У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Кузнецов Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див Куз

Кузнецов Юрій Олександрович
Народився	3 вересня 1946 (77 років); Абакан, Красноярський край, РРФСР, СРСР
Громадянство	СРСР; Росія
Діяльність	актор, телеактор
Alma mater	(Далекосхідна державна академія мистецтв) (1969)
Заклад	d, d і d
Роки діяльності	1969 — тепер. час
IMDb	nm0476814
	Нагороди та премії
	Кузнецов Юрій Олександрович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кузнецов.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Кузнецов Юрій.

Юрій Олександрович Кузнецов (рос. Кузнецов Юрий Александрович; нар. 3 вересня 1946, Абакан, РСФСР, СРСР) — радянський і російський актор театру і кіно. Заслужений артист Російської Федерації (2006). Лауреат кінопремії «Ніка» (2018).

Життєпис

Народився 3 вересня 1946 року. в Абакані Красноярського краю (Росія).

Закінчив (Далекосхідний педагогічний інститут мистецтв) (1969) у Владивостоці.

У 1969—1979 рр. — актор , у 1979—1986 рр. — .

Працює в .

Популярний затребуваний актор, багато і плідно знімається в кіно і серіалах (зіграв більш ніж в 140 кіно- і телепроєктах), часто — у провідних режисерів: О. Германа, П. Лунгіна, П. Тодоровського, О. Прошкіна, О. Балабанова, , В. Бортка, В. Тодоровського, В. Трегубовича, С. Бодрова-ст., С. Арановича, (А. Прошкіна) тощо.

Знявся в українських фільмах: («Точка повернення») (1987, Ілля Матвійович Анісімов, льотчик; реж. В. Колегаєв, Одеська кіностудія), «Мистецтво жити в Одесі» (1989, Сеня П'ятирубель; реж. Г. Юнгвальд-Хількевич, Одеська кіностудія), «Фатальні діаманти»/«Алмазы шаха» (1992, Іванов, лікар (озвучував інший актор); реж. Б. Небієрідзе, студія Укртелефільм), (1992, реж. Б. Небієрідзе), (2014, т/с; Василь Миколайович Бровковіч, слідчий) та ін.

У 2010 р. був членом журі конкурсу кінофільмів VIII Відкритого російського кінофестивалю театру і кіно в Благовєщенську.

У 2019 р. брав участь в роботі XXV Російського кінофестивалю «Література і кіно» в Гатчині в складі кінотрупи, яка представляла нову картину реж. «В Кейптаунському порту…», в якій знявся Ю. Кузнецов.

Фестивалі та премії

2019 — Кінопремія «Ніка» (за підсумками 2018 року): у номінації За найкращу чоловічу роль другого плану (фільм (2018), реж. )

Фільмографія

(неповна)

