Крива Лаффера

Крива́ Ла́ффера — крива, яка характеризує залежність бюджетних доходів від середнього рівня податкових ставок у країні. Крива показує наявність оптимального рівня оподаткування, за якого державні доходи досягають свого максимуму.

Збільшення податкової ставки спочатку призводить до збільшення бюджетних доходів від податків, але після певного рівня призводить до падіння. T → дохід державного бюджету; t → податкова ставка; t* → податкова ставка, яка максимізує дохід для бюджету; ставки t1 і t3 дають однакові бюджетні надходження.

«Крива» названа іменем американського економіста (Артура Лаффера).

Модель «крива Лаффера» використовується як концептуальна ілюстрація у навчальних курсах з макроекономіки.

За часів президента Рональда Рейгана ця діаграма допомогла суттєво послабити податковий прес у США, і, таким чином, економічними стимулами піднести промислове виробництво.

Історія

Прибічниками зниження податків і стимулювання інвестування є представники школи . Вони вважають, що необхідно відмовитися від системи прогресивного оподаткування (оскільки саме отримувачі високих доходів — лідери у оновленні виробинцтва, інвестори), знизити податки на підприємництво, доходи на заробітну плату і дивіденди. Потрібно стимулювати інвестиційний процес, бажання мати додаткову роботу і додатковий заробіток. При скороченні оподаткування база оподаткування врешті-решт збільшується. Високі податки звужують базу оподаткування і доходи держбюджету, призводять до тінізації економіки.

Конфіскація у платника податків значної частки доходу є межею, за якою зникають стимули до підприємництва, розширення виробництва. Високий рівень оподаткування призводить до тінізації економіки. Зокрема в Україні, де до бюджету конфісковується бл. 40 % ВВП, рівень тіньової економіки, за деякими оцінками, тривалий час складає бл. 50 % ВВП (рівень оподаткування фонду заробітної плати — 41,5 %).

Високий рівень примусової конфіскації доходів в економіці через оподаткування призводить до виникнення : бажання уряду зібрати більше податків вбиває підприємницьку активність, що призводить до зниження податкових надходжень.

Податковий тягар та рівень життя

Вважається, що рівень оподаткування — відношення податків та зборів до ВВП. Для платників податків низьким є рівень податкового тягаря бл. 15 % від ВВП. Високі податки означають високий рівень регулювання економіки, наявність роздутого держапарату.

Поняття економічного свободи тісно пов'язано з податковим тягарем. Так, згідно Індексу економічної свободи, який щорічно публікується The Heritage Foundation, країни з високим ступенем економічної свободи (низьким податковим тягарем), мають кращі показники розвитку суспільства.

У світі спостерігається тенденція до збільшення податкового навантаження на економіку в країнах, які домоглися високого рівня економічного розвитку за рахунок саме низького рівня оподаткування. Наприклад, Швеція, яка була країною низьких податків до 1970-х років, забезпечила собі високий рівень розвитку економіки. З 1970-х років уряди Швеції неухильно збільшували оподаткування економіки, що згодом призвело до значного уповільненням темпів економічного зростання країни (див. Скандинавська модель).

Оподаткування в Україні

Українська податкова система залишається однією з найгірших у світі, про що свідчать високі ставки податків, витратні правила їх адміністрування.^[] Неефективність податкової системи України проявляється у одному з найнижчих рівнів ВВП на душу населення у Європі, зубожінні населення, масової трудової міграції, скорочення населення України.^[]

Одним з варіантів спрощення податкової системи України є заміна податку на прибуток (податком на виведений капітал).

Докладніше: Податкова система України

Див. також

• (Економіка просочування)
• Оподаткування
• Податкова система України
• (Податок на виведений капітал)
• Рейганоміка
• Скандинавська модель
• Тіньова економіка

Література

• Гетьман О. Гальма економічного зростання [ 22 лютого 2020 у Wayback Machine.] / Дзеркало тижня, 21 лютого 2020 р.
• Кравченко С. Україна має використовувати «криву Лаффера» // Львівський політехнік, 12 квітня 1996, с. 12.
• Комісарук М. П. «Макроекономіка: курс лекцій». Коломия — 1999. с. 228—246.
• Макконел, Брю. «Экономикс: принципы, проблемы и политика»: В 2 т.: Пер. с англ. ІІ-го изд. — М.: Республика, 1992.
• Павловський М. «Макроекономіка перехідного періоду». К. : («Техніка»). 1999
• Панченко Ю. Артур Лаффер: Вам доведеться робити те, що робили в Європі 100 років тому, а не зараз [ 10 листопада 2019 у Wayback Machine.] / Європейська правда. — 14.09.2015
• Савченко А. та ін. «Макроекономіка». К. : «Либідь». 1999 с. 181—194.