Кіч, кітч (нім. Kitsch — ницість, халтура, несмак) — категорія мистецтва, що характеризується спрямуванням на те, аби виглядати, як «високе» мистецтво, наслідуючи його зовнішні риси, але використовуючи дешеві матеріали і методи виготовлення. Кіч — це переважно масове мистецтво, що робить ознаки дорогого, елітарного мистецтва доступними для загалу.
Характеристики кічу
Чеський теоретик мистецтва описував, що кічеве мистецтво наслідує дороге, нетривале чи складне у виготовленні та підтриманні мистецтво. Наприклад, замість букету з живих квітів пропонує букети, виготовлені з пластику; замість дорогоцінних прикрас — дешеву біжутерію, тільки подібну зовні; замість виконаних на індивідуальне замовлення картин — копії, що продукуються в багатьох примірниках. Головна мета кічу — здаватися дорожчим чи якіснішим, ніж він є насправді.
Згідно з Кулкою, дві головні ознаки кічу: 1) він має схвалення в загалу та 2) розглядається (принаймні мистецько освіченою елітою) як поганий. Три правила кічу:
- Кіч зображає прекрасний чи емоційно заряджений предмет;
- Зображуваний предмет можна миттєво та легко впізнати;
- Кіч не збагачує суттєво асоціації споживачів, пов'язані із зображеним предметом.
Англійський філософ Роджер Скрутон описував кіч: «Кіч — це фальшиве мистецтво, що виражає фальшиві емоції, чия мета — обманути споживача в думці, ніби він відчуває щось глибоке та серйозне». Американський арткритик Клемент Ґрінберґ писав, що кіч створює видимість культури, він підмінює досвід і почуття; кіч замінює ремісницькі вироби продуктами масового виробництва, знищуючи цим народну культуру, культивує перевагу враження від продукту над тим, що та як до цього враження спонукає. Його справжня мета — принести прибуток, кіч — це форма капіталу і він потребує величезних ринків збуту. Фактично кіч — це панівне мистецтво, найпопулярніша культура. Німецький філософ Теодор Адорно стверджував, що кіч є наслідком підпорядкування мистецтва індустріальним принципам. Але індустрія, що тиражує мистецькі речі, створює попит не лише на літературу, живопис, скульптуру, музику, а також і на публіцистику, політику, риторику тощо, які потім задовільняє за допомогою доступних прийомів, якими зображуються привабливі й зрозумілі для масового споживача теми.
Венесуельська дослідниця історії культури Селеста Олальяга описувала кіч як феномен, що супроводжується тугою за світом, зниклим унаслідок розвитку науки й техніки. Дослідниця виділяла «ностальгічний кіч», який безпечно нагадує про минуле, оминаючи травматичні події, та «меланхолічний», який заповнює почуття втрати. З огляду на це кіч тісно пов'язаний з туризмом, сувенірами. Це своєрідний «фетиш минулого». На цю ж рису звертав увагу український письменник та есеїст Володимир Єшкілєв, пишучи, що кічу притаманна ностальгія за фольклорною ясністю та світоглядна селянська опозиція містові як самодостатній системі. За його словами, в українській літературі ХХ ст. формування кічу тісно пов'язане з радянською індустріалізацією 1930–1960-х років. Українському літературному кічу притаманне дидактичне та ідеологічне забарвлення, яке у радянські часи мало соціально-класову, а після 1990 року — просвітницько-етноохоронну домінанти.
Кіч поза мистецтвом
Кічем також називається наслідування престижних форм поведінки (мови, одягу, дозвілля) без заглиблення в їхню суть. Кічем можуть бути спрощені та вульгаризовані філософські, політичні, релігійні та мистецькі вчення, перетворені для масового сприйняття.
Галерея
- Сувеніри, що наслідують сцену з картини «Народження Венери» Боттічеллі
- Різні кічеві вироби, продукти масового виробництва
- Сувенірне янголятко з імітацією позолоти
- Кічеві статуетки Будди, що виглядають, як золоті
- Казино, що зображає собою замок
- Сервіз, який імітує коштовний
Див. також
Примітки
- Kulka, Tomas (2010-11). Kitsch and Art (англ.). Penn State Press. с. 2—12. ISBN .
- Kulka, Tomas (2010-11). Kitsch and Art (англ.). Penn State Press. с. 19. ISBN .
- Kulka, Tomáš. (1996). . University Park, Pa.: Pennsylvania State University Press. с. 39. ISBN . OCLC 33047666. Архів оригіналу за 19 липня 2008. Процитовано 29 березня 2021.
- Kulka, Tomas (1988). KITSCH. The British Journal of Aesthetics (англ.). Т. 28, № 1. с. 18—27. doi:10.1093/bjaesthetics/28.1.18. ISSN 0007-0904. Процитовано 29 березня 2021.
- Higgins, Kathleen Marie (1998). . The Journal of Aesthetics and Art Criticism. Т. 56, № 4. с. 410—412. doi:10.2307/432137. ISSN 0021-8529. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 29 березня 2021.
- . BBC News (брит.). 12 грудня 2014. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 29 березня 2021.
- . Вперед (укр.). 30 грудня 2020. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 29 березня 2021.
- Бушанський., В. (2011). Кітч політичний // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. К.: Парламентське видавництво. с. 332—333.
- Sturken, Marita (2007-11). Tourists of History: Memory, Kitsch, and Consumerism from Oklahoma City to Ground Zero (англ.). Duke University Press. ISBN .
- . www.ji.lviv.ua. Архів оригіналу за 15 листопада 2009. Процитовано 29 березня 2021.
Література
- В. Бушанський. Кітч політичний // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.332
- Clement Greenberg, ‘Avant-Garde and Kitsch’, in Art and Culture: Critical Essays, Boston: Beacon Press, 1961, pp. 3-21.(англ.)
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кіч Кіч // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 419-420.
- Кітч // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 482.
- Клемент Ґрінберґ. Аванґард і кіч (1939) [ 28 січня 2021 у Wayback Machine.]
- Володимир Єшкілєв. Кіч [ 15 листопада 2009 у Wayback Machine.]
- Вадим Скуратівський. Культура в тіні кітчу (2009) [ 19 березня 2015 у Wayback Machine.]
- Тетяна Чередниченко. До соціології кітчу (1978) [ 5 червня 2015 у Wayback Machine.]
- Богдан Шумилович. Дещо про кіч… (2018) [ 31 грудня 2020 у Wayback Machine.]
- Арсен Гребенюк. Український кіч: неминучий чи необхідний? (2021)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет