У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою Криве Криве село в Україні у Скалатській міській громаді Те

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Криве.

Криве́ — село в Україні, у Скалатській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області.

село Криве
Церква Пречистої Діви Марії Церква Пречистої Діви Марії
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Громада	Скалатська міська громада
Облікова картка	Криве
Основні дані
Засноване	1857
Населення	719 (2009)
Поштовий індекс	47872
Телефонний код	+380 3543
Географічні дані
Географічні координати	49°24′50″ пн. ш. 25°58′00″ сх. д. / 49.41389° пн. ш. 25.96667° сх. д. / 49.41389; 25.96667Координати: 49°24′50″ пн. ш. 25°58′00″ сх. д. / 49.41389° пн. ш. 25.96667° сх. д. / 49.41389; 25.96667
Відстань до обласного центру	32 км
Відстань до районного центру	23 км
Найближча залізнична станція	Скалат
Відстань до залізничної станції	1 км


Місцева влада
Адреса ради	47851, Тернопільська область, Тернопільський район, м. Скалат, Грушевського, 2
Карта
Криве
Криве
Мапа

Криве у Вікісховищі

Населення — 769 осіб (2001).

Географія

Розташоване на південному сході району. Неподалік міста Скалат.

Клімат

Криве знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом. Але діяльність людини досить часто призводить до екоциду, поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою по області становить лише 20 % від необхідного стандарту, значна частина земної поверхні стає посушливою. Для покращення ситуації варто було б проводити ревайлдинг, відновлювати екосистеми та лісові насадження.

Історія

Відоме від XVIII століття.

У дорадянський період діяли «Просвіта» й інші українські товариства.

1 січня 1926 р. із сільської гміни (самоврядної громади) Криве Скалатського повіту вилучена територія розпарцельованого (розділеного) фільварку «Малинівка біля Кривого» і з неї утворено самостійну гміну Малинівка.

1 серпня 1934 року село увійшло до об'єднаної гміни (рівнозначна волості) Остап'є.

У 1939 році в селі проживало 1490 мешканців (660 українців-грекокатоликів,, 640 українців-латинників, 20 поляків, 160 польських колоністів міжвоєнного часу, 10 євреїв).

З 1947 року мешканці села зазнали каральної акції операції «Захід».

З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.

До 2015 року було адміністративним центром Кривенської сільської ради. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Скалатської міської громади.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	99,74%
білоруська	0,13%
румунська	0,13%

Релігія

Є церква Різдва Пресвятої Богородиці (1863, мурована), капличка, «фігура» Божої Матері.

Пам'ятники

Споруджено пам'ятники полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1965), Тарасу Шевченку (1992).

Соціальна сфера

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, дошкільний заклад, клуб, бібліотека, фелдшерсько-акушерський пункт, 4 торговельних заклади.

Відомі особи

Народилися

Мелітон Бучинський (1847—1903) — український фольклорист, етнограф.

Навчалися

Мирон Зарицький (1889—1961) — український математик, професор, закінчив місцеву початкову школу.

Галерея

В'їзд у село
Церква Пречистої Діви Марії
«Фігура» Божої Матері
Пам'ятний знак борцям за волю України

Примітки

. Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. Процитовано 3 жовтня 2016.
Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 77.
Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Література

Лаба В., Петраш Б., Уніят В. Криве // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 124—125. — .
Мельничук Б., Шанайда П. Криве // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 233—234. — .

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. Процитовано 3 жовтня 2016.

[2] Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 77.

[ukr-socialdata-mova-2001-3] Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних