu yiyi pleminnik Pislya revolyuciyi emigruvala do Franciyi de j pomerla Diti Mihajlo 1881 1941 kavalergard Georgiyivskij kavaler V emigraciyi u SShA Volodimir 1886 1962 pidporuchik z Admiraltejstva v emigraciyi u SShA Irina 1890 1977 odruzhena z Rodzyankom potim Voroncova Dashkova PrimitkiLundy D R The Peerage d Track Q67129259d Track Q21401824 F F Yusupov Memuary v dvuh knigah M Zaharov i Vagrius 1998 426 s LiteraturaFedorchenko V I Imperatorskij Dom Vydayushiesya sanovniki Enciklopediya biografij V 2 t T 1 Krasnoyarsk BONUS M OLMA PRESS 2003 S 612