Ролі в кіно і серіалах

«Свій серед чужих, чужий серед своїх» (1974, епізод)
(«Потрібні чоловіки») (1983, Зубов, начальник будівництва)
(«Торпедоносці») (1983, підполковник Фоменко, командир авіаполку)
(«Прохіндіада, або Біг на місці») (1984, Володя)
«Мій друг Іван Лапшин» (1984, начальник райвідділу міліції)
(«Межа можливого») (1984, Степан Тимофійович Бортов, робітник заводу, пізніше — директор заводу в Ярську)
(«Кольє Шарлотти») (1984, Корченов, злочинець-рецидивіст)
(«Підсудний») (1985, Сеня, безногий інвалід-моряк)
(«Протистояння») (1985, майор Олексій Іванович Жуков, начальник карного розшуку міста Нардина)
(«Я тебе ненавиджу») (1986, Юрій)
(«Комендант Пушкін») (1986, Олександр Семенович Пушкін)
«Прорив» (1986, прохідник Геша Вязігін)
(«Вікторія») (1987, батько Вікторії)
(«Загін спеціального призначення») (1987, комісар Стехов)
(«Одного разу збрехавши…») (1987, Стас (Станіслав Лапшин), художник-нонконформіст)
«Холодне літо п'ятдесят третього…» (1987, Іван Зотов, управитель факторії)
(«Без мундира») (1988)
(«Пригоди Квентіна Дорварда, стрілка королівської гвардії») (1988, королівський прево, Трістан Відлюдник)
«Собаче серце» (1988, начитаний двірник («Мандриан»)
(«НП районного масштабу») (1988)
(«Штани») (1988, слідчий прокуратури)
(«Афганський злам») (1988, вертольотчик Щуп)
(«Стукіт у двері») (1989, Баулін, директор школи)
(«СЦР») (1989, епізод)
(«Пси») (1989, Іван Максимчук, начальник спецзагону)
(«Паперові очі Пришвіна») (1989, актор)
«Гальмування в небесах» (1989, Олексій Митрофанович Куркін)
(«Геній») (1991, майор Андрій Сергійович Кузьмін)
(«Хміль») (1991)
(«Трава і вода») (1991)
(«Арифметика вбивства») (1991, Петро Прокопович Конєв, слідчий)
(«Неповерненець») (1991, Андрій Корнєєв)
«Над темною водою» (1992, Сергій)
(1992, Євген Євгенович Заповітний, один Микити)
(1992, швейцар в готелі «Асторія»)
(1993, Кошкарьов, слідчий)
(1994, слідчий Романов)
(«Фатальні яйця») (1995, продавець курей)
(«Американка») (1997, міліціонер Дядя Міша)
(1997, Вальтер, начальник охоронного підприємства)
(«Брат») (1997, Гофман (німець)
(«Цирк згорів, і клоуни розбіглися») (1997)
(1998, Колосов, директор театру)
(«Агент національної безпеки») (1999, серія 11)
(2000, Іван Гнатович)
(2000, Баранкулов)
(«Особливості національного полювання у зимовий період») (2000, Курцов Юрій Миколайович)
(«Життя забавами повне») (2001, Божок, чоловік Ліри)
(2001, патологоанатом в морзі)
(2002, Крилов)
(«Щоденник камікадзе») (2002, Віктор)
(2003, Степан Миколайович)
(«Дільниця») (2003, телесеріал; інвалід Дуганов)
«Вулиці розбитих ліхтарів» (2003, підполковник/полковник міліції Петренко Юрій Олександрович, на прізвисько «Мухомор», начальник РВВС)
(2004, Степанич)
(2004—2007, підполковник/полковник міліції Петренко Юрій Олександрович, на прізвисько «Мухомор», начальник РВВС)
(«Студенти») (2005—2008, телесеріал; Весновський Юрій Карлович, декан)
«Короткий подих» (2006)
«Острів» (2006, адмірал Тихон Петрович)
(2006, «Ленін»)
«Злочин і покарання» (2007, телесеріал; Семен Захарович Мармеладов, колишній титулярний радник)
(2007, телесеріал; командир партизанського загону)
(2008, Михайло Михайлович, директор)
(2009, телесеріал; дядько Вася)
(«Цар») (2009, Малюта Скуратов, опричник)
«Зроблено в СРСР» (2011, Савелій Павлович, директор театру)
«Шеф» (2011, Кузьма)
(2012, телесеріал; дядько Міша)
«Шеф-2» (2013)
«Ненароком» (2014, батько Каті і Сергія)
«Піонери-герої» (2015, дід Каті)
«Країна чудес» (2016, психіатр)
(«Дуелянт») (2016, слуга Количевих)
«Хармс» (2017)
«Петербург. Любов. До запитання» (2018, т/с; дідусь Світлани)
(2018, Євген Валентинович)
(2018, дід Микола)
(2018, Гермоген Данилов, священик)
(2019)
(2019, ветеран) та ін.

Озвучування

«Ілля Муромець і Соловей-Розбійник» (2007, анімаційний фільм; Антипка, головний радник Князя)
(«Три богатирі і спадкоємиця престолу») (2018, анімаційний фільм; боярин Антип)

Примітки

. Архів оригіналу за 13 листопада 2019. Процитовано 13 листопада 2019.
[. Архів оригіналу за 7 листопада 2019. Процитовано 13 листопада 2019. Амурская осень — 2010 (рос.)]
[. Архів оригіналу за 13 листопада 2019. Процитовано 13 листопада 2019. В четверг, 4 апреля, в Гатчине стартует XXV Российский кинофестиваль «Литература и кино» (02.04.2019) (рос.)]
. Архів оригіналу за 22 жовтня 2019. Процитовано 13 листопада 2019.

Література

Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.94—95.

Посилання

https://www.kino-teatr.ru/kino/acter/m/sov/2312/works/ [ 19 травня 2018 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про актора або акторку.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . Архів оригіналу за 13 листопада 2019. Процитовано 13 листопада 2019.

[2] [. Архів оригіналу за 7 листопада 2019. Процитовано 13 листопада 2019. Амурская осень — 2010 (рос.)]

[3] [. Архів оригіналу за 13 листопада 2019. Процитовано 13 листопада 2019. В четверг, 4 апреля, в Гатчине стартует XXV Российский кинофестиваль «Литература и кино» (02.04.2019) (рос.)]

[4] . Архів оригіналу за 22 жовтня 2019. Процитовано 13 листопада 2019.

Кузнецов Юрій Олександрович

Народився	3 вересня 1946(1946-09-03) (77 років) Абакан, Красноярський край, РРФСР, СРСР
Громадянство	СРСР Росія
Діяльність	актор, телеактор
Alma mater	(Далекосхідна державна академія мистецтв) (1969)
Заклад	^d, ^d і ^d
Роки діяльності	1969 — тепер. час
IMDb	nm0476814

Нагороди та премії



Кузнецов Юрій Олександрович у Вікісховищі