Кум (рідня)

Запит «Кумівство» перенаправляє сюди; про вид фаворитизму див. Непотизм.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кум (значення).

Кум, кума́ — хрещений батько (мати) по відношенню до батьків хрещеника та хрещеної матері (батька). А також хрещені батько і мати по відношенню один до одного; або чоловік або дружина куми,кума; батько (мати) дитини по відношенню до хрещеного батька і хрещеної матері. Якщо в хрещені батьки запрошували перших зустрічних, вони йменувалися стрічними кумами.

Новгородська берестяна грамота від Гаврили до його кума Григорія, бл. 1350. Вжито давньоруське написання слова кꙋм (коум), через літеру ук.

Слово кум походить від прасл. *kumъ, утвореного від ранішої форми *kuma. Воно є з балканських діалектів народної латини: від commater («хресна мати»), утвореного від приставки-прийменника com («з-») і mater («мати», спорідненого з прасл. *mati). Менш ймовірні версії, що виводять кум від прасл. *kъmotrъ («кум»), від тур. kuma («коханка», «молода дружина», «наложниця», «рабиня», «служниця»).

У минулому зв'язками кумівства зазвичай підтверджували та зміцнювали дружні стосунки, тому слово часто використовувалося в значенні друг, товариш, приятель. Дієслово «покуматися», «покумитися», що означає «стати кумами, хресними родичами», колись вживалося в сенсі «заприятелювати», «затоваришувати», приказка «кум королю і сват міністру» вживається щодо людини, що поводиться підкреслено незалежно, бундючно. У казках, байках «кум» («кумась», «кумцьо») — традиційний епітет вовка, «кума» («кумася», «кумонька», «кумця») — лисиці.

Явище непотизму, потурання по службі своїм друзям або родичам, також відоме як «кумі́вство».

Див. також

• Хрещені батьки

Примітки

1. Кум // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. Кума // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
3. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — .
4. Хто кому кум в українській політиці [ 27 квітня 2013 у Wayback Machine.], газета «Експрес», 25.04.2013
5. Куматися // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
6. Кумитися // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
7. Сват // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
8. Кумівство // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

Посилання

• Куми [ 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 790. — 1000 екз.
• Мінятися хустками // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 997. — 1000 екз.
• Терміни генеалогії [ 27 липня 2011 у Wayback Machine.].
• Ступені спорідненості і ступеня властивості^{[недоступне посилання з квітня 2019]}